Рішення № 125305911, 19.02.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 рокусправа № 380/13013/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-1), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII в редакції від 04.05.2024 чинній на момент звернення з рапортом від 11.05.2024 (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII в редакції від 04.05.2024 чинній на момент звернення з рапортом від 11.05.2024 року (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи).

Також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.05.2024 ОСОБА_1 подав командиру стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII в редакції від 04.05.2024 чинній на момент звернення з рапортом через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема, у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Вказав, що 30.05.2024 у задоволені рапорту позивачу відмовлено та повернуто рапорт з доданими документами у зв`язку з тим, що така підстава для звільнення відсутня, оскільки 18.05.2024 року набув чинності Закон України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким змінено підставу для звільнення з військової служби позивача, що підтверджується належним чином засвідченою копією листа, яким відмовлено у рапорті № 1746 від 30.05.2024 року. Повідомив, що відповідач посилається на п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024), який набув чинності 18 травня 2024 року, а саме на підставу для звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із свої батьків дружини (чоловіка), які є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Вказав, що позиція військової частини зводиться до того, що доданими до рапорту документами не підтверджується факт необхідності здійснення сержантом ОСОБА_1 постійного догляду в даному випадку за матір`ю, особою з інвалідністю II групи. Стверджує, що при прийнятті рішення відповідач керується тим, що у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 3633-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п`ятої статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Позивач вважає, що відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача на підставі застосування Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII в редакції від 18.05.2024, який не був чинним на момент подання рапорту позивачем є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що 11.05.2024 року на момент подання рапорту Позивачем діяв Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції від 04.05.2024). Повідомив, що абзацом 5 підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції від 04.05.2024) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Вважає, що вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від того чи потребує особа з інвалідністю постійного стороннього догляду, а також чи відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. Тобто, сам факт наявності одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю, на думку позивача, вже є достатньою підставою для звільнення з військової служби. Таким чином, позивач вирішивши скористатись цим правом на звільнення з військової служби на підставі наявності матері з інвалідністю II групи додав до рапорту усі необхідні документи, що підтверджують цей факт, а саме: нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 серії 12 ААГ № 371734; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 , копію карти фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , копію військового квитка ОСОБА_1 . Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 19.06.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 01.07.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 04.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи № 380/13013/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 04.10.2024 залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі відповідач-2).

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 53815 від 16.07.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що 15.05.2024 командуванням військової частини НОМЕР_1 отримано рапорт головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 із проханням звільнити його з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного з своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Повідомив, що вищевказаний рапорт розглянутий командуванням військової частини НОМЕР_1 про що складено подання та направлено на адресу військової частини НОМЕР_2 для його реалізації 17.05.2024. Зазначив, що 30.05.2024 військова частина НОМЕР_1 отримала від військової частини НОМЕР_2 документи із відмовою у звільненні сержанта ОСОБА_1 . Вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі обов`язки щодо реалізації вищевказаного рапорту. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 67702 від 10.09.2024) у яких вказав, що з наявністю поважних сімейних обставин у позивача погоджувалися і відповідні посадові особи військової частини НОМЕР_1 , якою рапорт було погоджено. Також звернув увагу на те, що позивачем подано рапорт 11.05.2024 року, до набуття чинності Закону № 3633-IX, яким права позивача на звільнення з військової служби значно звузились, а тому застосуванню у спірних правовідносинах підлягають положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII в редакції від 04.05.2024, чинній на момент подання рапорту. Крім того навів покликання на рішення інших окружних адміністративних судів з приводу аналогічних правовідносин.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 77691 від 21.10.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що 18 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року (надалі Закон № 3633-IX). Зокрема, Законом № 3633-IX викладено в новій редакції ст. 26 «Про військовий обов`язок і військову службу», яка регулює звільнення військовослужбовців з військової служби, у тому числі, під час дії воєнного стану. Повідомив, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). У п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № № 3633-IX від 11.04.2024) така підстава для звільнення з військової служби, яка була зазначена у рапорті сержанта ОСОБА_1 , через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи відсутня. Згідно з п.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону, набрання чинності якого відбулося 18 травня 2024 року. Вказав, що оскільки на момент прийняття рішення щодо звільнення сержанта ОСОБА_1 ст. 26 «Про військовий обов`язок і військову службу», яка регулює звільнення військовослужбовців з військової служби, у тому числі, під час дії воєнного стану така підстава для звільнення з військової служби, а саме у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи була відсутня, сержанту ОСОБА_1 у звільненні з військової служби військовою частиною НОМЕР_2 листом військової частини НОМЕР_2 № 1626/3852/ОКП від 25.05.2024 відмовлено. Також вважає, що та обставина, що на момент подання позивачем рапорту діяла попередня редакція статті 26 Закону № 2232-XII не змінює правового регулювання відносин між сторонами, позаяк суб`єкт владних повноважень зобов`язаний використовувати чинний нормативно-правовий акт, тобто Закон, який діє саме під час його правозастосування. На час розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 - 25.05.2024 діяла вже нова редакція відповідної статті Закону № 2232-XII. Крім того, на момент реєстрації у військовій частині НОМЕР_1 рапорту сержанта ОСОБА_1 вже було ухвалено Закон № 3633-IX від 11.04.2024, що вносив зміни до Закону № 2232-XII і набирав чинності 18.05.2024, а тому позивач мав розуміти відповідні наслідки. Аналіз змін до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", внесених Законом № 3633-IX, на думку відповідача-2, дає підстави вважати, що законодавець не передбачив спеціальні правила щодо застосування цих змін у часі, а тому вони застосовуються до правовідносин за загальними правилами з дня набуття ними чинності, тобто з 18.05.2024. Стверджує, що станом на час розгляду військовою частиною НОМЕР_2 рапорту позивача та прийняття рішення по його суті, законодавство чітко вимагало наявності такої умови для звільнення, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_7 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 16.03.2022.

