Рішення № 125302461, 12.02.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7780/24

Провадження № 2/466/575/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васичник М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Приватного акціонерного Товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

24.07.2024 року, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою, в якій просить стягнути з відповідачки суму відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 755,37 грн., а також судового збору. Цивільній справі присвоєно номер №466/7780/24 та встановлено спрощений порядок розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 року матеріали цивільної справи, передано для розгляду судді Донченку Ю.В.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.11.2024 року про відставку судді ОСОБА_2 , суддя виключений зі штату Шевченківського районного суду м. Львова. На підставі Розпорядження керівника апарату «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 року справу № 466/7780/24 передано для розгляду судді Зимі І.Є.

Ухвалою судді від 12.12.2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.06.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода : водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «BMW», реєстраційний № НОМЕР_3 було застраховано за договором добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № 142964Га05 АВ. відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова, у справі 466/5463/21, ДТП сталось внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

В результаті вищевказаної ДТП, транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. АТ «СК «АРКС» здійснила виплату у розмірі 49 116,35 грн.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПАТ "СК "ПЗУ Україна", то на підставі договору про пряме врегулювання збитку (далі - Договір ПВ3) АТ «СК «АРКС» було розраховано розмір страхового відшкодування з урахування норм ст. ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР201340304 складає 49 116,35 грн., що в подальшому було відшкодовано Страховою компанією відповідачки в рамках Договору ПВ3. Оскільки, розміру страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР201340304 не вистачає для повного відшкодування шкоди, то АТ «СК «АРКС» було проведено оплату за Договором страхування. На підставі вищезазначеного було складено страховий акт ARX2802056 від 17.06.2021 року та було сплачено страхове відшкодування у розмірі 7 755,37 грн., що не покриває поліс обов`язкового страхування ЕР201340304 Страхової компанії відповідачки.

Різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 7 755,37 грн. Таким чином, у відповідачки виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. На підставі вищенаведеного, позивач звернувся до суду про відшкодування відповідачкою збитків в порядку регресу.

30.12.2024 року, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка позовні вимоги заперечує у повному обсязі. Покликається на те, що відшкодування зносу запчастин не передбачено, як обов`язок винуватця ДТП. Зазначає, що згідно з пунктом 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова компанія зобов`язана відшкодовувати шкоду потерпілій стороні в розмірі, необхідному для відновлення її майнових прав. Розрахунок зносу запчастин не передбачено як обов`язок винуватця ДТП. Окрім того, зазначає, що позивачем не надано доказів обґрунтованості сум зносу, які вимагаються до стягнення. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується лише у разі доведення вини заподіювача. Знос деталей не є прямою шкодою, яка виникла внаслідок ДТП. Позивач помилково перекладає свої зобов`язання за договором страхування на винну особу. Страховик самостійно визначає розмір виплати потерпілому, і включення зносу до цих розрахунків є його власним рішенням, яке не покладає обов`язок відшкодування на відповідача. Зокрема, зазначає, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить 3 роки. ДТП відбулося 8 червня 2021р., а також кошти на відшкодування збитків були виплачені страховою компанією ПЗУ відповідачки у червні 2021р., а позов подано 14 липня 2024р. З огляду на те трирічний строк позовної давності сплив у червні 2024р. Позивач не довів наявності поважних причин для пропуску строку, а тому відповідно до ст.267 ЦК України, на думку відповідачки суд зобов`язаний відмовити у задоволенні позову. Окрім того, відповідачка вказує, що по факту даної події, її було визнано винною у вчиненні ДТП, та згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/5463/21 від 07.09.2021 року, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У зв`язку з цим питання відшкодування шкоди було вирішено і сторони мали можливість висунути свої вимоги в межах цього провадження. Позивач не може повторно ініціювати судовий розгляд з тих самих правовідносин, оскільки це суперечить принципу правової визначеності та ст.19 Цивільно процесуального кодексу України. Відтак, вважає, що страховою компанією було повністю відшкодовано завдані збитки, тому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

13.01.2025 року позивачем подано відповідь на відзив. Зазначають, що ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. На підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Таким Законом зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При цьому, нового зобов`язання з відшкодування збитків у такому випадку не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Отже, Відповідачка є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він відповідає за вимогами Позивача як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Представник Позивача звертає увагу суду, що Позивачем було надано достатньо обґрунтованих доказів з додержанням всіх вимог законодавства стосовно розрахунку суми ремонту. А саме: висновок/калькуляція, рахунок на оплату, розрахунок коефіцієнту зносу ДТЗ, страховий акт, розрахунок страхового відшкодування.

Строки передбачені ст. 257 Цивільного кодексу України продовжується на весь час правового режиму воєнного стану, який було введено в дію 24 лютого 2022 року, та не потребує зі сторони Позивача доказування з приводу чого відбувся пропуск строку на звернення з позовом до Суду. Також, Відповідачкою зазначається неправильне тлумачення принципу правової визначеності та ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України. Адже розгляд справи, яке відбулось 07.09.2021 р. з даним ДТП, як зазначає Відповідач, відбувалось за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тобто в адміністративному провадженні. Позовна заява подана Позивачем відноситься до позовного провадження. Відповідно позивне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних відносин.

14.01.2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідачка зазначає, що позивач не довів правомірність вимог щодо стягнення зносу запчастин, за наголошує, що позов подано після спливу строку позовної давності, без доказів поважних причин для пропуску цього строку. Просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи наявне клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, проте на вказаний час на відео зв`язок не вийшла, що стверджується відповідним записом екрану відеоконференції.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки сторони в судове засіданні не викликались, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування розгляду заяви технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода : водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «BMW», реєстраційний № НОМЕР_3 було застраховано за договором добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № 142964Га05 АВ. У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова, у справі 466/5463/21, ОСОБА_1 , в зв`язку з порушенням правил дорожнього руху було визнано винуватою за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. АТ «СК «АРКС» здійснила виплату у розмірі 49 116,35 грн. , що підтверджується платіжним дорученням.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП доведена та доказуванню не підлягає.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПАТ "СК "ПЗУ Україна", то на підставі договору про пряме врегулювання збитку , АТ «СК «АРКС» було розраховано розмір страхового відшкодування з урахування норм ст. ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР201340304 складає 49 116,35 грн., що в подальшому було відшкодовано Страховою компанією відповідачки в рамках Договору ПВ3. Оскільки розміру страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР201340304 не вистачає для повного відшкодування шкоди, то АТ «СК «АРКС» було проведено оплату за Договором страхування. На підставі вищезазначеного було складено страховий акт ARX2802056 від 17.06.2021 року та було сплачено страхове відшкодування у розмірі 7 755,37 грн., що не покриває поліс обов`язкового страхування ЕР201340304 Страхової компанії відповідачки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01 липни 2020 року у справі № 420/998/18, проваджений № 61- 11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Оскільки сума сплаченого страхового відшкодування страховиком потерпілої сторони перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування страховиком винуватця ДТП, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, відшкодованим страховиком винуватця ДТП.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, згідно вказаного вище позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає 7, 755,37 грн., тому позов є обґрунтованим та підлягаючий задоволенню.

Згідно з ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 7 755,37грн (сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень тридцять сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень ) сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «АРКС», ЄДРПОУ 20474912, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ:20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Суддя І. Є. Зима