Рішення № 125304976, 19.02.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2025 року Справа № 280/9159/24 м.ЗапоріжжяЗапорізтький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2) , у якому просить суд:

1.Визнати протиправним рішення № 930100157273 від 23.04.2024 року ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, яке полягає у нездійсненні перерахунку із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, керуючись п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в МІСТІ КИЄВІ, здійснити перерахунок пенсії з 15.04.2024 року ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, керуючись п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% в порівнянні з величиною 1,35% є звуженням вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, що не допускається в контексті статті 22 Конституції України.

Відповідач 1 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву), зазначаючи, зокрема про підстави прийняття спірного рішення та цитуючи норми чинного Законодавства.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач 2 у відзиві зазначив, що заяву позивача було розглянуто відповідачем 2 за принципом екстериторіальності. Рішенням від 24.04.2024 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, оскільки до заяви не було надано додаткових документів. Крім того відповідач 2 у відзиві зазначив, що п. 4-4 розділу „Прикінцеві положення" Закону № 1058 не може бути застосована при перерахунку пенсії позивача, оскільки вона застосовується при призначенні пенсії у 2017 - 2018 році. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без викликку сторін та без проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

З 09.01.1993 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.04.2024 року позивач звернулась до відповідача 1 з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35 %.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки було розглянуто відповідачем 2.

Рішенням відповідача 2 №930010141561 від 24.04.2024 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, оскільки до заяви не було надано додаткових документів (про стаж, заробітну плату, статусні надбавки та інше).

Вважаючи такі дії відповідача 2 протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначає Закон № 1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IVвизначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

На момент призначення пенсії позивачу частина 1 статті 25 Закону № 1058-IV передбачала, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

11.10.2017 набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким внесено зміни, зокрема до Закону № 1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.

Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Оскільки позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону № 1058-IV, до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв`язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, Законом № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

Верховний Суд в постановах від 12.11.2020 у справі № 260/401/19, від 25.11.2020 у справі № 826/7508/18, від 14.09.2023 у справі № 640/1143/20 неодноразово звертав увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

Таким чином, якщо б після проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 розмір її пенсії зменшився б, то пенсія виплачувалась б у раніше встановленому розмірі, отже, звуження прав позивача внаслідок перерахунку його пенсії не відбулось.

При цьому, перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, що виключає зворотну дію закону в часі. Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а, від 29.12.2021 у справі №620/1492/19, від 14.09.2022 у справі №825/381/18, від 14.09.2023 у справі № 640/1143/20 тощо.

Отже, відповідні посилання позивача є помилковими та зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Курдявська, буд. 16. ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Стрельнікова