Рішення № 125305140, 18.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року справа №320/35726/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за невиконання Регіональним структурним підрозділом Відповідача нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1297778,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування 7 осіб, яким встановлена інвалідність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати належним чином обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску; надати уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме чітко визначити відповідача по справі та зазначити його адресу та засоби зв`язку, із доказами направлення належному відповідачеві копії позовної заяви з додатками.

12.12.2023 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, зокрема, уточнена позовна заява разом із заявою про поновлення строку звернення до суду.

В уточненій позовній заяві від 06.12.2023 Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звертається із позовом до Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та просить суд стягнути з Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за невиконання нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1297778,83 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 поновлено Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю строк звернення до суду із позовом до Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відкрито провадження в адміністративній справі.

У задоволенні клопотання Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 08.02.2024 1-17.1/431/24 на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Відповідач наголошує на тому, що у 2022 році працевлаштовано за направленням з Бориспільського міськрайонного центру зайнятості двох осіб з інвалідністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а, отже виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У зв`язку із викладеним, відповідач заперечує проти задоволення даного позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач у 2022 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування 7 осіб з інвалідністю.

Зазначає, що ОСОБА_2 був працевлаштований до 30.06.2022, а ОСОБА_1 лише з 01.12.2022, а тому з урахуванням періоду роботи вказаних осіб, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у 2022 році склала 40 осіб при нормативі 47 осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 залучено до участі у справі №320/35726/23 співвідповідача Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код юридичної особи 19477064; місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, а/с 115).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (ідентифікаційний код: 19477064, місцезнаходження: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт) зареєстроване як юридична особа 15.01.1993, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Регіональний структурний підрозділ «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є філією (відокремленим підрозділом) Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з ідентифікаційним кодом відокремленого підрозділу 13738233 та не має статусу юридичної особи.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відносно відповідача за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 40 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 47 одиниць.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження створення робочих місць, на які може бути працевлаштовано осіб з інвалідністю згідно з установленим нормативом, відповідач надав копію звіту форми № 3-ПН, поданого до центру зайнятості.

З указаного звіту вбачається, що відповідач повідомляв центр зайнятості про наявність на підприємстві п`яти вакантних посад, на які може бути працевлаштовано осіб з інвалідністю.

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю стверджує, що відповідачем в добровільному порядку не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (7 осіб) у розмірі 1 297 778,83 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі за текстом - Закон № 875).

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 19 Закону № 875 закріплено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати, за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Так, пунктами 5 та 6 розділу І Порядку встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74992116), від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82079285) та від 31.07.2019 у справі № 817/724/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83378847).

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 28.05.2019 у справі № 807/554/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82080041) та від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82079285), від 24.02.2020 у справі № 820/2132/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87779435).

Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16 зазначив, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Як вже судом встановлено, у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 1184 осіб ((1258+1248+1226+1247+1245+1241+1134+1126+1122+1118+1120+1117):12). За такої середньооблікової чисельності кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 47 осіб.

Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відносно відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 40 осіб.

Згідно з пунктом 3.2.5 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4 - 12.

Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році.

Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році.

Враховуючи вказану норму права, норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року згідно з частиною 2 пункту 3.2 Інструкції №286.

Із доданих до відзиву документів встановлено, що у 2021 році відповідачем було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю ОСОБА_2 , яка продовжувала працювати на вказаному підприємстві до 22.06.2022, що підтверджується копією наказу відповідача від 28.12.2021 № 1778/0 про прийняття на роботу на посаду диспетчера центру комутації повідомлень групи оперативного обслуговування центру комутації повідомлень AFTN (ЦКП AFTN) служби систем електрозв`язку, копією трудової книжки, копією довідки до акта огляду МСЕК серія КИО-1 № 341684 від 18.04.2011, відповідно до якої інвалідність встановлена довічно.

