Рішення № 125287231, 20.02.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4919/23

Провадження № 2/643/83/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Кизим К. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_3 в особі свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила відступити від рівності часток подружжя та визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 2/3 частини двокімнатної квартири загальною площею 44,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на 2/3 частини транспортного засобу «PEUGEOT 206 SW», номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 98980,00 грн грошову компенсацію вартості 2/3 частин у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб «PEUGEOT 206 SW», номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року; визнати за ОСОБА_4 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/3 частини двокімнатної квартири загальною площею 44,6 кв.м. (житлова площа 31,6 кв.м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини транспортного засобу PEUGEOT 206 SW, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року.

В подальшому, 26.08.2024, від представника позивача за первісним позовом надійшла заява, якою позивачем зменшено розмір позовних вимог зокрема з урахуванням висновка експерта №1078 за результатами проведення товарознавчої експертизи та просила визнати за ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю; визнати за ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 її особистою приватною власністю; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 42155,77 грн, як грошову компенсацію вартості 1/2 частин у праві спільної власності на транспортний засіб «Peugeot 206 SW» номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 10.11.2012 зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з повномасштабною війною позивачка з дочкою була вимушена виїхати за межі території України для збереження життя та здоров`я дочки. Станом на день подачі позовної заяви позивач з дочкою перебуває у м. Кірхентеллінсфурт Німеччина.

За час перебування подружжя у шлюбі 13.08.2020 було придбано двокімнатну квартиру загальною площею 44,6 кв. м (житлова площа 31,6 кв. м), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 ?В зареєстровано за ОСОБА_4

10.02.2022 придбано транспортний засіб PEUGEOT 206 SW, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль Peugeot 206 SW номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року зареєстровано за ОСОБА_4 .

У 2021 році у квартирі було проведено ремонтні роботи з вставлення натяжних стель в коридорі та кухні, ініціатором яких була ОСОБА_3 та які фінансувались з її заробітної плати.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна вартість двокімнатної квартири, загальною площею 44,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1144135,00 грн.

Відповідно до висновку експерта №32В за результатами транспортної товарознавчої експертизи середня ринкова вартість автомобіля марки «PEUGEOT 206 SW», номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року виготовлення, на дату 25.05.2023 складає 148 470,00 грн.

Позивач зазначає, що з моменту одруження ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, увесь побут забезпечувала ОСОБА_3 . Відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, а також жодного разу не поцікавився чи вистачає його дружині грошових коштів для утримання їх спільної дитини, не говорячи вже про переказ грошових коштів, внаслідок чого ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів. При ознайомленні з матеріалами справи №643/2226/23 (про розірвання шлюбу) представником ОСОБА_3 адвокатом Микитюком В.О. було виявлено, що 07.03.2023 ОСОБА_3 було знято з реєстрації з місця її постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, поки ОСОБА_3 разом із дочкою вимушено перебувають у Німеччині, чоловік ОСОБА_4 без відома знімає її з реєстрації, а потім подає позовну заяву про розірвання шлюбу.

03.07.2023 від ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 , в якій він просить визнати 3/5 частини квартири АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю; поділити спільне сумісне майно подружжя: визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; визнати за ним право власності на автомобіль «PEUGEOT-206» номерний знак НОМЕР_2 зі стягненням з нього грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля у сумі 32300,00 на користь ОСОБА_3 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначає про те, що 10.11.2012 між ним та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира за адресою: АДРЕСА_1 придбана в період шлюбу з ОСОБА_3 . Проте всю квартиру не можна вважати об`єктом спільного майна подружжя.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладено ним з продавцем квартири 13.08.2020. Квартира придбана за 723776,00 грн. Ця сума складалася з наступного: 441571,20 грн кошти, які належали особисто ОСОБА_4 від продажу 12.08.2020 однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала йому на праві особистої приватної власності на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова. Вказана сума складає 3/5 частини від загальної вартості всієї квартири. Інша частина коштів у сумі 285204,80 грн були спільними коштами з ОСОБА_3 . Вказана сума складає 2/5 частин від загальної вартості всієї вартості квартири. Тому в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя повинно бути визнано право власності на 1/5 частину квартири за кожним. ОСОБА_3 просить відступити від рівності часток подружжя в спільному сумісному майні, проти чого він категорично заперечує. Позивач не навела жодної обставини, яка мала б істотне значення для збільшення частки в спільному сумісному майні.

