Рішення № 125304924, 14.02.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року Справа № 280/11396/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції

про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі Міжрегіональне управління, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 23.05.2022.

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 23.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, передбаченої ч. 3 розділу І Порядку та Умов виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 листопада 2022 року №5251/5, за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової виплати за безпосередню участь у бойових діях, яка передбачена Порядком та Умовами виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 листопада 2022 року № 5251/5, за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022;

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу, починаючи з 29.01.2020 по 27.10.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок з 29.01.2020 по 27.10.2023 включно належні суми грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.10.2003 по 27.10.2023 капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі, остання посада позивача старший інспектор штурмового взводу № 2 (м. Запоріжжя) воєнізованого формування «ЦИКЛОН» Міжрегіонального управління. Зауважує, що при звільненні відповідачем не було виплачено всю суму грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день звільнення та додаткової виплати, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 до 23.05.2022 із розрахунку у розмірі 30000 грн щомісячно та за безпосередню участь у бойових діях за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022 у розмірі 100000 грн щомісячно. У зв`язку із чим, наразі позивач змушений звернутися за захистом свої прав до суду. Крім того, зазначив, відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020 по 27.10.2023, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення прав позивача на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у осіб з числа військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 06.01.2025 на адресу суду надав відзив (вх. №446), у якому пояснює, що виплата додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, здійснювалась позивачу за час безпосереднього виконання ним своїх посадових обов`язків. На відміну від інших осіб на яких розповсюджується зазначена Постанова №168, вказана додаткова винагорода осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби залежить саме від несення служби, несенням служби є - час безпосереднього виконання посадових обов`язків (чергування, наряди тощо). Сплата додаткової винагороди, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, в тому числі і позивачу, здійснена за час безпосереднього виконання ними своїх посадових обов`язків, відповідає нормам чинного законодавства. Вказує, що у відповідача відсутні відомості про залучення позивача, який займав посаду у воєнізованому формуванні «Циклон» Міжрегіонального управління, Головнокомандувачем Збройних сил України до складу оперативно-стратегічного угрупування відповідної групи військ для, визначених Постановою 168, заходів та відомості про час участі позивача у таких заходах. Стверджує, що Міжрегіонального управління не надходило жодного офіційного документу про участь позивача у період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022 у таких заходах, зазначених у п.1 Постанови 168. Накази Міжрегіональним управлінням про направлення позивача для прийняття ним участі у заходах, зазначених у Постанові №168, ніколи не видавались. Наголошує також, що нарахування та виплата грошового забезпечення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704). З 20.05.2023 з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 змінився підхід щодо використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у алгоритмі формування щомісячних основних видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704, відповідно до яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, більше не розраховуються шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розраховуються виходячи з сталої величини у розмірі 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначає, що позивачу було виплачено додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби, премія, допомога для вирішення соціально-побутових питань, які передбачені постановою №704, у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання осіб начальницького складу воєнізованого формування «ЦИКЛОН2 Міжрегіонального управління. На думку відповідача, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, тому така позовна вимога не узгоджується з наведеною вище нормою та є необґрунтованою. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.01.2025 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. № 943), у якій доводи відповідача спростовує та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У свою чергу, представником відповідача 20.01.2025 до матеріалів справи долучені пояснення по справі (вх. №2981), у яких просить їх врахувати разом із позицією, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З 11.10.2003 по 27.10.2023 капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі.

Наказом начальника Міжрегіонального управління від 30.10.2023 №262/ОС-23 старшого інспектора штурмового взводу № 2 (м. Запоріжжя) воєнізованого формування «ЦИКЛОН» Міжрегіонального управління, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 вирішено звільнити з 27.10.2023 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

З 10.04.2024 по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

13.10.2024 представником позивача направлено запит на адресу Міжрегіонального управління із проханням надати інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, у розмірі 30000,00 грн щомісячної оплати, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткової винагороди, у зв`язку із тим, що він безпосередньо брав участь у бойових діях у період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022, починаючи з 29.01.2020 по день звільнення про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення були розраховані з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а також повідомити про відпрацьований ним час за період лютий 2022 серпень 2022, вказавши повний/неповний робочий місяць.

Листом від 18.10.2024 № 11964/3.3.-2024 Міжрегіональне управління повідомило, що посадовий оклад та оклад за спеціальним званням встановлювались позивачу у вищевказаний період служби відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5. Розмір посадового окладу громадянина ОСОБА_1 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5.

23.11.2024 адвокатом Ведмедовською Г.О. повторно направлено запит на адресу відповідача щодо виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди , передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», на який отримано відповідь від 29.11.2024 №13424/3.3.-2024, у якій зокрема вказано:

«Згідно з наказом Міжрегіонального управління від 25.05.2022 №117/ОС-22 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 в сумі 27449,70 грн. Розрахунок додаткової винагороди проведено з урахуванням вимог листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, де розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Відповідно до табелю обліку робочого часу та графіку несення служби ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 ніс службу 665,6 годин.

Також згідно з наказом Міжрегіонального управління від 15.08.2022 №202/ОС-22 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 в сумі 11493,00 грн. Відповідно до табелю обліку робочого часу та графіку несення служби ОСОБА_1 за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 ніс службу 283,1 годин.

Стосовно виплати додаткової винагородив розмірі 100000 гривень за участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, повідомляємо, що відповідно до норм п.1 Постанова №168 особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За період з 24.05.2022 по 06.07.2022 Міжрегіональним управлінням не розглядалось питання встановлення та виплати додаткової винагороди.»

