Рішення № 125290286, 20.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/14104/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Інагротех"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання права власності

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Приватного підприємства "Інагротех" (далі - Підприємство) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) про визнання права власності на транспортний засіб марки "MAZDA", модель СХ-5 2.5L 6AT 4WD STYLE+ (BLACK), 2021 року виробництва, серійний номер - НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях в особі територіального сервісного центру МВС №2341 відмовлено у перереєстрації вказаного транспортного засобу у зв`язку з внесенням відомостей про Банк до Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

27.11.2024 (направлено 26.11.2024) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14104/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" Банк подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що ним не заперечується право власності позивача на вказаний транспортний засіб, яке перейшло до останнього у зв`язку з виконанням умов договору фінансового лізингу та фактичного передання транспортного засобу, тобто між сторонами відсутній спір про право. Також Банк зауважив, що обраний Підприємством спосіб захисту не є ефективним, а сам Банк є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійними підставами для відмови у задоволенні позову.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Підприємства необґрунтованими.

08.09.2021 між Підприємством (далі за текстом договору - Лізингоодержувач) та Банком було укладено договір фінансового лізингу №ZPS1FLOWXA5XW-1, відповідно до пункту 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ "Ніко Істлайн Запоріжжя (далі за текстом договору - "Продавець") предмет(ти) лізингу (далі - Майно) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (далі - Додаток №1), та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Загальна вартість Майна за цим договором становить 1 046 415, 62 грн (разом із ПДВ), у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1 527,62 грн (пункт 2.1. договору фінансового лізингу).

Згідно з пунктами 4.1. та 4.3. договору фінансового лізингу протягом усього строку цього Договору Майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу. Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу Майна у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу Майна у власність Лізингоодержувача не вимагається.

У довідці №б/н від 05.03.2024 та акті звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по предмету фінансового лізингу №ZPS1FLOWXA5XW-1 від 12.02.2024 Банк підтвердив відсутність заборгованості та належне виконання Підприємством зобов`язань за договором фінансового лізингу.

12.02.2024 між Банком та Підприємством підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі транспортного засобу марки "MAZDA", моделі СХ-5, кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_2 , видане TSC 2341.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 08.09.2021 №ZPS1FLOWXA5XW-1, 29.02.2024 між Банком (далі за текстом договору - Продавець) та Підприємством (далі за текстом договору - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ZPS1FLOWXA5XW-1, відповідно до пункту 1.1. якого у зв`язку з повним розрахунком між Покупцем і Продавцем за Предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати Покупцем усієї вартості Предмету лізингу за Договором лізингу, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю Товар, що вказаний в Таблиці 1, а Покупець зобов`язується прийняти Товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно Таблиці 1: марка, модель транспортного засобу: "MAZDA", СХ-5, VIN-код: № НОМЕР_1 , рік випуску: 2021, реєстраційний номер: НОМЕР_3 .

Продавець підтверджує, що Товар на момент укладання даного договору належить йому на праві власності, Товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного Договору, немає прав третіх осіб, Товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов`язань та обтяжень (пункт 1.2. договору купівлі-продажу).

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору купівлі-продажу передача Товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Продавця. Продавець зобов`язаний передати Покупцю Товар у строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання даного Договору. Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Угоди (Акту) про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість Товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов`язаний у десятиденний строк з дня підписання цього Договору здійснити перереєстрацію Товару на своє ім`я.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу встановлено, що загальна вартість Товару становить 1 044 888,00 грн.

Право власності Підприємства та належне виконання умов вищезазначених договорів визнається Банком.

У жовтні 2024 року Підприємство звернулося із заявою до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру МВС №2341 (ТСЦ МВС №2341) з питання перереєстрації транспортного засобу на своє ім`я.

Проте філія ГСЦ МВС листом №31/29/2341/26-10069-2024 від 12.10.2024 відмовила у здійсненні перереєстрації, посилаюсь на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься відомості про боржника - Банк, як попереднього власника.

У зв`язку з відмовою Регіонального сервісного центру у перереєстрації транспортного засобу, Підприємство звернулося до суду з позовом до Банку про визнання права власності на транспортний засіб.

Частина 1 статі 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Наведений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц та від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та в пункті 14 постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/1283/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17).

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку про те, що на момент вирішення спору Підприємство набуло право власності на транспортний засіб марки "MAZDA", модель СХ-5, 2021 року виробництва, VIN-код - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 , на підставі належного виконання умов договору фінансового лізингу №ZPS1FLOWXA5XW-1 від 08.09.2021 та договору купівлі-продажу №ZPS1FLOWXA5XW-1 від 29.02.2024, укладених між Підприємством та Банком, а також у зв`язку з підписанням 12.02.2024 сторонами акту приймання-передачі вказаного транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У своєму відзиві Банк вказав, що ним визнається та не заперечується право власності підприємства на вищезазначений автомобіль.

Крім цього, як випливає зі змісту листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру МВС №2341 (ТСЦ МВС №2341) №31/29/2341/26-10069-2024 від 12.10.2024 відмова у здійсненні перереєстрації пов`язана не у зв`язку з наявністю у ТСЦ МВС №2341 сумнівів або претензій щодо права власності позивача на транспортний засіб, а виходячи з наявності в Єдиному реєстрі боржників відомостей про Банк, як боржника та попереднього власника.

Отже, відсутні підстави для звернення позивача за захистом цього права в судовому порядку відповідно до статей 16, 392 ЦК України.

У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку про те, що Підприємством подано позов до неналежного відповідача та обрано неефективний спосіб захисту свого права власності на транспортний засіб.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, у задоволенні позову Підприємства необхідно відмовити.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