Крім того, ОСОБА_3 просить стягнути на її користь компенсацію вартості 2/3 частин спірного автомобіля в сумі 98980,00 грн. Ринкова вартість автомобіля станом на 17.08.2023 складає 96178,74 грн. 1/2 частина автомобіля складає 48089,37 грн, яку він згоден виплатити позивачці як грошову компенсацію.

Зазначає, що не згодний з оцінкою майна, оскільки вона була виконання без огляду автомобіля та квартири. Ціну позову ним визначено згідно з вартістю спірного майна, яка зазначена в договорах купівлі-продажу цього майна.

В подальшому, 27.08.2024, від позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить визнати 3/5 частини квартири АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю; поділити спільне сумісне майно подружжя: визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; визнати за ним право власності на автомобіль «PEUGEOT-206» номерний знак НОМЕР_2 з припиненням права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля у сумі 42156,00 грн. До заяви додав квитанцію на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації ОСОБА_3 за 1/2 автомобіля.

20.11.2023 від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить зустрічний позов задовольнити частково та визнати за ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю; визнати за ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 її особистою приватною власністю; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 74235,00 грн грошову компенсацію вартості 1/2 частин у праві спільної власності на транспортний засіб «Peugeot 206 SW» номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року.

В обґрунтування відзиву на зустрічну позовну заяву зазначає, що не погоджується з тим, що тільки 2/5 квартири АДРЕСА_2 є спільним майном та ділиться між сторонами в рівних частках між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/5 частини. Під час укладення договору купівлі-продажу жодної домовленості між подружжям щодо відступлення від рівних часток у спірній квартирі не було, жодної розмови про те, що частка ОСОБА_4 становить 3/5 частини спірної квартири не велось. Спірна квартира була придбана у шлюбі для проживання подружжя разом із дитиною, при укладенні договору купівлі-продажу жодної домовленості про нерівність часток подружжя у праві власності на квартиру не було. Після придбання квартири, в ній робився ремонт за кошти ОСОБА_3 , батьками позивачки куплялися меблі в квартиру, а тому жодної думки про те, що дана квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя у неї не виникало. Вважають, що доводи позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом про те, що дійсна вартість автомобіля встановлюється договором купівлі-продажу (64600,00 грн) є помилковими.

04.12.2023 від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає про то, що підтримує свої позовні вимоги, не погоджується з позицією ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в рівних частках. Зазначає, що при купівлі спірної квартири, попереднім власником зроблений ремонт, тому потреби в ремонті спірної квартири не було. Тільки згодом було зроблено ремонт в коридорі. Крім того, попередній власник відповідно до п. 3.8 договору купівлі-продажу, залишив в квартирі холодильник, тумбу під телевізор, шафу-купе в кімнаті, ліжко, всі кухонні меблі, витяжку, інші меблі було перевезено з квартири, яку він продав. Потреби у придбанні будь-яких меблів у них не було. Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», постанову Верховного Суду №711/2302/18 від 22.01.2020, зазначає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, зазначає, що відповідачку за зустрічним позовом зняв з реєстрації в квартирі, щоб на неї не нараховувалась плата за комунальні послуги, оскільки вона не мешкає в цій квартирі. Утворилася значна заборгованість за комунальні послуги, і цю заборгованість він погашав самостійно без допомоги ОСОБА_3 , дочка залишається бути зареєстрованою в спірній квартирі.

11.12.2023 від представника позивачки за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що спірна квартира набута в період шлюбу, тому відповідно до ст. 60 СК України вона є об`єктом спільної сумісної власності. Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що 3/5 частин спірної квартири придбано за особисті кошти ОСОБА_4 не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами. Він не надав належних і допустимих доказів сплати 3/5 частини вартості спірної квартири власними коштами, отриманими від продажу квартири, що належала йому на праві особистої власності. Наявність у ОСОБА_4 грошових коштів від продажу квартири, яка належала йому на праві особистої приватної власності, не підтверджує той факт, що саме всі ці кошти були витрачені на придбання спірної квартири та у розмірі, що перевищує розмір коштів, які надані ОСОБА_3 , внаслідок чого ним не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

15.10.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначили, що в п.5.5 договору купівлі квартири зазначено, що цей договір укладається за згодою дружини покупця ОСОБА_3 , про що в справах нотаріуса, який посвідчує цей договір, є відповідна заява. Представник позивача стверджує, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність.

