Рішення № 125300819, 12.02.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27533/24

Провадження № 2/761/2578/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

У своїй позовній заяві просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 627 650 грн. 41 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що у період з 10 березня 2011 року по 18 липня 2024 року, ОСОБА_1 , знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Версатайл Україна», була працевлаштована за основним місцем роботи та займала посаду Директора фінансового. В день звільнення Позивача 18.07.2024 р., Відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду справи по суті.

Позивачка подала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10 березня 2011 року по 18 липня 2024 року, ОСОБА_1 , знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Версатайл Україна», була працевлаштована за основним місцем роботи та займала посаду Директора фінансового, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

18 липня 2024 року Позивачка була звільнена за угодою сторін, згідно наказу № 18071-2024 від 18 липня 2024 року.

Вказаним наказом, була також передбачена виплата грошової компенсації у зв`язку зі звільненням за 69 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 627 650 (шістсот двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 41 коп.

Вказане підтверджується довідкою ПФ(7ОК) та карткою по рахунку 661, заборгованість підтверджується довідкою, яка видана Відповідачем за № ПР000000002 від 02.07.2024 року та складена Позивачем довідка про заборгованість від 19.07.2024 р.

Згідно довідки Відповідача № ПР000000002 від 02.07.2024 року та довідки Позивача від 19.07.2024 року, у зв`язку із звільненням Відповідач зобов`язаний виплатити:

29 987,98 грн. частково за грудень 2023 року

70 114,54 грн. за січень 2024 року

70 114,54грн. за лютий 2024 року

70 114,54грн. за березень 2024 року

70 114,54грн. за квітень 2024 року

70 114,54грн. за травень 2024 року

70 114,54грн. за червень 2024 року

43 114,31грн. за липень 2024 року

163 848,86грн. компенсація 69 днів не використаної відпустки.

Позаяк цього, стороною Позивача було подано до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог зі змісту якої вбачається, що на день подачі позовної заяви до суду, сума заборгованості з заробітної плати становила 627 650,41 грн.

В період з 02.08.2024 р. по 20.12.2024 р. підприємством було виплачена заробітна в наступних розмірах:

02.08.2024 р. - 70 114,54 грн.;

02.08.2024 р. - 15 000,00 грн.;

16.08.2024 р. - 55 114,54 грн.;

17.09.2024 р. - 33 000,00 грн.;

04.10.2024 р. - 33 000,00 грн.;

20.12.2024 р. - 40 114,54 грн.

Всього на суму - 246 343,62 грн.

За таких обставин, після часткового погашення, сума заборгованості до виплати з заробітної плати на сьогоднішній день, становить: 627 650,41 - 246 343,62 = 381 306,79 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Таким чином, право на працю та захист від незаконного звільнення гарантується Конституцією України, у зв`язку із чим, за переконанням Позивача, реалізація зазначеного конституційного права та гарантій працівника полягає в обов`язку роботодавця неухильно дотримуватися вимог трудового законодавства у правовідносинах з працівником, забезпечувати гарантії, що надані працівнику трудовим законодавством. Безпосередній захист прав працівника судом у випадку порушення роботодавцем трудового законодавства гарантовано Конституцією України.

Згідно статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до положень статті 5 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в етапі 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду без обмежень у будь-яких строках.

Як ч. 1 ст. 94 КЗпП України, так і ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує градівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» на користь Позивачки заборгованості по заробітній платі у розмірі 381 306 гривень 79 копійок.

Щодо розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Положеннями пункту 3 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи із середньоденного заробітку помноженого на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

З наявної в матеріалах справи копії довідки нарахування відпустки №ПР000000002 від 18.07.2024 вбачається, що середньоденна заробітна плата складає 2 949,84 грн.

Згідно пункту 8 Порядку, для визначення середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь Позивача, необхідним є помножити середньоденний заробіток, який становить 2 949,84 гривень на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні провадиться з дати фактичного звільнення - 18 липня 2024 по дату 18 січня 2025 становить 126 робочих днів.

Таким чином, сума компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 371 679 гривень 84 копійок.

На підставі ст. 94, 232, 233, 236, Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, Закону України «Про оплату праці», Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19, та керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 381 306 (триста вісімдесят одна тисяча триста шість) гривень 79 копійок

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в розрахунку у розмірі 371 679 (триста сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) гривень 84 копійок

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Версатайл Україна», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 20, код ЄДРПОУ 31244654.

Суддя: