Рішення № 125304493, 20.02.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року Справа№200/2/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації,

у с т а н о в и в:

01.01.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій позивач просить визнати протиправною відмову відповідача, щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за заявою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за абзацем 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023 р; зобов`язати відповідача знову розглянути заяву від 10.04.2024 р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023 р; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 968,16 грн., сплачений Позивачем.

В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №200/4056/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянуто заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 10.04.2024 р. на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

27.12.2024 Укрпоштою позивач отримав рекомендований лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 з повідомленням № 09/20047 від 25.12.2024 р. про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причиною відмови було вказано: у зв`язку з поданням заяви та документів підтверджуючих право на відстрочку або копій таких документів засвідчених в установленому порядку, не особисто.

Вважає дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, незаконними, просить зобов`язати відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023.

Ухвалою суду від 07.01.2025 позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.01.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.(без виклику сторін до судового засідання). Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол Комісії від 19.12.2024 №21, рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, всі інші документи, що стали підставою для ухвалення рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвало суду від 18.02.2025 замінено первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9 , тел. НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначає, ОСОБА_1 10.04.2024 засобами поштового зв`язку направлено (вхідна дата 24.04.2024) до ІНФОРМАЦІЯ_10 з заявою про надання відстрочки.

За результатами розгляду вказаного звернення, начебто ОСОБА_2 від 19 грудня 2024 року № 21 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: у зв`язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.

Вказане рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 доведено до відома ОСОБА_2 за вих. № 09/20047 від 25.12.2024.

Звертає увагу суду, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , не розглядалися будяки звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , щодо надання йому відстрочки в порядку пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідно до вище зазначених норм вказане питання не входить до функціональних обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 не можна зобов`язати прийняти та розглянути заяву ОСОБА_3 , щодо надання йому відстрочки в порядку пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" разом з підтверджуючими документами, спрямованих ним засобами поштового зв`язку відповідно до вище зазначених норм вказане питання не входить до функціональних обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Станом на час надання відзиву заяв про надання відстрочки від ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 або комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.

Суд зазначає, що не може спиратися на відомості наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки по тексту відзиву не можливо фактичні обставини та встановити особу, щодо якої подано відзив ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 ).

З огляду на вище викладене, суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву наданий ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 , через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, зазначає, що сь.40 Конституції України визначено, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Що також кореспондується з вимогами викладеними у Законі України «Про звернення громадян» а саме, при вивченні закону вираз «особисто» викладено виключно у статті 22 Закону яка визначає порядок проведення прийняття звернень та опрацювання звернень на особистому прийомі.

Щодо помилкового посилання Позивача на "особисте поштове відправлення" просимо звернути увагу що Правилами надання послуг поштового зв`язку Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) визначено обставини за якими здійснюється встановлення шляхом надання (перевірки) документів що посвідчують особу.

Вимога пред`явлення документів, що посвідчують особу міститься у абзаці 7 п. 33, п.71, 89, абзац 2 п. 90, абзац 1 п. 91, 97, абзац 4 п. 107 вказаних вище Правил та не стосується будь-якого посвідчення особи відправника.

Тобто Правилами надання послуг поштового зв`язку Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) не передбачено будь-якого надання (перевірки) документів що посвідчують особу відправника, вказана вимога відсутня.

Просить відмовити в задоволенні позову.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України про, що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_3 .

Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №863362 встановлено ОСОБА_5 ІІ групу інвалідності довічно.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 07.10.1972 року уклали шлюб.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 підтверджено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_13 помер.

В матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України від 25.08.2023 №112984/19.3.2/11-23 в якому серед іншого зазначено, що законодавством встановлено конкретні форми витягів із реєстру, який формується з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу із реєстру щодо відсутності працездатних осіб (дітей) у особи з інвалідністю не передбачено чинним законодавством. Крім того, повідомив, що батьки дружини проживають у іншій області та в силу віку його дружини (30 років) не повинні її утримувати.

12.04.2024 позивач надіслав рекомендованим листом з описом вкладенням та з повідомленням про вручення до ІНФОРМАЦІЯ_14 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з інвалідністю 2 групи матері ОСОБА_5 , від 10.04.2024. До заяви від 10.04.2024 додано наступні документи: копія довідки МСЕК про інвалідність, копія паспорта ОСОБА_5 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб, копія довідки про смерть ОСОБА_6 , копія листа Міністерства юстиції України.

