Рішення № 125289886, 06.02.2025, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/780/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш Є.М. - виписка з ЄДРПОУ;

від відповідача: Давиденко В.В. - ордер АМ №1101888 від 30.09.2024, Кузьмін Д.Л. - ордер

серія АМ №1093822 від 12.07.2024;

прокурор Рудченко М.М. - посвідчення №071186 від 01.03.2023;

від третьої особи: не прибув;

присутні: Омельченко Н.М. - паспорт НОМЕР_1 від 07.10.1997, Одудовська Т.В. - паспорт

НОМЕР_2 від 15.01.1997,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Чорноморець Інни Анатоліївни

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.09.2024) просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича знести об`єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101;

- скасувати державну реєстрацію права власності Пидюри Сергія Михайловича на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001);

- скасувати державну реєстрацію права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон по вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846).

Ухвалою від 16.07.2024 суд відмовив у задоволенні заяви заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 11.07.2024 №51-84-5370вих-24, задовольнив заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 11.07.2024 №51-84-6371вих-24, наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 05.08.2024.

05.08.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшли наступні документи:

- від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з поганим самопочуттям та симптомами ГРВІ.

- від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою від 05.08.2024, враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, а також їх клопотання, з метою дотримання принципів змагальності та забезпечення реалізації процесуальних прав та виконання обов`язків учасниками справи, суд відклав підготовче засідання на 12.09.2024.

13.08.2024 до суду від Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

19.08.2024 на адресу суду від державного виконавця надійшов лист з постановою про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 16.07.2024 у справі №906/780/24 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.

22.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

03.09.2024 до суду надійшла заява першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 02.09.2024 №51-84-82 вих-24 шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, яка була задоволена ухвалою суду від 04.09.2024.

11.09.2024 до суду надійшли такі документи:

- заява про уточнення позовних вимог від Житомирської окружної прокуратури;

- письмові пояснення щодо актуальності предмета спору від представника Житомирської міської ради.

12.09.2024 на електронну адресу суду від Житомирської міської ради надійшли із супровідним листом докази направлення письмових пояснень по справі 906/780/24 на електронну адресу Житомирської окружної прокуратури та на електронну адресу представника відповідача.

12.09.2024 підготовче засідання суду не відбулося, оскільки у призначений судом час для його проведення було оголошено повітряну тривогу у м. Житомирі та Житомирській області, яка тривала з 09:48 год. до 11:44 год.

Ухвалою від 12.09.2024 суд призначив підготовче засідання на 01.10.2024.

26.09.2024 до суду через "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 26.09.2024, яке ухвалою від 27.09.2024 суд прийняв до розгляду та призначив засідання суду для його розгляду на 30.09.2024.

Ухвалою від 30.09.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання від 26.09.2024 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

30.09.2024 до суду від представника відповідача надійшло повідомлення про надання доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

01.10.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Чорноморець І.А. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Подану прокурором заяву про уточнення позовних вимог суд розцінив як заяву про зміну предмета позову та прийняв до розгляду ухвалою від 01.10.2024. Також вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі Чорноморець Інну Анатоліївну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, продовжив строк підготовчого провадження до 29.10.2024, відклав підготовче засідання на 29.10.2024.

07.10.2024 до суду надійшли такі документи:

- лист з додатками від Житомирської окружної прокуратури;

- заява про виконання ухвали суду від представника відповідача.

10.10.2024 та 14.10.2024, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, до суду повернулися копії ухвал суду від 27.09.2024, від 30.09.2024 та від 01.10.2024, що направлялася на адресу відповідача.

28.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю прибути за сімейними обставинами.

Ухвалою від 29.10.2024 суд відклав підготовче засідання на 12.11.2024.

Ухвалою від 12.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.12.2024.

13.11.2024 та 26.11.2024, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, до суду повернулися копії ухвал суду від 29.10.2024 та від 12.11.2024, що направлялися на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чорноморець І.А.

Ухвалою від 16.12.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 16.01.2025.

07.01.2025, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, до суду повернулася ухвала суду від 16.12.2024, що направлялася на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

У зв`язку з відпусткою судді Вельмакіної Т.М. за сімейними обставинами, справа №906/780/24 в судове засідання 16.01.2025 не вносилась.

Ухвалою від 20.01.2025 суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 06.02.2025.

05.02.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи, враховуючи необхідність забезпечення правової визначеності у відносинах сторін та мінімізації подальших збитків відповідача.

Прокурор у засіданні суду підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.09.2024). Під час розгляду справи прокурор пояснював, що у позові об`єднано позовні вимоги для забезпечення процесуальної економії; наполягав на розгляді вимог, згідно визначених у позові способу захисту порушених прав, а також складу та процесуального статусу учасників справи. На запитання суду щодо застосування наслідків реституції, у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки наголосив, що суд не позбавлений права застосувати двосторонню реституцію, натомість позов підтримує саме щодо заявлених у ньому вимог.

Представник позивача повідомив про актуальність предмета спору для Житомирської міської територіальної громади. Пояснив, що хоч в укладеному з третьою особою договорі оренди землі і обумовлено право орендаря зводити на земельній ділянці жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця, натомість законодавством необхідності такого погодження не передбачено. Зазначив, що необхідність звернутися до прокуратури виникла у міської ради зважаючи на неодноразові звернення мешканців суміжних багатоквартирних будинків.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. У судовому засіданні додатково наголосили на тому, що у відповідача були відсутні підстави піддавати сумніву законність побудови придбаного за договором об`єкта нерухомості, оскільки при його придбанні керувалися офіційними відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звернули увагу, що до укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки уповноважені представники Житомирської міської ради здійснювали огляд цієї земельної ділянки, про що комісією Житомирської міської ради складено акт №75 від 11.04.2019. Також наголосили, що покладаючись на правомірність дій Житомирської міської ради, відповідач здійснив реконструкцію придбаного об`єкта нерухомості, поніс значні фінансові витрати, набув у власність земельну ділянку, що змінило правову реальність. При цьому вказували, що відповідачем жодні будівельні, санітарні чи екологічні норми не порушено, однак завершивши будівельні роботи відповідач не може прийняти об`єкт в експлуатацію, у зв`язку із вжитими судом заходами забезпечення позову. Під час розгляду справи звертали увагу на те, що прокурор об`єднав вимоги, які підлягають розгляду як самостійні за окремими позовами. Також представник відповідача зсилався на висновки ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведені у постанові від 11.12.2024 у справі №523/6336/16-ц. Крім того, зазначив, що оскільки жодні вимоги до Чорноморець І.А. не заявлялися, тому немає підстав досліджувати спірні відносини за межами реєстрації нею права власності на торгівельний павільйон.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор вказує, що за результатами опрацювання листа Житомирської міської ради №36/1031 від 07.03.2024, згідно якого остання вирішила звернутися до прокуратури з метою ініціювання вивченню нею питання законності забудови земельної ділянки та вжиття прокурором заходів здійснення представництва ним інтересів держави та територіальної громади у даних правовідносинах в суді (т.1, а.с.15-20), Житомирською окружною прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42024062020000061 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та розпочато кримінальне провадження за фактом складання та видачі завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме довідки №75 від 29.06.2016 та Технічного паспорту на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон по вул. Хлібній, 18-а, що видані ТОВ "Центр інвентаризації", та на підставі яких, в подальшому здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон (т.1, а.с.21)

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що станом на 18.09.2013 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а, орендарем якої була Фізична особа - підприємець Чорноморець Інна Анатоліївна, були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна. Вказує, що в подальшому ФОП Чорноморець І.А. спорудила на цій земельній ділянці торгівельний павільйон за відсутності дозвільних документів на будівництво, дозволу власника землі - Житомирської міської ради та без реєстрації документа про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та на землях, які не були відведені для цієї мети, а також зареєструвала право власності на даний об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі документів, що в розумінні ст.331 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не посвідчують ні його створення ні наявності права власності, тому вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, що унеможливлює виникнення права власності на нього.

Зазначає, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу №1358 від 20.08.2018 придбав у ФОП Чорноморець І.А. зазначений торгівельний павільйон, а також на підставі рішення Житомирської міської ради від 07.02.2019 №1377 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а, та зареєстрував право власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав.

Також прокурор вказує, що в подальшому відповідач на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва в Єдиній електронній системі будівництва 15.05.2024 подав Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реконструкції зазначеного торгівельного павільйону) №ЖТ051240517484 від 15.05.2024. Відповідно до цього повідомлення реконструкція передбачає перетворення торгівельного павільйону шляхом реконструкції на двоповерхове приміщення побутового обслуговування площею 266,7 кв.м.

Зазначає, що відповідно до даних Інтернет ресурсу Google Maps (програми за допомогою якої можливо отримати аерофотознімки та сателітні знімки більшої частини Землі, що були викладені в мережу Інтернет компанією Google) станом на травень 2015 та листопад 2021 (дати отримання відповідних фотознімків) на землях за вказаною адресою розташовуються одноповерхові споруди, які виготовленні з полегшених металопрофільних конструкцій без улаштування фундаменту, що підпадають під ознаки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (відповідно до п. 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального .господарства України від 21.10.2011 №244).

У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки був укладений між Житомирською міською радою та відповідачем на підставі незаконних рішень, в порушення вимог чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади і держави, оскільки право власності на самочинно збудований об`єкт не набувається, що унеможливлює набуття права користування чи власності земельною ділянкою під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі абз. 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, прокурор просить визнати цей договір недійсним, зсилаючись на ст. 4, 10, 203 та ч.1,3 ст. 215 ЦК України. У разі визнання такого договору недійсним, просить зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу, зобов`язати відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, а також скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на цю земельну ділянку та на будівлю торгівельного павільйону.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на торгівельний павільйон прокурор обгрунтовує, відповідно, приписами ч.3 ст. 26 та п.1 ч.7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач у письмових поясненнях від 11.09.2024 вих. №36/4034 (т.2, а.с.87) повідомив, що з жовтня 2023 року і протягом 2024 року на адресу Житомирської міської ради надходять звернення мешканців багатоквартирних житлових будинків, що розташовані по вулиці Хлібній, 16, АДРЕСА_1 , щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004. Для розгляду звернень та надання належної оцінки дій щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, розпорядженням міського голови від 15.01.2024 №45 було створено робочу групу, яка звернула увагу на обставини першочергової реєстрації права власності на нібито нерухоме майно (автотрейлер продовольчих товарів), при якій реєстратором належним чином не перевірено подані для державної реєстрації прав документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. Ці обставини не досліджувались Житомирською міською радою перед прийняттям ряду рішень, на підставі яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин. Окремо акцентує, що оскільки прийняті рішення відносно спірної земельної ділянки є не нормативними правовими актами органу місцевого самоврядування, а є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (в даному випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2020 та реєстрації права власності на цю земельну ділянку), тому вони не можуть бути скасовані чи змінені Житомирською міською радою після їх виконання. При цьому позивач повідомив про актуальність предмета спору для Житомирської міської територіальної громади.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с.1-3) просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що:

- дії Житомирської міської ради вказують на суперечливу поведінку, оскільки вона передала відповідачу спірну земельну ділянку в оренду, згодом - у власність і пов`язана своїм рішенням, дотримувалася такої поведінки з 2005 року, однак тепер змінює свою позицію майже через 20 років;

- відповідач придбав спірний об`єкт нерухомого майна 20.08.2018 і на момент його придбання продавець мав речове право на земельну ділянку;

- Житомирська міська рада в подальшому передала спірну земельну ділянку відповідачу в оренду, а згодом - у власність;

- відповідач отримав містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на проведення підготовчих та будівельних робіт, тому не міг припустити, що належний йому об`єкт нерухомого майна може бути самочинним, адже Житомирська міська рада визнавала його правомірність, в тому числі через свої органи, які відповідають за дотримання містобудівного законодавства;

- відповідач придбав спірний об`єкт нерухомого майна 20.08.2018 і правомірно покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема і тому, що позиція Верховного Суду про те, що державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності вперше була висловлена ВПВС у постанові від 12.03.2019 у справі №911/3594/14;

- відповідач не здійснював самочинне будівництво, а придбав об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач вважає, що оскільки він не здійснював самочинне будівництво, він є неналежним відповідачем у частині позовної вимоги про знесення самочинного будівництва. Вказує, що у діях відповідача відсутні критерії, для віднесення будівництва до самочинного, оскільки: - земельна ділянка перебуває у власності відповідача; відповідач має проект та дозвільні документи на виконання підготовчих будівельних робіт; - відповідач не допустив істотних порушень будівельних норм і правил.

Зауважує, що знесення об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законом заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Вважає, що, враховуючи поведінку Житомирської міської ради, задоволення вимоги про знесення об`єкта нерухомого майна буде непропорційним втручанням у право власності відповідача. Зазначає, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації прав не є належним та ефективним способом захисту.

У відповіді на відзив (т.2, а.с.16-19) прокурор вказує, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку комунальної власності як власник об`єкта нерухомості, який, згідно поданих документів, на ній розміщується. При цьому відповідач для отримання у власність спірної земельної ділянки подав відповідну заяву з додатками, у тому числі з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що він є власником торгівельного павільйону, що розміщується на цій земельній ділянці. Житомирська міська рада за результатами розгляду цієї заяви і доданих до неї документів та, в подальшому - висновку про вартість земельної ділянки, прийняла рішення про продаж земельної ділянки відповідачу, оскільки відомостей, які були б підставою для відмови у прийнятті такого рішення на той час встановлено не було. Проте, після продажу таких земель, до міської ради надійшли звернення жителів багатоквартирних житлових будинків щодо здійснення будівельних робіт на земельній ділянці. Лише за результатами роботи, створеної за розпорядження міського голови від 15.01.2024 №45 для розгляду даного питання робочої групи встановлено, що торгівельний павільйон, який розміщений на земельній ділянці є самочинним будівництвом і відповідач не міг бути його власником. Відповідно, подані відповідачем відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є недостовірними і спірна земельна ділянка не могла бути передана йому у власність. Зазначає, що у разі наявності таких відомостей на час прийняття рішення, міська рада була б зобов`язана прийняти рішення про відмову у продажі відповідних земель. Тому вважає, що в діях міської ради відсутня суперечлива поведінка, а прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки ґрунтувалося на добросовісному переконанні щодо достовірності поданих відповідачем документів.

Як зазначає прокурор, реєстрація права власності на торгівельний павільйон згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно здійснена на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 09.09.2004 №537, акту комісії №133 про прийняття в експлуатацію, довідки №75 від 29.06.2016 та технічного паспорту, що видані ТОВ "Центр інвентаризації", які, виходячи з їх форми і змісту не є документами, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомості чи підтверджують створення об`єкта нерухомого майна та не є підставою для реєстрації права власності на нього. Зазначає, що спірна земельна ділянка передавалася у користування суб`єктам підприємницької діяльності не для здійснення обслуговування наявних на ній об`єктів нерухомості, згідно відповідних договорів оренди земельна ділянка на момент її передачі у користування була вільна від будь-якої забудови, на ній дозволялося розміщення лише некапітальних та/або пересувних об`єктів. Прокурор вказує, що відповідач не отримав дозвільні документи на проведення підготовчих та будівельних робіт, а лише подав їх до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, водночас видача чи реєстрація таких документів жодним чином не свідчить про визнання міською радою за відповідачем права на самочинне будівництво. При видачі чи реєстрації зазначених вище документів уповноваженими органами перевірка самочинності уже наявного будівництва не здійснюється. Акцентує увагу на тому, що відповідач згідно договору купівлі-продажу торгівельного павільйону фактично набув право власності лише на будівельні матеріали та обладнання, що були використані при його самочинному будівництві, а отже, як їх власник, фактично зобов`язаний звільнити від них спірну земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва. Вказує, що відповідач набув земельну ділянку у власність на підставі протиправного запису про реєстрацію об`єкта самочинного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проект та дозвільні документи на виконання будівельних робіт - це документи на реконструкцію об`єкта самочинного будівництва, що жодним чином не спростовує незаконність його спорудження чи реєстрації права власності на нього. Зауважує, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма закону про проведення перебудови, оскільки підставою позову прокурора не є істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб чи істотне порушення будівельних норм. Вважає, що твердження відповідача про неналежність та неефективність такого способу захисту як скасування рішення державного реєстратора не має відношення до позовних вимог прокурора, оскільки вимогою у позові є скасування державної реєстрації прав, а не рішення державного реєстратора.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (т.2, а.с.31-32) вказує, що використовував офіційні відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, презумпція правомірності яких не була спростована прокурором. Звертає увагу, що такі відомості були також достовірними та могли використовуватися відповідачем на момент укладення спірного договору. Крім того, 11.04.2019 комісією Житомирської міської ради проведено обстеження земельної ділянки на наявність зелених насаджень, що підтверджується актом №75, тобто до укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки уповноважені представники Житомирської міської ради здійснювали огляд земельної ділянки. Зазначає, що при цьому огляді у представників Житомирської міської ради також не виникало жодних сумнівів щодо спірного об`єкта нерухомого майна, тому доводи прокурора про те, що відповідач діяв необачливо, не заслуговують на увагу. Наголошує, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності відповідача, тому таке будівництво не порушує речові права на земельну ділянку Житомирської міської ради. Навіть, якщо розцінювати спірний об`єкт нерухомого майна як будівельні матеріали, то вони були на законній підставі розміщені на спірній земельній ділянці. Жодні перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю не проводилися, а приписи про усунення порушень у сфері містобудування та дотримання будівельних норм і правил - не виносилися. Вважає, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності, вимоги Житомирської міської ради про знесення самочинного будівництва не можуть бути задоволені, тому що на даний час її права не порушуються.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах та підстави їх представництва прокурором в суді, останній зазначає, що основним напрямком держаної політики є контроль за дотриманням земельного законодавства й законності забудови території.

Нераціональне (незаконне) використання земельних ресурсів, забудова з порушенням містобудівних норм, правил порушує гарантовані Конституцією України права громадян - членів громади і заподіює істотний збиток державі.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Зі змісту ст.140, 142, 143 Конституції України, ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Житомирська міська рада є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За приписами п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад, права суб`єкта комунальної, власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, поряд з іншим, нерухоме майно та земля, що є у власності територіальних громад.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні. громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Самовільне будівництво на земельній ділянці, яка перебувала, в комунальній власності, та не відведена для цієї мети, завдає шкоду власності територіальної громади міста Житомира, розпорядником якої є Житомирська міська рада.

Вказує, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально велику суму грошових коштів у разі продажу земельної ділянки на конкурентних засадах.

Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету.

Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Таким чином, здійсненим самочинним будівництвом та оскаржуваним договором порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Прокурор зазначає, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена здійсненням протиправного самочинного будівництва, що порушує інтереси територіальної громади та держави, подальшого прийняття органом місцевого самоврядування незаконних рішень щодо розпорядження землею і укладанні на їх підставі протиправних угод.

Суд враховує вищенаведене обґрунтування та надаючи оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді також бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1- 1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.3,4 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Позбавлення органів прокуратури права на звернення до суду в інтересах держави (суспільний інтерес) фактично унеможливлює розгляд в судовому порядку спірної ситуації щодо дотримання вимог земельного законодавства.

При визначенні позивача, який діє від імені держави України, прокурор керується приписами рішення Конституційного Суду України №3 рп/99 від 08.04.1999 у справі №1-1/99, згідно з п.5 якого поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок по здійсненню конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави в суді.

Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13, 19, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому надані повноваження органу виконавчої влади, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор вказує, що у даному випадку Житомирська міська рада є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності Житомирської МОТГ та здійснення контролю за їх використанням.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин.

Так, прокурор вказує, що у спірних правовідносинах уповноваженим органом щодо захисту інтересів територіальної громади, а отже, і держави, є Житомирська міська рада.

Матеріалами справи підтверджено, що Житомирська окружна прокуратура 03.07.2024, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", надіслала до Житомирської міської ради повідомлення №51-84-5І63вих-24 від 03.07.2024, в якому стисло описано порушення вимог закону та інтересів територіальної громади і держави та запропоновано самостійно вжити заходів на захист інтересів держави та Житомирської об`єднаної територіальної громади шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання ФОП Пидюру С.М. знести самочинне будівництво, звільнити земельну ділянку комунальної власності та про скасування державної реєстрації прав (а.с. 70-78, т.1).

Житомирська міська рада на повідомлення прокурора належним чином не відреагувала, до суду за захистом порушених інтересів держави та територіальної громади не звернулася.

Так, у листі Житомирської міської ради №36/2975 від 09.07.2024 (а.с. 79, т.1) не наведено інформації про вжиття або намір вжиття відповідних заходів на захист порушених інтересів територіальної громади, як не зазначено і про наявність об`єктивних причин, що перешкоджали б зверненню до суду. Натомість, за змістом вказаного листа, міська рада повідомила, що не заперечує проти звернення окружної прокуратури до суду із вказаним позовом.

Також прокурор зазначив, що Житомирська міська рада, незважаючи на наявність у її розпорядженні повної та вичерпної інформації щодо спірної земельної ділянки комунальної власності та очевидної незаконності реєстрації права приватної власності на об`єкти нерухомості на ній, всупереч положенням законодавства та інтересів територіальної громади відчужила таку земельну ділянку у приватну власність фізичної особи - підприємця.

Прокурор наголосив, що підстави прийняття таких рішень Житомирської міської ради про продаж земельної ділянки суперечать змісту її попередніх рішень та дій щодо передачі земельної ділянки у користування.

Крім того, виконавчими органами міської ради, які володіють повноваженнями, компетенцією та відповідною інформацією щодо статусу земельної ділянки комунальної власності та об`єктами, які на ній розміщуються, здійснювалося неодноразове опрацювання відповідних документів замовника будівництва (реконструкції) об`єкту самочинного будівництва, що містять відомості, які суперечать попереднім рішенням міської ради та вимогам законодавства.

Проте, за результатами розгляду поданої документації не лише жодних дієвих заходів до захисту очевидно порушених інтересів територіальної громади вжито не було, але і фактично забезпечено подальше протиправне володіння та використання таких земель приватним суб`єктом господарювання.

Як вказав прокурор, відповідне порушення інтересів громади має місце із 2016 року - часу реєстрації права приватної власності на торгівельний павільйон, як на об`єкт нерухомого майна. Проте, впродовж більш як 8 років, незважаючи на триваюче порушення вимог закону та очевидність таких порушень, Житомирською міською радою жодні заходи не вживалися. Лише у зв`язку із неодноразовими зверненнями жителів суміжних багатоквартирних будинків щодо очевидних порушень законодавства та їх інтересів, створено робочу групу для вивчення даного питання. За результатами її роботи, згідно листа виконкому міської ради №36/1031 від 07.03.2024, вирішено лише звернутися до прокуратури з метою ініціювання вивчення нею даного питання та вжиття прокурором заходів здійснення представництва ним інтересів держави та територіальної громади у даних правовідносинах в суді.

Прокурор зазначив, що даний лист та попередні дії (бездіяльність) міської ради свідчать про її самоусунення від захисту інтересів громади та її прав на землі комунальної власності, які протиправно вибули у приватну власність та про бездіяльність Житомирської міської ради щодо захисту права комунальної власності.

Таким чином, прокурор посилається на те, що орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/13, сам факт не звернення до суду уповноваженого органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального закону та відповідно мав змогу захистити державні інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення землі, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави захисту інтересів держави та звернення за таким позовом.

Як вказав прокурор та вбачається з матеріалів справи, нездійснення міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади та, відповідно, держави у сфері комунальної власності стало підставою для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Отже, враховуючи наведене прокурором обґрунтування порушення інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, зважаючи на те, що лише під час розгляду справи суд встановлює об`єктивність доводів учасників справи щодо порушених чи оспорюваних прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Житомирської міської ради, яка є уповноваженим органом щодо захисту інтересів територіальної громади. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд також враховує, що Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 у справі N 9-зп5 дав офіційне тлумачення такого змісту: "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене; частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".

Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді. до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктами 1, 4 ч. 2 цієї статті визначено визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч.4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем, суд враховує, що відповідно до абз.1 ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату ухвалення рішення про продаж земельної ділянки), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно з абз.2 ч.2 цієї статті, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Водночас суд , враховує, що:

- управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради попередньо погодило приватному підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні розташування намету по вул. Хлібній, 16-18 при дотриманні умов на розміщення об`єкту дрібно роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, вказаних у листі від 01.09.2004 №3-498 (т.1, а.с.25 (на звороті));

- рішенням Житомирської міської ради "Про надання дозволу на розміщення об`єктів дрібнороздрібної мережі в м. Житомирі" №537 від 09.09.2004 надано дозвіл приватному підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні на розміщення намету згідно з проектом за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18 (т.1, а.с.26 (на звороті));

- рішенням Житомирської міської ради "Про вилучення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам" №459 від 22.12.2004 надано дозвіл приватному підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18 (т.1, а.с.27 (на звороті)), на підставі якого Колективним підприємством "Житомирводпроект" був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду площею 0,0296 га приватному підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18 в адміністративних межах Житомирської міської ради Житомирської області (т.1, а.с.23-29);

- рішенням Житомирської міської ради "Про вилучення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам" від 28.04.2005 №535 земельну ділянку площею 0,0296 га по вул. Хлібній, 16-18 у короткострокову оренду на 5 (п`ять) років передано приватному підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні, для комерційного використання (розміщення намету - літнього майданчика), за рахунок земель загального користування (скверів, вулиць, набережних, площ тощо) (т.1, а.с.22).

Відповідно до довідки, яка наявна в проекті землеустрою, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1810136600:03:010:0004 (т.1, а.с.29).

Згідно з актом комісії №133 (т.1, а.с.31) про прийняття в експлуатацію автотрейлера продовольчих товарів №2657 з виконанням комплексного благоустрою прилеглої території за адресою: вул. Хлібна, 18-а, комісія, призначена рішенням міськвиконкому від 08.06.06 №452 та від 28.09.06 №729 на підставі рішення міськвиконкому від 10.05.01 №269, обстежила вказаний об`єкт дрібнороздрібної мережі та встановила, що всі види робіт виконані згідно з проектом, в повному обсязі, порушень вимог головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища міської ради, міської санітарно-епідеміологічної станції, міського управління ГУМНС України в Житомирській області не встановлено.

В подальшому рішенням Житомирської міської ради "Про надання дозволу на розміщення об`єктів дрібнороздрібної мережі" №151 від 26.02.2009 Фізичній особі - підприємцю Чорноморець Інні Анатоліївні надано дозвіл на розміщення тимчасового об`єкта архітектури (стаціонарної малої архітектурної форми до 30 кв.м) з виконанням комплексного благоустрою прилеглої території, згідно з проектом, я к і не п і д л я г а ю т ь р е є с т р а ц і ї в Комунальному підприємстві "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради - автотрейлер продовольчих товарів на орендованій земельній ділянці по вул. Хлібна, 18-а (а.с.30).

28.09.2009 між Житомирською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем Чорноморець Інною Анатоліївною (орендар) був укладений договір оренди землі (т.1, а.с.32-33), відповідно до п. 1, 2, 4, 6 якого орендодавець на основі рішення Житомирської міської ради №1042 від 05.08.2009 надав, а орендар прийняв в платне користування земельну ділянку для к о м е р ц і й н о г о використання, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18 загальною площею 0,0296 га з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 строком на 5 (п`ять) років. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури: мережі водопроводу, каналізації та електромережі (п.3 договору). За умовами п. 15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що у 2010 році на замовлення ФОП Чорноморець І.А. Комунальне підприємство "Житомирський міський центр земельних відносин" розробило технічний звіт щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18 (т.1, а.с.34-36). Згідно з план-схемою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, наданої в оренду ФОП Чорноморець І.А., по вул. Хлібній, 16-18 в м. Житомирі до вказаного технічного звіту (т.1, а.с.36), земельна ділянка площею 0,0296 га була задіяна під проходами та на ній розташовувалися клумби, газони з деревами.

Суд встановив, що 18.09.2013 Житомирська міська рада (орендодавець) (керуючись, зокрема, рішенням 24 сесії Житомирської міської ради восьмого скликання від 11.07.2013 №581) та Фізична особа - підприємець Чорноморець Інна Анатоліївна (орендар) уклали договір оренди землі (т.1, а.с.37-38), відповідно до п.1, 4, 6 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку д л я б у д і в н и ц т в а та о б с л у г о в у в а н н я будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18, з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 строком на 5 (п`ять) років. Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0296 га, в тому числі під будівлями та спорудами - -га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0296 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури: водопостачання, каналізація та електромережа (п.3 договору). За умовами п.30 договору оренди орендар мав право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

В подальшому, як вбачається з наявної у справі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інвентаризації" про технічні показники об`єкта №75 від 29.06.2016 (т.1, а.с.40), за заявою замовника ФОП Чорноморець І.А. було проведено поточну технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а. У вказаній довідці зазначено, що згідно обстеження даного об`єкта нерухомості станом на 29.06.2016 встановлено, що загальна площа складає: 15,2 кв.м, який не є с а м о ч и н н и м згідно наказу Мінрегіону №127 від 24.05.2001 зі змінами, так як п о б у д о в а н и й до 1992 року.

Згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд, що міститься у технічному паспорті виготовленому станом на 21.06.2016 (т.1, а.с.41-42) на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 , торгівельний павільйон п о б у д о в а н и й у 1991 році.

Також суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.67), 01.07.2016 за Чорноморець А.І. було зареєстровано право власності на торгівельний павільйон загальною площею 15,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Документи, подані для державної реєстрації:

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: №537 від 09.09.2004, видавник: В и к о н а в ч и й к о м і т е т Житомирської міської ради Житомирської області;

- довідка серія та номер: 75, виданий 29.06.2016, видавник: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інвентаризації";

- акт комісії про прийняття в експлуатацію серія та номер: 56 виданий 18.11.1992, видавник: Сторони.

П і д с т а в а внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30315746 від 05.07.2016 12:13:18, Баренко Євген Олександрович, В и к о н а в ч и й к о м і т е т Житомирської міської ради Житомирської обл.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2018 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю торгівельний павільйон, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а, а покупець зобов`язався прийняти зазначений об`єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього (т.1, а.с.47-48).

За умовами п.1.2 договору, відчужуване приміщення торгівельного павільйону загальною площею 15,2 кв.м. Користування земельною ділянкою та питання відводу землі вирішуються новим власником самостійно. Продавець стверджує, що на момент відчуження об`єкту, земельна ділянка не приватизована та перебуває в оренді, що підтверджується договором оренди землі від 18.09.2013, кадастровий номер земельної ділянки 1810136600:03:010:0004.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав (т.1, а.с.67), 20.08.2018 вказаний торгівельний павільйон зареєстровано за ФОП Пидюрою С.М.

До справи додано копії заяв від 30.08.2018 про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки (т.2, а.с.35 (зворот)) та від 03.09.2018 (т.2, а.с.38 (зворот)) про надання дозволу Педюрі С.М. на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому суд встановив, що розглянувши звернення фізичних осіб - підприємців щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок з метою подальшого викупу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на я к и х р о з т а ш о в а н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявників, рішенням Житомирської міської ради №1140 від 27.09.2018, надано дозвіл ФОП Пидюрі С.М. на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18, площею 0,0296 га, цільове використання: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т.1, а.с.49-50). Згідно витягу з додатку №1 до цього рішення, документ, що посвідчує право на землю (орендна плата, кадастровий номер земельної ділянки) Витяг з ДЗК про земельну ділянку, проект рішення «Про затвердження документації із землеустрою та надання права користування земельними ділянками» (1810136600:03:010:0004).

До справи додано копію заяви від 29.12.2018 про погодження звіту з експертної грошової оцінки та продаж ОСОБА_3 земельної ділянки (а.с.37, т.2 (зворот)).

07.02.2019 Житомирською міською радою прийнято рішення №1377 про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на я к и х р о з т а ш о в а н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявників (т.1, а.с.51-52). Згідно додатку №6 до цього рішення, зокрема:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,0296 га, за адресою: вул. Хлібна, 16-18, м. Житомир;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 275303 грн. 68 коп. у розрахунку за 1 м.кв. 930 грн. 08 коп. на підставі експертної грошової оцінки (дата оцінки 31.10.2028р., рецензія на звіт про експертну грошову оцінку від 26.12.2018р.);

- продано ФОП Пидюрі С.М. земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0296 га, за адресою: вул. Хлібна, 16-18, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004, на я к і й р о з м і щ е н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявника (витяг з Державного реєстру речових прав від 20.08.2018 р.) за 275303 грн. 68 коп., для б у д і в н и ц т в а та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка надана в користування ФОП Пидюрі С.М. відповідно до рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 року "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками".

При цьому, згідно наявного у справі Акта №75 від 11.04.2019, комісією, призначеною рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.10.2018 №1089 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 06.12.2017 №1138", проведено обстеження земельної ділянки на наявність зелених насаджень та встановлено, що останні відсутні (т.2, а.с.39).

08.06.2019 між територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради (продавець) та Фізичною особою - підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (т.1, а.с.53-54), відповідно до п.1.1 якого продавець на підставі рішення Житомирської міської ради №1377 від 07.02.2019 передав у власність покупця земельну ділянку, площею 0,0296 га за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18, а ФОП Пидюра С.М. зобов`язався прийняти вказану земельну ділянку, відповідно до умов цього договору.

Цільове призначення земельної ділянки - для б у д і в н и ц т в а і обслуговування будівель торгівлі (п.1.2 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:03:010:0004 (п.1.3 договору).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2019 зареєстровано за ФОП Пидюрою С.М. (т.1, а.с.67-68).

Також з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2022 Департаментом містобудування та земельних відносин Ж и т о м и р с ь к о ї м і с ь к о ї р а д и затверджено наказом №68-1/22 ФОП Пидюрі С.М. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а" (т.1, а.с.55).

В подальшому, 30.11.2023 Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради затверджено наказом №191/23 ФОП Пидюрі С.М. нові Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а", якими внесено зміни в частині збільшення дозволеної висотності із 7 м до 9 м та визначення максимальної поверховості у 2 м (т.1, а.с.56).

При цьому, у п. 3.1 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а" зазначено, що відповідено до Генерального плану м. Житомира, затвердженого рішенням 15 сесії міської ради 7 скликання від 30.11.2016 №454, земельна ділянка розташована на території реконструкції садибної та багатоквартирної малоповерхової забудови під багатоквартирну житлову забудову. Відповідно до Плану зонування території міста Житомира, затвердженого рішенням 20-ї сесї міської ради 7 скликання від 04.04.2017 №579, земельна ділянка розташована в зоні Ж-4 мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки та н а м і р и з а б у д о в и в і д п о в і д а ю т ь переважним видам використання зони Ж-4 Плану зонування міста Житомира.

Суд встановив, що на підставі вказаних Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 15.05.2024 зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реконструкції зазначеного торгівельного павільйону) №ЖТ051240507484 від 15.05.2024 (т.1, а.с.57-64). Відповідно до цього повідомлення реконструкція передбачає перетворення торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що продаж Житомирською міською радою земельної ділянки комунальної власності поза обов`язковою процедурою земельних торгів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019 відбувся згідно рішення Житомирської міської ради №1377 від 07.02.2019 (т.1, а.с.51-52) на підставі абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України - розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Водночас, суд встановив, що всі дії ФОП Пидюри С.М. щодо оформлення права на спірну земельну ділянку узгоджуються з вищенаведеними рішеннями Житомирської міської ради та вчинялися на підставі цих рішень.

Суд враховує, що згідно з ч. 1,2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним, державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 128 ЗК України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються зокрема: документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

При цьому згідно з ч. 5 цієї статті, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є, зокрема: - неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; - виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Тобто, перед прийняттям рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки комунальної власності, саме Житомирська міська рада зобов`язана була перевірити відсутність визначених ч.5 ст. 128 ЗК України підстав для відмови в продажу земельної ділянки та з`ясувати чи мав право ФОП Пидюра С.М. на набуття у власність визначеної спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.

Натомість, як встановлено судом, Житомирська міська рада прийняла рішення про продаж спірної земельної ділянки відповідачу на підставі та з урахуванням документів, які містять суперечливу інформацію та не узгоджуються із попередніми рішеннями Житомирської міської ради та укладеними нею угодами.

Зокрема, з рішень Житомирської міської ради №537 від 09.09.2004 (т.1, а.с.26 (на звороті)), №459 від 22.12.2004 (т.1, а.с.27 (на звороті)), (т.1, а.с.23-29); №535 від 28.04.2005 (т.1, а.с.22) вбачається, що ці рішення стосуються саме розміщення намету - літнього майданчика, який не є об`єктом нерухомості. Крім того, у рішенні Житомирської міської ради №151 від 26.02.2009 (а.с.30) чітко вказано, що Чорноморець Інні Анатоліївні надано дозвіл на розміщення тимчасового об`єкта архітектури (стаціонарної малої архітектурної форми до 30 кв.м) з виконанням комплексного благоустрою прилеглої території, згідно з проектом, я к і не п і д л я г а ю т ь р е є с т р а ц і ї в Комунальному підприємстві "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради - автотрейлер продовольчих товарів на орендованій земельній ділянці по вул. Хлібна, 18-а.

Обізнаність міської ради про відсутність об`єктів нерухомості та заборону їх спорудження на спірній земельній ділянці підтверджується і укладеним між Житомирською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем Чорноморець Інною Анатоліївною (орендар) договором оренди землі від 28.09.2009 (т.1, а.с.32-33), відповідно до п. 1, 3 якого орендодавець на основі рішення Житомирської міської ради №1042 від 05.08.2009 надав, а орендар прийняв в платне користування земельну ділянку для к о м е р ц і й н о г о використання, на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

На дату укладення Житомирською міською радою (згідно рішенням 24 сесії Житомирської міської ради восьмого скликання від 11.07.2013 №581) та Фізичною особою - підприємцем Чорноморець І.А. договору оренди землі (т.1, а.с.37-38) від 18.09.2013, міська рада також була обізнана про відсутність об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, оскільки у пунктах 3, 4 цього договору зазначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. Водночас у п. 1 обумовлено, що орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку д л я б у д і в н и ц т в а та о б с л у г о в у в а н н я будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18, з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 строком на 5 (п`ять) років.. За умовами п.30 договору оренди орендар мав право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Натомість, незважаючи на зміст вищенаведених рішень та договорів, а також незважаючи на п. 30 договору оренди землі від 18.09.2013:

- рішенням Житомирської міської ради №1140 від 27.09.2018, надано дозвіл ФОП Пидюрі С.М. на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 16-18, площею 0,0296 га, цільове використання: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т.1, а.с.49-50), з метою подальшого викупу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на я к и х р о з т а ш о в а н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявників;

- рішенням Житомирської міської ради №1377 07.02.2019 про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, на я к и х р о з т а ш о в а н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявників (т.1, а.с.51-52) продано ФОП Пидюрі С.М. земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0296 га, за адресою: вул. Хлібна, 16-18, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004, на я к і й р о з м і щ е н і о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а заявника (витяг з Державного реєстру речових прав від 20.08.2018 р.) за 275303 грн. 68 коп., для б у д і в н и ц т в а та обслуговування будівель торгівлі. При цьому зазначено, що з е м е л ь н а д і л я н к а н а д а н а в к о р и с т у в а н н я ФОП Пидюрі С.М. відповідно до рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 року "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками" (додатку №6 до цього рішення).

Суд враховує, що при прийнятті рішень №1140 від 27.09.2018 (т.1, а.с.49-50 та №1377 07.02.2019 (т.1, а.с.51-52), згідно вимог ст.128 ЗК України, Житомирська міська рада зобов`язана була надати оцінку документам, доданим до заяви (клопотання) ФОП Пидюри С.М. про придбання земельної ділянки у власність, зокрема документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), документам, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).

За вказаного, на час прийняття рішень №1140 від 27.09.2018 (т.1, а.с.49-50 та №1377 07.02.2019 (т.1, а.с.51-52), Житомирська міська рада, зокрема зважаючи на зміст вищенаведених її рішень та укладених нею договорів зобов`язана була дослідити зазначені в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.67) документи, подані для державної реєстрації 01.07.2016, для реєстрації за Чорноморець А.І. права власності на торгівельний павільйон та врахувати їх невідповідність вимогам законодавства, зважаючи зокрема і на те, що одним із зазначених документів є рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №537 від 09.09.2004, а акт комісії про прийняття в експлуатацію датований 18.11.1992.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.67), право власності на торгівельний павільйон за ОСОБА_4 було зареєстровано 01.07.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30315746 від 05.07.2016 12:13:18, Баренко Євген Олександрович, Виконавчий комітет Ж и т о м и р с ь к о ї м і с ь к о ї р а д и Житомирської обл.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що зміни на вказаній земельній ділянці не могли пройти поза увагою Житомирської міської ради, оскільки остання як орган, що представляє інтереси Житомирської міської територіальної громади та як сторона укладених нею угод, зобов`язана була контролювати їх належне виконання. Зокрема, наявним у справі Актом №75 (а.с. 39, т.2) підтверджено, що 11.04.2019, тобто перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем, відповідно володіючи інформацією про придбання ФОП Пидюрою С.М. об`єкта нерухомості, проведено обстеження земельної ділянки на наявність зелених насаджень. При цьому суд акцентує, що до складу комісії призначено: - заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради; - заступника начальника КП Інспекція з благоустрою м. Житомира Житомирської міської ради, заступник голови комісії; головного спеціаліста відділу екології КП Інспекція з благоустрою м. Житомира Житомирської міської ради, секретар комісії; інженера, провідного спеціаліста відділу технагляду за об`єктами благоустрою міста управління комунального господарства міської ради; начальника дільниці по догляду за зеленими насадженнями КП «Зеленбуд» Житомирської міської ради; начальника відділу захисту населення управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради. Тому, на переконання суду, саме Житомирська міська рада зобов`язана була виявити всі порушення, допущені при використанні земельної ділянки на момент такого огляду.

Зважаючи на те, що при цьому огляді земельної ділянки у представників Житомирської міської ради не виникало жодних сумнівів щодо розміщеного на ній придбаного відповідачем об`єкта нерухомості, тому доводи прокурора про те, що відповідач діяв необачливо, не надавши належну оцінку можливості віднесення цього майна до нерухомого, суд вважає безпідставними.