Ухвалою судді від 13.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.11.2023 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 16.01.2024 призначено автотоварознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Боркаріуса».

24.04.2024 справа повернулася до суду з висновком експерта.

Ухвалою суду від 25.04.2024 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.10.2024 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав первісний позов, зустрічний позов в частині поділу квартири не визнав, в частині поділу автомобіля визнав. В обґрунтування своєї позиції представник зазначив, що квартиру придбано в шлюбі. Жодного доказу, що відповідачем на придбання квартири було витрачено саме кошти з продажу його квартири не має. Факт покупки квартири підтверджено договором, п.5.5 містить згоду позивачки, заяви про особисті кошти відповідача не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні первісний позов визнала частково в частині автомобіля, в іншій частині позов не визнала; зустрічний позов підтримала, повідомила, що вартість 1/2 автомобіля внесено на депозитний рахунок. Представник відповідача пояснила, що шлюб між сторонами укладено 10.11.2012, дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладення шлюбу відповідачка по зустрічному позову не працювала, три роки була у відпустці по догляду за дитиною. У серпні 2020 року позивач за зустрічним позовом продав власну квартиру, на наступний день була придбана квартира, що є предметом розгляду. Кошти отримані від продажу квартири є особистою власністю позивача, а тому 3/5 придбаної квартири належать йому на праві приватної особистої власності. Щодо зазначення у договорі згоди іншого з подружжя (п.5.5 договору), така форма є обов`язковою, яку посвідчує нотаріус. Позивачем не надано доказів, що кошти від продажу особистої квартири відповідача були витрачені на інше майно. Також позивач ОСОБА_3 не надала доказів, що вона мала власні кошти на придбання квартири та що у подружжя були кошти на спільну квартиру.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 10.11.2012 (т. 1 а.с.39).

У сторін народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 17.04.2013 (т.1 а.с.28).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20.08.2020 по 07.03.2023 (т. 1 а.с.32).

17.07.2020 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір про наміри укласти договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який повинен бути укладений не пізніше 18:00 15.08.2020 (т. 1 а.с.119).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12.08.2020, укладеного між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_8 як покупцем, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н. В., зареєстровано в реєстрі за №2252, продавець передав у приватну власність, а покупець прийняв у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.118). Квартира належить продавцю на підставі рішення суду, серія та номер: справа №2-6920/11, виданий 01.12.2011, видавник: Московський районний суд м. Харкова (п.2 договору). Продаж здійснено за 441571,20 грн (п.3 договору). Предмет договору належить продавцю на праві приватної особистої власності (п. 6 договору).

27.07.2020 між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договір про наміри укласти договір купівлі-продажу квартири знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у строк до 15.08.2020 (т. 1 а.с.120).

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13.08.2020, укладеного між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журба О. Л., зареєстровано в реєстрі за №796, продавець передав у власність ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.116-117). Продаж квартири вчинено за 723776,00 грн (п.3.1 договору). Відповідно до п. 5.5 договору договір укладається за згодою дружини покупця, ОСОБА_3 , про що в справах нотаріуса, який посвідчує цей договір, є відповідна заява.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №331234758 від 04.05.2023 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №796 від 13.08.2020 зареєстровано за ОСОБА_4 (т. 1 а.с.31).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна виконаного ФОП ОСОБА_10 ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на 02.06.2023 становить 1144135,00 грн (Т. 1 а.с.9-26).

08.02.2022 між ОСОБА_4 та ПП «ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ» укладено договір №OLTR?204727 купівлі-продажу транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Peugeot 206 SW» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с.121) за 64600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № OLTR?204727/2022 від 08.02.2022 (Т. 1 а.с.122).

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області №31/20-1674 від 12.05.2023 ОСОБА_4 на праві власності належить, зокрема автомобіль марки Peugeot 206 1360 (2006), кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року (т. 1 а.с.45).

Відповідно до висновку експерта №1078 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 12.04.2024, виконаної на підставі ухвали суду від 16.01.2024 про призначення експертизи, ринкова вартість автомобіля Peugeot 206, державний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску становить 84311,55 грн (т. 2 а.с.2-7).