ОСОБА_1 звернувся до командира стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.05.2024, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Повідомив також про небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України.

До вказаного рапорту позивач подав нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціального експертною комісією ОСОБА_2 серії 12 ААГ № 371734, нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , нотаріально завірену копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 ..

Військова частина НОМЕР_1 листом від 17.05.2024 № 5953/ОКП направила командиру військової частини НОМЕР_2 документи про звільнення із військової служби сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , до якого долучила подання про звільнення сержанта ОСОБА_1 , рапорту сержанта ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , нотаріально завірену копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , копію військового квитка сержанта ОСОБА_1 , аркуш бесіди.

Листом № 1626/3852 ОКП від 25.05.2024 повернуто командиру військової частини НОМЕР_1 документи щодо звільнення сержанта ОСОБА_1 , у зв`язку з не відповідністю вимогам чинного законодавства України наданих документів, що підтверджують підставу для звільнення, оскільки під час воєнного стану в Україні, на момент прийняття рішення про відмову, були відсутні підстави для звільнення сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Позивач не погоджується із відмовою у звільненні його з військової служби, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII Про оборону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.

Зокрема за змістом підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 (у редакції, яка була чинною на день звернення позивача із рапортом до відповідача-1) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II груп.

18 травня 2024 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку (далі Закон № 3633), яким статтю 26 Звільнення з військової служби Закону № 2232 викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 у новій редакції військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Своєю чергою, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 визначено перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Порівняльний аналіз наведених вище норм у відповідних редакціях вказує, що умови звільнення з військової служби у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II груп після 18 травня 2024 року (дати набуття чинності Законом № 3633) змінилися порівняно з тими, які діяли до цієї дати.

Так, з 18 травня 2024 року звільнення військовослужбовця з військової служби для здійснення постійного догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка) допускається лише якщо ті є особами з інвалідністю I чи II групи, а також якщо у них відсутні члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду. До вказаної дати наявності таких умов (інвалідність І чи ІІ групи у батьків та відсутності у них членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості) Закон № 2232 не передбачав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до командира стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.05.2024, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Повідомив також про небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України.

До вказаного рапорту позивач подав нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціального експертною комісією ОСОБА_2 серії 12 ААГ № 371734, нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , нотаріально завірену копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 .

Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 23.04.2024 Виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області слідує, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 371734 ОСОБА_2 встановлено другу інвалідності терміном до 01.10.2025.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 17.05.2024 № 5953/ОКП направила командиру військової частини НОМЕР_2 документи про звільнення із військової служби сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , до якого долучила подання про звільнення сержанта ОСОБА_1 , рапорту сержанта ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , нотаріально завірену копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , копію військового квитка сержанта ОСОБА_1 , аркуш бесіди.

Листом № 1626/3852 ОКП від 25.05.2024 повернуто командиру військової частини НОМЕР_1 документи щодо звільнення сержанта ОСОБА_1 , у зв`язку з не відповідністю вимогам чинного законодавства України наданих документів, що підтверджують підставу для звільнення, оскільки під час воєнного стану в Україні, на момент прийняття рішення про відмову, були відсутні підстави для звільнення сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, у цій справі виникла ситуація, за якої звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби та його розгляд відповідачем відбувалися під час дії різних редакцій норми статті 26 Закону № 2232, яка визначає право військовослужбовця звільнитися з військової служби у зв`язку з наявністю матері, якій встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідач-2, отримавши рапорт позивача, разом з поданням військової частини НОМЕР_1 , розглянув його з урахуванням редакції статті 26 Закону № 2232, яка діяла на момент розгляду рапорту, а не на момент звернення позивача із ним.

Суд вважає таку поведінку відповідача-2 недобросовісною та несправедливою, оскільки звертаючись із рапортом про звільнення під час дії норми закону, за якою позивач (на його думку) мав право на звільнення та з урахуванням вимог цієї норми сформував необхідний пакет документів, позивач мав законні і цілком обґрунтовані сподівання на те, що такий рапорт буде розглянутий згідно з редакцією тієї норми, яка діяла на момент його подання.

Тобто суд констатує, що рапорт позивача про звільнення з військової служби повинен був розглядатися відповідачем-2 саме за тією нормою закону, яка діяла на момент його подання, а не розгляду.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач-2 дійшов необґрунтованого вимагав у позивача документ з інформацією стосовно інших членів сім`ї матері позивача, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати та доглядати, який не був передбачений редакцією норми статті 26 Закону № 2232, що діяла на момент звернення позивача із відповідним рапортом про звільнення.

Наведена обставина, на переконання суду, свідчить про неналежний розгляд відповідачем-2 поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби, що, у свою чергу, зумовило прийняття відповідачем необґрунтованого рішення про відмову в його задоволенні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби суд повинен вирішити питання про обрання належного способу захисту його порушеного права.

Ураховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, характер дій відповідача, визнаних судом протиправними, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути рапорт позивача від 11 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Під час повторного розгляду зазначеного рапорту відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Закону № 2232, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Отже, заявлені позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні критерії відповідачем-2 не дотримані, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, то такий розподілу не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що така буде розглянута судом, у випадку подання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договорів, рахунків тощо) у строк, визначений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

СуддяР.П. Качур