18.04.2024 вказана заява була отримана робітником ІНФОРМАЦІЯ_14 .

30.04.2024 ОСОБА_1 надано відповідь за №1883 відповідно до якої йому було повідомлено, що «для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації, військовозобов`язаний має з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (за місцем реєстрації) особисто з військово-обліковим документом та оригіналами документів, які підтверджують право на отримання такої відстрочки».

08.05.2024 позивач повторно направив до ІНФОРМАЦІЯ_10 рекомендованим письмом з описом-вкладенням та повідомленням заяву аналогічного змісту з додатками.

05.06.2024 ОСОБА_8 надана відповідь листом за №2610 в якій було повідомлено, що заяви про надання відстрочки розглянуті і прийнято рішення: для відстрочки від призиву під час мобілізації, військовозобов`язаний має з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (за місцем реєстрації) особисто для написання заяви про надання відстрочки встановленого зразка, з оригіналами документів, які підтверджують право на отримання такої відстрочки та оригіналом військово-облікового документа».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №200/4056/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , засоби зв`язку: НОМЕР_8 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_15 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_9 ) задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_16 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_16 , розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №200/4056/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянуто заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 10.04.2024 р. на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізайн пілготовку та мобілізацію».

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_16 від 24.12.2024 №09/20047 повідомлено позивача, що протоколом від 19.12.2024 №21 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024. Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацом першим частини першої указаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Отже, з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

За пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Отже, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Позивач зазначає, що має право на відстрочку від мобілізації, оскільки має матір ОСОБА_5 , яка є особою інвалідністю ІІ (другої) групи.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі- Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Додаток 4 до Порядку № 560 містить форму заяви щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Додаток 5 до Порядку № 560 містить Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, позивачем подана заява про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка відповідає формі, визначеній Додатком 4 до Порядку № 560. Позивач у заяві зазначає, що є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з Додатком 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

На виконання означеного пункту позивачем разом із заявою від 10.04.2024 були надані наступні документи: копія довідки МСЕК про інвалідність, копія паспорта ОСОБА_5 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб, копія довідки про смерть ОСОБА_6 , копія листа Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №200/4056/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянуто заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 10.04.2024 р. на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізайн пілготовку та мобілізацію».

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_16 від 24.12.2024 №09/20047 повідомлено позивача, що протоколом від 19.12.2024 №21 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.

Щодо зазначеного у пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають» суд зауважує, що обов`язок «особисто подати» не є тотожним обов`язку «особисто прибути». При цьому, ані Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ані Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Порядок №560 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.

З огляду на визначену пунктом 60 Порядку №560 процедуру розгляду заяви про відстрочку, в тому числі, з підготовкою, за необхідності, запитів до відповідних державних органів влади та отриманням за такими запитами відповідей, використанням інформації з публічних реєстрів, суд приходить до висновку, що прийняття рішення відповідачем за результатами поданої заяви про надання відстрочки не потребує присутності особи, яка звернулася із відповідною заявою.

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вжите в пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають» стосується не способу подачі документа (власноруч або засобами поштового зв`язку), а джерела волевиявлення (підписання не через представника, а особисто).

Як встановлено з долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 від 10.04.2024 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, така підписана позивачем власноручно. Крім того, зазначена заява надсилалася до відповідача особисто позивачем, що підтверджується підписом в описі вкладення у цінний лист.

У контексті спірних правовідносин суд звертає також увагу, що відповідно частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-ХІІ, військовозобов`язані мають право надавати територіальним центрам комплектування особисту інформацію, що стосується військового обліку як через центри надання адміністративних послуг, так і через інформаційно-телекомунікаційні системи, а про прийняте комісією рішення за результатами розгляду заяви про відстрочку особа може повідомлятися, в тому числі, поштою.

За таких обставин суд вважає, що для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу та за умови, що прийняття рішення про надання відстрочки не потребує присутності військовозобов`язаного, заява про надання відстрочки може також надаватися військовозобов`язаним особисто засобами поштового зв`язку.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації суд зауважує, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за заявою ОСОБА_1 абз. 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023 р; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_16 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2024 та ухвалити рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за заявою від 10.04.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_16 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_9 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , засоби зв`язку: НОМЕР_8 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_15 ) від 10.04.2024 та ухвалити рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції від 08.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_9 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , засоби зв`язку: НОМЕР_8 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_15 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025.

Суддя І.Г. Аляб`єв