Рішення № 125302080, 19.02.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/79/25 Справа №447/1702/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

19.02.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, -

за участі:

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Іванців Л.М.,

треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5

встановив:

Процесуальні дії у справі.

Представник позивача подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову покликається на те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 16.01.2009 укладено шлюб. За час шлюбу у сім`ї народилося двоє дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімя проживала в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстровані діти з батьком.

У грудні 2022 відповідачка без відома батька дітей виїхала за межі України і з того часу з дітьми не проживає, не піклується про них, в телефонному режимі з дітьми не спілкується, місце перебування її невідоме.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05.03.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та визначено місце проживання ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_5 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та проходить військову службу.

Діти відвідують КНП «Миколаївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області лише з батьком, який постійно слідкує за станом їхнього здоров`я та розвитком, виховує та піклується про них, у нього з синами психологічний контакт, прив`язаність один до одного.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються у Миколаївському ЗЗСО І-ІІІ ст. №1Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, вихованням займається батько, приділяє належну увагу та підтримує зв`язок із класними керівниками.

Неповнолітній ОСОБА_6 написав заяву на комісію з питань захисту прав дитини, в якій просив позбавити батьківських прав маму ОСОБА_3 , оскільки вона не проживає з ним з грудня 2022, не спілкується з ним, не займається його вихованням, не цікавиться навчанням у школі, не забезпечує матеріально.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 04.06.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відтак про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Процесуальні дії

17.06.2024 сформовано відповідь із Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 17.06.2024, копію позовної заяви та доданих до неї документів, надіслано відповідачу на адресу її місця реєстрації. ОСОБА_3 вказані документи не отримала, що підтверджується конвертом з рекомендованим повідомленням, повернутим на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювалися виклики відповідачки шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачка ОСОБА_3 у судові засідання не з`явилася, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подавала.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 17.09.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2024.

12.12.2024 до участі в справі залучено третю особу ОСОБА_5 та направлено йому копію позовної заяви з додатками.

У судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити, оскільки мати виїхала за кордон, з дітьми зв`язку не підтримує, не забезпечує їх, не цікавиться їхнім життям та вихованням.

Третя особа ОСОБА_4 , в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог, повідомила що відповідачка не забезпечує матеріально дітей.

Третя особа ОСОБА_5 , в судовому засіданні повідомив, що відповідачка поїхала, залишила його та дітей, він проходить військову службу, заяву підтримує.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку про задоволення позову виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.07.2009 року народження, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.05.2013 року народження, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05.03.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_5 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2023/008916534 від 01.11.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2023/009134373 від 08.11.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2023/010206142 від 13.12.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.04.2024 він просить позбавити батьківських прав маму ОСОБА_3 , так як вона не проживає з ним з грудня 2022, не спілкується з ним, не займається його вихованням, не цікавиться його навчанням у школі, не забезпечує матеріально.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 13.12.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають сім`я ОСОБА_8 , встановлено що дружина ОСОБА_3 не проживає із сім`єю з 15.12.2022, так як вона перебуває за кордоном.

Згідно характеристик з Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 навчаються у вищевказаному навчальному закладі, діти навчаються на середньому рівні, активні, батько займається вихованням синів та підтримує зв`язок із класним керівником та закладом освіти, так як мати перебуває за кордоном та не проживає із сім`єю з 15.12.2022.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 , яка є бабусею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що умови проживання задовільні, кімнати облаштовані всіма необхідними меблями, побутовою технікою, діти мають окремі ліжка для сну та відпочинку, шафу для одягу, стіл для навчання. Діти перебувають на утриманні дідуся та бабусі, які займаються їх вихованням та навчанням. Батько дітей з 22.04.2024 мобілізований та проходить військову службу. Діти підтвердили, що матір з грудня 2022 з ними не проживає, не підтримує зв`язок, не забезпечує матеріально та не цікавиться їхнім навчанням та розвитком.

Згідно довідки №1446 від 06.05.2024 виданої солдату ОСОБА_5 , такий прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.04.2024 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області №126 від 04.06.2024, служба у справах дітей Миколаївської міської ради вважає за доцільне надати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , повідомив, що він більше двох років не спілкується з матір`ю, вона не надає жодної допомоги, вихованням та навчанням займаються бабуся та дідусь, хоче, щоб маму позбавили батьківських прав.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , повідомив, що з мамою він спілкувався декілька років тому, хоче, щоб маму позбавили батьківських прав.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція).

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси малолітньої дитини, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім за інтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст. 8 Закону №2402-III , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону №2402-III, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону №2402-III, ст. 150 СК України, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 14 Закону №2402-III передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії»). Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (справа «Хазе проти Німеччини»).

Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа «К.А. проти Фінляндії». Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Мозер проти Австрії», «Валлова і Валла проти Чеської Республіки»).

Відтак, необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своїми батьками, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 19.09.2018 у справі №486/709/16-ц, провадження N 61-23711св18.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері, батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Так, відповідно до висловленої позиції Верховного Суду у постанові від 29.09.2021 по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21, суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ прийшов висновку, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову..

Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що відповідачка не цікавилася своїми дітьми, станом їхнього здоров`я, успішністю та відвідуванням навчання у закладах освіти, їхнім розвитком. Такі дії відповідачки свідчать про умисне ухилення від виконання нею своїх обов`язків по вихованню дітей.

Позбавлення батьківських прав відповідачки відповідає інтересам дітей, так як відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, а саме: тривалий час не піклуються про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми, що є необхідним для їхнього нормального самоусвідомлення.

При цьому, суд враховує ту обставину, що мати дітей після звернення з позовом до суду про позбавлення її батьківських прав не змінила своєї поведінки стосовно виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх намірів належного виконання своїх обов`язків щодо дітей в частині піклування про здоров`я дітей, їхній фізичний та моральний розвиток, поваги до дітей та забезпечення здобуття дітьми освіти. Крім того, відповідачка не спростувала доводів, наведених органом опіки та піклування на підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи доводи представника позивача, третіх осіб та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Водночас, суд роз`яснює відповідачці, що вона, згідно з ст. 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку передбаченому законом.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування імен сторін:

Позивач : Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 26411657, місцезнаходження: вул. В.Великого, 6, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідоме.

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 19.02.2025.

Суддя Головатий А. П.