Також з матеріалів справи вбачається, що у 2022 році відповідачем працевлаштовано 1 особу з інвалідністю ОСОБА_1 на посаду прибиральника території групи допоміжних працівників трасового радіолокаційного комплексу № 7 (м. Чугуїв), що підтверджується копією наказу відповідача від 29.11.2022 № 738/0, копією трудової книжки, копією довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 953772 від 15.11.2018, відповідно до якої інвалідність встановлена безстроково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2022 році пропрацювала у відповідача менше 6 місяців (до 22.06.2022), а отже остання не може бути зарахована у виконання підприємством квоти.

Згідно з наказом від 29.11.2022 № 738/0 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Украероруху з 01.12.2022.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пропрацював у 2022 році у відповідача менше 6 місяців, останній також не може бути зарахований у виконання підприємством квоти.

Отже, для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відповідач зобов`язаний був створити 7 робочих місць та подати звітність форми №3-ПН до центру зайнятості для того, щоб пошук безробітних осіб з інвалідністю дозволив працевлаштувати 6 осіб на період не менше 6 місяців у 2022 році.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що закон не покладає на нього обов`язку здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю, однак покладає обов`язок створити робоче місце для особи з інвалідністю та повідомити про це відповідний орган державної служби зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати особу з інвалідністю у 2022 році на період не менше 6 місяців у 2022 році.

Як вже було вказано судом вище, на підтвердження створення робочих місць (5 вакансій), на які може бути працевлаштовано осіб з інвалідністю згідно з установленим нормативом, відповідач надав копію звіту форми № 3-ПН, поданого до відповідного центру зайнятості лише 08.08.2022.

Оскільки вищевказані вакантні посади у відповідача були наявні лише з 08.08.2022, обов`язок створення робочих місць для осіб з інвалідністю та повідомлення про це відповідний орган державної служби зайнятості відповідачем не виконано.

З огляду на викладене, відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування 7 осіб.

Враховуючи встановлення судом порушення нормативу по створенню робочих місць та не забезпеченню працевлаштування 7 осіб, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 215 148,63 грн. (173592,66 грн.* 7).

Нарахування пені відповідачу здійснюється на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та розділу 4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 (далі Порядок № 233).

Як вбачається з матеріалів справи, кількість днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій становить 85 днів, а саме з 18.04.2023 по 11.07.2023.

Як вже зазначалось судом вище, згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, 15.04.2023 є вихідним днем.

Згідно пункту 3.5 Порядку № 233 у випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

З огляду на викладене, датою початку нарахування пені є 18.04.2023 другий робочий день після вихідного дня.

Сума пені за 1 день прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій визначається за формулою, зазначеною у розділі 4 Порядку № 233.

25% (облікова ставка НБУ на 11.07.2023) х 120% (відсотки від ставки НБУ, встановлені для розрахунку розміру пені): 365 (дні у поточному році) = 0,08% (розрахунковий розмір пені).

З огляду на викладене, сума пені за 1 день складає: 972,12 грн. (1 215 148,63 грн. (сума АГС) х 0,08 %).

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 82 630,2 грн.

З огляду на викладене, в рахунок адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 297 778,83 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача, що Регіональний структурний підрозділ «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не має статусу юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Враховуючи, що Регіональний структурний підрозділ "Київський районний центр "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є філією (відокремленим підрозділом) Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з ідентифікаційним кодом 13738233 не має статусу юридичної особи, належним відповідачем у справі є саме юридична особа - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код юридичної особи 19477064; місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, а/с 115), а не його філія (Регіональний структурний підрозділ "Київський районний центр "Київцентраеро").

Враховуючи викладене, стягненню з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (ідентифікаційний код: 19477064, місцезнаходження: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 19023989, місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 72) підлягає 1 297 778,83 грн. (один мільйон двісті дев`яносто сім тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 83 коп.) в рахунок адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи, що Регіональний структурний підрозділ «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не є належним відповідачем щодо вимог про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у задоволенні позовних вимог до Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України слід відмовити.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (ідентифікаційний код: 19477064, місцезнаходження: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 19023989, місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 72) 1 297 778,83 грн. (один мільйон двісті дев`яносто сім тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 83 коп.) в рахунок адміністративного-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

3. У задоволенні позовних вимог до Регіонального структурного підрозділу «Київський районний центр «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.