Рішення № 125305920, 10.02.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 рокусправа № 380/21671/24

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯнковська І.І.,

за участю:

представника позивачаВовчака А.В.,

представників відповідачаМерзи Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 2256142-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024 на суму 35 984 грн 58 коп., № 2256138-2414-1325-UA46020090000057315 від 16.08.2024 на суму 10076 грн 80 коп., № 2256140-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024 на суму 169 912 грн, сформовані Головним управлінням ДПС у Львівській області щодо ОСОБА_1 за податковий період 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними рішеннями нараховано податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно не врахував того, що позивач не є власником нерухомого майна, за яке нараховано податок. Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 затверджено мирову угоду від 26.02.2018 та визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомості, зокрема за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 . Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 по справі № 461/171/18 ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 скасовано. Відтак, підставу для державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 скасовано, а відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ОСОБА_1 як власника трьох об`єктів нерухомості помилково не виключено. Відтак, у позивача відсутній обов`язок сплати податку за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості».

Ухвалою від 28.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 23.09.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. Згідно з даними ІКС «Податковий блок» та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, починаючи із 30.05.2018 позивачу на праві власності належать такі об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею: 451,20 кв. м.;

- нежитлове приміщення загальною площею 644,50 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач вказує, що з моменту винесення постанови Львівським апеляційним судом від 02.09.2019 у справі №457/171/18 і до 2024 року, тобто протягом 5 років, позивачем не вчинялись жодні дії щодо внесення відомостей про припинення права власності на об`єкти нерухомості, хоча це було в безпосередніх інтересах позивача, оскільки він повинен був знати, що такі об`єкти оподатковуються. Згідно із п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, оскільки згідно з відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення: загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ; загальною площею 451,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; загальною площею 644,50 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 у період із травня 2018 року по листопад 2023 року належали на праві власності ОСОБА_1 , то контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими нараховано на ці об`єкти податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування даних податкових повідомлень-рішень немає.

З огляду на викладене відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 року, прийнято Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Представником позивача подано відповідь на відзив та клопотання про долучення додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з інформацією з підсистеми «Реєстр об`єктів нерухомого майна «АІС» Податковий блок» та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до 08.11.2023 перебували такі об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею: 451,20 кв. м.;

- нежитлове приміщення загальною площею 644,50 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі вказаних даних інформаційних систем податковим органом 04.03.2024 сформовано та скеровано позивачу такі податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік:

-№1530316-2414-1325-UA4606025000025047 на суму 203894,40 грн за нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ;

-№1530324-2414-1325-UA46020090000057315 на суму 12092,16 грн за об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 451,20 кв. м.;

-№1530321-2414-1325-UA46006025000025047 на суму 43181,50 грн за об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею: 644,50 кв. м.

Представником позивача 09.07.2024 подано відповідачу заяви про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з неправильним розрахунком відповідачем суми податку та відсутністю підстав для прийняття таких рішень відносно позивача.

На ці заяви податковий орган листом №24637/6/13-01-24-14 від 19.08.2024 повідомив представника позивача про відкликання податкових повідомлень-рішень №1530316-2414-1325-UA4606025000025047, №1530324-2414-1325-UA46020090000057315, №1530321-2414-1325-UA46006025000025047 від 04.03.2024 та прийняття нових податкових повідомлень-рішень за період з 01.01.2023 по 01.11.2023:

- № 2256142-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024 на суму 35 984,58 грн (об`єкт нерухомості: АДРЕСА_4 , загальною площею: 644,50 кв. м.).

- №2256138-2414-1325-UA46020090000057315 від 16.08.2024 на суму 10076,18 грн (об`єкт нерухомості: АДРЕСА_3 , загальною площею: 451,20 кв. м.);

- № 2256140-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024 на суму 169912,00 грн. (об`єкт нерухомості: АДРЕСА_2 , загальною площею: 3 043,20 кв. м.).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

В силу пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.4 ст. 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Судом встановлено, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 у справі № 457/171/18 затверджено мирову угоду від 26.02.2018 та визнано право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості, зокрема за адресами: зокрема за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ..

Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі №461/171/18 ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 скасовано.

Відтак, право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості за адресами: зокрема за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 . скасовано.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Також, за змістом наведеної норми вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналіз вищенаведених норм права вказує на те, що рішення суду є правовстановлюючим документом.

Оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі №461/171/18 скасовано право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості за адресами: зокрема за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , то у позивача відсутній обов`язок сплатити податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Суд також враховує, що 08.11.2023 внесено зміни до державного реєстру речових правна нерухоме майно та відновлено реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за попередніми власниками.

Отже, за сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне визначення ОСОБА_1 спірними податковими повідомленнями-рішеннями №№ 2256142-2414-1325-UA46060250000025047, № 2256138-2414-1325-UA46020090000057315, № 2256140-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024 податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що свідчить про їх невідповідність критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» Головного управління ДПС у Львівській області № 2256142-2414-1325-UA46060250000025047, № 2256138-2414-1325-UA46020090000057315, № 2256140-2414-1325-UA46060250000025047 від 16.08.2024.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 79 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 17.02.2025.

СуддяР.І. Кузан