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про визнання протиправними бездіяльності та дій Міжрегіонального управління, а також зобов`язання його вчинити певні дії.

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

За приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Щодо не нарахування та невиплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісяця, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 23.05.2022.

Так правовий та соціальний захист персоналу державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 названого Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 ст. 23 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2 і 3 Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), п. 1 якої встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно - стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2023 внесені зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»: в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

З наведених норм законодавства можна дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, зазначив що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, зокрема, у травні 2022 року:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 за 56,6 годин фактичного несення служби 2527,19 грн,

- за період з 01.03.2022 по 10.03.2022 за 108,7 години фактичного несення служби 4388,87 грн,

- за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 за 230,5 годин фактичного несення служби 9296,07 грн,

- за період з 11.04.2022 по 25.04.2022 за 269,8 годин фактичного несення служби 11242,57 грн;

у серпні 2022 року:

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 за 56,4 годин фактичного несення служби 2350,19 грн,

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 за 226,7 годин фактичного несення служби 9142,81 грн.

Отже, як свідчать встановлені обставини справи, позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 до 25.04.2022 у загальному розмірі 27449,70 грн відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 25.05.2022 №117/ОС-22, та за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 у розмірі 11493,00 грн відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 15.08.2022 №202/ОС-22.

Оскільки позивачем вказані накази не були оскаржені, а також не доведено належними та допустимими доказами в межах розгляду даної справи, що ним було відпрацьовано повний спірний період, що б давало право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати йому саме суми 30000 грн на місяць.

Доводи позивача про неврахування відповідачем того, що ОСОБА_1 мав повний відпрацьований місяць за спірний період, а саме з 24.02.2022 до 23.05.2022, є помилковими, оскільки нарахування грошового забезпечення Міжрегіональним управлінням здійснено пропорційно фактично відпрацьованому часу, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовано.

Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, їм не відповідають.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №280/5806/22.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо не нарахування та невиплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022 за безпосередню участь у бойових діях, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2022 №136 старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 старший інспектор штурмового взводу №2 (м. Запоріжжя) воєнізованого формування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міжрегіонального управління з 24 травня 2022 року прибув для ведення бойових дій на території України. Підстава: бойове розпорядження командира ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №143 від 24.05.2022.

Зі змісту наказу Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2022 №200 вбачається, що з 24 травня 2022 року позивача вирішено вважати таким, що прибув та веде бойові дії на території України в складі військової частини НОМЕР_2 ., а з 06 липня 2022 року позивач вибув та припинив бойові дії на території України в складі військової частини НОМЕР_2 . Підстава: розпорядження командувача оперативного у групування військ №143/ОУВ/8 від 24.05.2022.

В подальшому, військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку від 01.03.2023 №2225 безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, із змісту якої встановлено, що в період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи на території н.п. Лугівське, Гуляйпільське, Новокарлівка, АДРЕСА_1 . Вказана довідка видана на підставі: бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.05.2022 №143/ОУВ/8, витягу із журналів бойових дій військової частини НОМЕР_2 (інв. №Рз97т/кп від 02.05.2022), (інв. №Рз208т/кп від 02.07.2022).

Отже, військовою частиною НОМЕР_2 підтверджено у вказаній довідці що позивач у період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах у складі військової частини, з покликанням на відповідні підтверджуючі документи. Тому, суд висновує, що позивач набув право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до п. 3 телеграми Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022 р. документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);рапорт(донесення) командирапідрозділу(групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Пунктами 5, 6 телеграми Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Таким чином, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії є встановленою та підтвердженою довідкою від 01.03.2023 №2225, витягами з Журналу бойових дій, відповідними наказами Військової частини НОМЕР_2 за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022, тоді як відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п.1 Постанови №168, тому має місце протиправна бездіяльність Міжрегіонального управління щодо не нарахування та не виплати такої винагороди у вказаний період.

Водночас, щодо суд відхиляє покликання позивача на приписи Порядку та Умов виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2022 № 5251/5, оскільки він не був чинним у спірні періоди.

Щодо позовних вимог в частині застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв`язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.

Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 по справі №160/8324/19.

Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).

Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

В свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 грн, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році, прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» внесена зміна до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, п. 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.

В свою чергу, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з проходження військової служби (з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), в тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням відповідних податків та зборів.

В свою чергу, оскільки з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762,00 грн, встановлена п. 4 Постанови № 704, то слід відмовити у задоволенні позовних вимог перерахунок належних позивачу сум грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 27.10.2023 включно.

Щодо проведення перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, вищезазначена одноразова виплати була нарахована та виплачена позивачу на підставі наказу начальника Міжрегіонального управління від 30.10.2023 №262/ОС-23, тобто у день звільнення з посади.

За таких обставин, суд не вбачається правових підстав для проведення перерахунку цих виплат з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, оскільки з 20.05.2023 підлягала до застосуванню розрахункова величина в 1762,00 грн, встановлена п. 4 Постанови № 704, у зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, суд зазначає про таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи ту обставину, що відповідачу лише належить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за спірний період, суд зазначає, що відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ унеможливлює нарахування компенсації.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, у постанові 04.03.2021 у справі №520/34/17.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що така вимога є передчасною.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49001, м. Дніпро, вул. Первозванівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» із розрахунку до 100000,00 грн на місяць за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022, пропорційно часу участі у таких діях.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» із розрахунку до 100000,00 грн на місяць за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24.05.2022 31.05.2022, 01.06.2022 30.06.2022, 01.07.2022 06.07.2022, пропорційно часу його участі у таких діях.

Визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), в тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак