Ухвала суду № 125287517, 18.02.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/5761/24

Провадження № 1-кп/702/38/25

УХВАЛА

18.02.2025 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

у складі колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024250000000068 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №12024250000000068 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.

Прийнятою 28.10.2024 ухвалою Монастирищенський районний суд призначив у справі підготовче судове засідання, яке триває до 18.02.2025.

30.01.2025 захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подав клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Подане клопотання захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує консервативного лікування у зв`язку зі встановленим діагнозом «Дисплазія кульшових суглобів», що обвинувачений здійснював волонтерську діяльність і допомагав військовослужбовцям, що ОСОБА_9 діагностовано симптоматичну вторинно генералізовану форму епілепсії у зв`язку з цим він позбавлений можливості отримувати належну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятору.

Захист вважає, що ризик доведення до кінця злочинного умислу обвинуваченого виключається, оскільки ОСОБА_9 заперечує свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Інші ризики зникли у зв`язку з тим, що всі слідчі дії проведено, а обвинувачений не порушував та сумлінно виконував покладені на нього обов`язки.

12.02.2025 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, а тому, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, матиме змогу особисто або через третіх осіб, або ж використовуючи засоби телефонного чи Інтернет зв`язку, впливати на свідків та потерпілого, або довести свій злочинний умисел спрямований на протиправне умисне заподіяння смерті іншій людині до кінця.

Прокурор стверджує, що заявлені ним ризики є реальними, стійкими, триваючими, вони не відпали і не змінилися та виправдовують продовження застосування цього запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою підтримав. Проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу заперечував.

Представник потерпілого ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав і просив його задовольнити. Проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд приходить до таких висновків.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 21.03.2024 ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.05.2024, без визначення розміру застави.

Підставою дляобрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюбез визначеннярозміру застави була обґрунтована підозра про причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України. Слідчий суддя вважав, що ОСОБА_9 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та експертів, які проводять експертне дослідження у даному провадженні, іншого підозрюваного у даному провадженні, який притягується до кримінальної відповідальності, та тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити кримінальне правопорушення.

Ухвалами слідчих суддів Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.05.2024, 18.06.2024, 14.08.2024, 17.09.2024 та 15.10.2024 дія запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувалася.

24.10.2024 до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 .

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_9 обвинувачується у готуванні до умисного вбивства людини, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у придбанні та зберіганні бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, у великому розмірі.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 02 січня 2025 року включно.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.12.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 23 лютого 2025 року включно.

За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконного впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

ОСОБА_9 висунуте обвинувачення у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, що дає обґрунтовані підстави для висновку про його схильність до вчинення правопорушень; наразі у справі триває підготовче провадження, під час якого ні потерпілий, ні свідки не допитуються, а документальні докази не досліджуються, тому існує висока ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі та будучи ознайомленим із зібраними органом досудового розслідування доказами, матиме реальну можливість впливати на свідків, потерпілого, або спотворювати докази у справі в інший спосіб.

Щодо доводів, викладених у клопотанні про зміну запобіжного заходу, суд вважає необхідним зазначити таке.

З наданих ОСОБА_9 задокументованих оглядів невропатолога ДУ «Іститут серця МОЗ України» від 30.11.2018, 01.03.2019, 03.06.2019 слідує, що обвинуваченому встановлений діагноз епілепсія.

Згідно з Уніфікованим клінічним протоколом первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги епілепсії у дорослих, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.04.2014 №276, пацієнти з епілепсією, зокрема, потребують консультації фахівця, що спостерігає, 1 раз на 3 міс, проведення електроенцефалографії не рідше 1 раз на 6 місяців, магнітно-резонансної томографії головного мозку 1 раз на 1 - 3 роки, консультації невролога і/або психіатра 1 раз на рік залежно від спеціальності лікаря, що спостерігає пацієнта.

ОСОБА_9 не надано жодного документа, який підтверджує його звернення до спеціалізованого лікаря, проведення необхідних обстежень після 2019 року і до моменту затримання 19.03.2024. У суду відсутні підстави для висновку про загострення його хвороби в період перебування під вартою та потреби в її лікуванні. Обвинуваченим не надано доказів про те, що його стан здоров`я перешкоджає йому перебувати в установі попереднього ув`язнення.

Також обвинуваченим не надані докази про те, що його малолітня донька в силу хвороби потребує постійного стороннього догляду, а ОСОБА_9 є єдиною особою, яка може такий догляд забезпечити.

Твердження захисника ОСОБА_9 про те, що обвинувачений проявляє волонтерську ініціативу та підтримку військовослужбовцям, надавав послуги з ремонту їх автомобілів та екстрених служб, носять декларативний характер, оскільки жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються.

Суд вважає, що заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, завершення слідчих дій та виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків не може свідчити про відсутність ймовірності реалізації дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Заявлене клопотання захисника ОСОБА_7 про покладення на керівництво слідчого ізолятора обов`язку забезпечити медичне обстеження ОСОБА_9 поза межами ізолятора суд не розглядає, оскільки нормами процесуального закону такі повноваження суду не передбачені.

На підставі викладеного та керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196-199, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.

Продовжений строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 обчислюється з моменту постановлення ухвали, тобто з 18 лютого 2025 року, і до 18 квітня 2025 року включно.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 18 квітня 2025 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_9 , прокурору та надіслати для виконання до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Головуючий суддя ОСОБА_11

Судді: ОСОБА_12

ОСОБА_13