Крім того, суд враховує, що виконавчими органами Житомирської міської ради, які володіють повноваженнями, компетенцією та відповідною інформацією щодо статусу земельної ділянки комунальної власності та об`єктами, які на ній розміщуються, здійснювалося неодноразове опрацювання відповідних документів, що містять відомості, які суперечать попереднім рішенням Житомирської міської ради (спочатку земельна ділянка передавалась в оренду ПП ОСОБА_1 для комерційного використання та на ній не було жодних об`єктів нерухомості - 2004, 2009 роки, у 2013 році надано в оренду ФОП Чорноморець уже для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, однак на момент передачі в оренду на вказаній земельній ділянці були відсутні об`єкти нерухомості. При цьому було передбачено право орендаря побудувати об`єкт нерухомості за умови отримання дозволу Житомирської міської ради. Як стверджує Житомирська міська рада, жодних дозволів на будівництво об`єктів нерухомості ФОП Чорноморець не надавалося, однак, станом на 01.07.2016 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав за ФОП Чорноморець був зареєстрований об`єкт нерухомості - торгівельний павільйон, який в подальшому вона відчужила ФОП Пидюрі С.М., який придбав у власність за договором купівлі-продажу, укладеним з Житомирською міською радою, земельну ділянку, на якій розміщений цей торгівельний павільйон.

Таким чином, у Житомирської міської ради уже під час відчуження земельної ділянки ФОП Пидюрі С.М. мало постати питання про те, звідки виник об`єкт нерухомості, на будівництво якого дозвіл не надавався, та щодо документів, згідно яких торгівельний павільйон був побудований ще у 1991 році, тоді як всі попередні договори та інші документи, які стосуються цієї земельної ділянки, свідчать про те, що на вказаній земельній ділянці не було об`єктів нерухомого майна.

Натомість, зважаючи на те, що відповідач отримав містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на проведення підготовчих та будівельних робіт, заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що він не міг припустити, що належний йому об`єкт нерухомого майна може бути самочинним, оскільки такими діями Житомирська міська рада, в тому числі через свої органи, які відповідають за дотримання містобудівного законодавства, не піддавала сумніву правомірність цього об`єкта.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, суд встановив, що Житомирська міська рада не лише не вживала дієвих заходів для недопущення порушення та захисту інтересів територіальної громади, але фактично в результаті прийняття незаконних рішень, зумовила відчуження спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах та забезпечила подальше володіння та користування нею.

При цьому прокурор, зсилаючись на незаконність вибуття земельної ділянки з комунальної власності не врахував, що своїми діями в особі структурних підпозділів, наділених відповідними повноваженнями, саме Житомирська міська рада фактично погодила здійснення реконструкції розміщеного на ній об`єкта, будучи обізнаною про характер його видозміни та пов`язані з цим правові наслідки, зокрема легітимні очікування ФОП Пидюри С.М.

Суд враховує, що що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscutaand Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119)". Принцип "належного урядування" покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі №910/19061/21 від 29.02.2024 року.

Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, добросовісність продавця - у даному випадку Житомирської міської ради, по суті, становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є покупець (відповідач).

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також те, що наведені у позові обставини щодо прийняття незаконних рішень, в тому числі з порушенням Житомирською міською радою земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою, підтверджено матеріалами справи, тому Житомирська міська рада не може бути позивачем щодо вимог про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним, як визначив прокурор.

Таке застосування норм права у спірних правовідносинах узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2024 зі справи № 925/1133/18, згідно яких, якщо уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, то у такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності (пункт 111). В процесуальному аспекті орган, який прийняв незаконний акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача (пункт 116). При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор (пункт 117).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають у статусі відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Суд враховує, що у тих випадках, коли за наслідками своєї поведінки (дії чи бездіяльності) відповідний орган є особою, яка порушила інтереси держави, і при обґрунтуванні в позові прокурором такого порушення цим органом прокурор має визначитися з можливістю зазначити цей орган позивачем, оскільки у такому випадку в іншої сторони, яка буде відповідачем у справі, може створюватись відчуття нерівності, оскільки відповідний орган спершу вчиняє правочин, який у подальшому оспорюється прокурором, а за наслідками такого оспорення прокурор зазначає такий орган позивачем і в такому випадку вже сама присутність прокурора в судовому процесі на боці такої сторони ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами.

Суд наголошує, що відповідно до ч.6 ст. 128 Земельного кодексу України, підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є, зокрема, рішення міської ради про продаж земельної ділянки.

Тому, хоча визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, які після реалізації вичерпали свою дію, не є належним способом захисту, однак, під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, суд має надати правову оцінку такому рішенню.

Так, у постанові від 28.09.2022, справа № 483/448/20, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою. ВП ВС уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Житомирська міська рада у спірних правовідносинах повинна виступати відповідачем, а не позивачем, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019, повернення цієї земельної ділянки у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001), як похідних.

Що стосується позовних вимог про знесення самочинного будівництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

1) земельна ділянка не відведена для цієї мети;

2) немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект;

3) під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України).

Згідно з ч.4-7 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирська міська рада наразі не є власником спірної земельної ділянки, у зв`язку з відчуженням цієї земельної ділянки за договором купівлі-продажу ФОП Пидюрі С.М., тому Житомирська міська рада не може виступати позивачем у такому позові та заявляти такі позовні вимоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.12.2024, справа № 523/6336/16-ц послідовно наголосив, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Також суд враховує те, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є к р а й н і м з а х о д о м впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Водночас, з огляду на наявність відкритого кримінального провадження за фактом складання та видачі завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме довідки №75 від 29.06.2016 та Технічного паспорту на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон по вул. Хлібній, 18-а, що видані ТОВ "Центр інвентаризації", та на підставі яких, в подальшому здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон, суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість тих обставин, на які посилається прокурор, зокрема, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі підроблених документів, оскільки кримінальне провадження наразі триває та такі обставини можуть бути доведені або спростовані лише у межах кримінальної справи.

Також суд враховує, що стверджуючи про самочинність будівництва та про незаконність реєстрації права власності на нього Чорноморець І.А., доказів вчинення дій, спрямованих на усунення нею вказаних прокурором правопорушень, матеріали справи не містять. При цьому право власності ФОП Пидюри С.М. на придбаний об`єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2018 (т.1, а.с.47-48).

Оскільки суд не встановив підстав для задоволення вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон по вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846), яка є похідною, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.02.25

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- прокуратурі, позивачу, відповідачу та представнику відповідача через систему "Електронний суд";

2 - третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - рек.