Ухвала суду № 125299790, 18.02.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 695/4886/24

провадження № 1-кп/709/60/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження

№ 12024250370000874, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №12024250370000874за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила призначити справу до судового розгляду, клопотала про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Також прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому

ОСОБА_7 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені

ст. 177 КПК України, з часу обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить їх запобіганню. Так, існує ризик можливого переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, оскільки в нього відсутні стійкі соціальні зв`язки в місці проживання ( ОСОБА_7 не працює, одружений, проте з дружиною не проживає, участі у вихованні неповнолітньої доньки не бере). Він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі. У разі притягнення його до відповідальності, покарання у виді реального позбавлення волі є невідворотним, адже застосування ст. 75 КК України, за вчинене ОСОБА_7 діяння, не передбачено. Також він може впливати на ще не допитаних судом потерпілого та свідків, більшість з яких проживає як і обвинувачений в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, з метою зміни ними наданих раніше показань. Крім того, існує ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 є раніше судимою особою за вчинення інших злочинів, в тому числі умисного вбивства з корисливих мотивів, має незняті та непогашені судимості.

Потерпілий ОСОБА_6 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Підтримав клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку триманняпід вартою. Пред`явив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень.

Захисник ОСОБА_8 вважав за можливе призначити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню. Просив допитати в судовому засіданні свідків сторони захисту: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які були очевидцями затримання обвинуваченого і можуть його охарактеризувати. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечував. Зазначив, що вказані прокурором ризики повторюються нею вже майже рік. Щодо відсутності у ОСОБА_7 стійких соціальних зв`язків заперечив. Пояснив, що його підзахисний має два будинки: в одному живе мати з його сином, а в іншому - він. Мати ОСОБА_7 підтримує його матеріально, хвилюється про нього, телефонує. З дружиною він постійно не проживає, але періодично вона до нього приїжджає. Щодо можливості його впливу на свідків, наголосив, що очевидців події серед них немає Просив застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника.

Прокурор ОСОБА_5 щодо заявленого клопотання захисника про допит свідків заперечувала, посилаючись на те, що вказані докази сторони захисту не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов такого висновку.

Підсудність даного кримінального провадження Чорнобаївському районному суду Черкаської області визначена ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року.

Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8, 10 ч. 1 або ч.2 ст. 284 КПК України, або для зупинення провадження, відсутні.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, а відтак підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у судовому засіданні на підставі зазначеного обвинувального акту.

З урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження зазначене судове засідання слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Клопотання прокурора про виклик у судове засідання свідків, які допитувалися під час досудового розслідування є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Також,на переконанняколегії,підлягає дозадоволення клопотаннясторони захиступро виклик в судове засідання свідків. При цьому заперечення прокурора щодо клопотання суд до уваги не приймає, оскільки положення ст. 290 КПК України не містять вимоги до сторони захисту надати інформацію про осіб, які будуть заявлені захистом для допиту у якості свідків в суді першої інстанції. Інформація про наявність у сторони захисту певних свідків не є доказом у кримінальному провадженні в розумінні ст. 84 КПК України.

Верховний суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у положеннях ч. 6 ст. 290 КПК України щодо відкриття стороною захисту матеріалів, відомості з яких він має намір використати як доказ у суді, не йдеться про показання свідка, оскільки на відміну від сторони обвинувачення сторона захисту не може проводити допит і отримувати показання, а може лише отримувати пояснення, які відповідно до положень ч. 8 ст. 95 КПК України не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тому на сторону захисту законом не покладено обов`язку відкривати доказ, який вона в принципі не може мати у своєму розпорядженні, адже показання свідка, викликаного судом за клопотанням сторони захисту, з`являються як доказ лише під час самого допиту цього свідка в судовому засіданні і, таким чином, не можуть бути відкриті до цього моменту (постанова від 07 червня 2022 року у справі № 462/1710/16-к, постанова від 11 грудня 2023 року у справі № 462/3797/21, постанова від 02 жовтня 2024 року у справі № 210/3266/22).

Як зазначалося вище, потерпілим пред`явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

При цьому частиною 4 ст. 128 КПК України встановлено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Вимоги до позовної заяви визначає ст. 175 ЦПК України. Подана потерпілим ОСОБА_6 позовна заява відповідає вказаним вимогам, а відтак її слід прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні.

Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою суд приходить до таких висновків.

На всіх етапах кримінального провадження строк дії запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою повинен перебувати під контролем суду.

Періодичний судовий контроль забезпечує дотримання прав обвинуваченого чи особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно зі ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу в судовому провадженні.

За ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частина 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 досудовим слідством кваліфіковано п. 13 ч. 2

ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та ч. 2 ст. 194 КК України як умисне знищення майна, вчинене шляхом підпалу.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 червня 2024 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу майже не змінились, на теперішній час по даному кримінальному провадженню потерпілий, свідки не допитані судом.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого суд враховує характер та ступінь тяжкості обвинувачення, наявність ризиків, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду (загроза кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі, і невідворотність покарання за кримінальне правопорушення), незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків.

Наявність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_7 суду не доведена, оскільки характеризуючі обвинуваченого документи з матеріалів кримінального провадження судом ще не досліджувалися, і стороною захисту не надані.

Належних даних про стан здоров`я обвинуваченого, які б виключали застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту суду не надано.

А відтак, підстави для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу відсутні.

При постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, враховуючи насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.

Згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на те, що 24 лютого 2025 року спливає строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, враховуючи неможливість з об`єктивних причин до вищезазначеної дати завершити розгляд даного провадження, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 18 квітня 2025 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 314-316 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Призначити судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області з участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого на 26 лютого 2025 року о 14:00.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні, визнавши потерпілого цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно цивільним відповідачем.

Клопотання прокурора про допит свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - задовольнити.

Клопотання захисника про допит свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - задовольнити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 18 квітня 2025 року включно.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 18 квітня 2025 року включно.

Копію ухвали вручити учасникам та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

В іншій частині ухвала суду окремо від вироку оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3