За таких обставин, суд не бере до уваги висновок експерта №32В від 01.06.2023 виконаного ФОП ОСОБА_11 , яким визначено середню ринкову вартість автомобіля марки Peugeot 206 SW, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року, станом на 25.05.2023 - 148470,00 грн (т. 1 а.с.33-35); звіт №17/08/2023Р про оцінку транспортного засобу Peugeot 206 державний номер НОМЕР_2 виконаний ФОП ОСОБА_12 від 17.08.2023, яким ринкова вартість автомобіля марки Peugeot 206 SW номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 17.08.2023 визначена у сумі 96178,74 грн (т. 1 а.с.83), як спростовані висновком судової експертизи.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно доп.2,п.3ч.1 ст.57СК Україниособистою приватноювласністю дружини,чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно доч.3ст.65СК Українидля укладенняодним ізподружжя договорів,які потребуютьнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,а такождоговорів стосовноцінного майна,згода другогоз подружжямає бутиподана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Таку згоду на купівлю квартири, що є предметом поділу між колишнім подружжям, позивач надавала, що підтверджується змістом договору купівлі - продажу квартири.

Сторони погодилися з вартістю автомобіля, визначеною судовим експертом, та з урахуванням цієї вартості автомобіля, сформулювали свої позовні вимоги та погодилися: позивач отримати компенсацію у розмірі 1/2 автомобіля, що є предметом спільної власності подружжя, а відповідач сплатити таку компенсацію. Відповідач у відповідності до приписів ч. 2 ст. 365 ЦК України, заявляючи вимогу про припинення права позивача на частку у спільному майна (транспортний засіб), вніс попередньо вартість частки майна на депозитний рахунок суду, що підтверджується копією квитанції №3438 від 23.08.2024 на суму 42156 грн (т. 2 а.с.75).

Отже, суд задовольняє: вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 42155,77 грн, як грошову компенсацію вартості 1/2 частин у праві спільної власності на транспортний засіб «Peugeot 206 SW» номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року; вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання за ним права власності на автомобіль «PEUGEOT-206» номерний знак НОМЕР_2 з припиненням права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля у сумі 42156,00 грн.

Що стосується поділу між сторонами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд встановив таке.

Дійсно квартира придбана під час перебування сторонами в шлюбі та містить ознаки спільного майна подружжя.

Водночас відповідач надав суду підтвердження того, що 12.08.2020 він продав нерухоме майно, яке є його особистою приватною власністю за 441571,20 грн, та на наступний день 13.08.2020 придбав квартиру за 723776,00 грн.

Позивач, заперечуючи обставину придбання квартири частково за кошти, які є особистою приватною власністю відповідача, на спростування внесення в спільне майно особистих коштів чоловіка в сумі 441571,20 грн, що складає 3/5 від вартості придбаної квартири, не надає жодного доказу, який би підтверджував наявність у подружжя коштів, яких би вистачило на купівлю квартири, та який би спростував те, що відповідач кошти від продажу власної квартири витратив не на придбання квартири, що є предметом поділу.

Так, сторонами суду не надано документів, які б свідчили про отримання під час перебування в шлюбі ними доходів (заробітні плати, доходи від підприємницької діяльності тощо), достатніх для купівлі квартири. Крім того, позивачем не підтверджено достатніми доказами, що відповідач ОСОБА_4 витратив кошти від продажу квартири, що належала йому на праві особистої приватної власності на будь-які інші цілі (купівлю іншого майна, лікування, подарував іншим особам тощо). Більше того, позивач навіть не посилалася на те, що відповідачем кошти від продажу його нерухомого майна були витрачені не на купівлю квартири.

Аргумент позивача про вкладення її коштів у ремонт квартири, купівлю батьками позивачки меблі в квартиру не впливають на вирішення питання про поділ майна подружжя.

Разом зтим, положеннямист.70СК Українипередбачені підставидля відступленнявід засадрівності частокподружжя.Встановлено,що привирішенні спорупро поділмайна судможе відступитивід засадирівності частокподружжя заобставин,що маютьістотне значення,зокрема якщоодин ізних недбав проматеріальне забезпеченнясім`ї,ухилявся відучасті вутриманні дитини(дітей),приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї(ч.2). За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3).

Посилаючись на відступ від засад рівності часток подружжя, позивач зазначає, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, а також жодного разу не поцікавився чи вистачає його дружині грошових коштів для утримання їх спільної дитини. Доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано, клопотання про допит свідків позивачем не заявлено. Тому суд вважає, що позивачем підстави для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя не доведені.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 57 СК України, укладення договору купівлі спірної квартири на наступний день після продажу квартири відповідача, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем у придбання квартири вкладено його особисті кошти, отримані від продажу квартири, що належала йому на праві особистої власності, ці кошти складають 3/5 частки від вартості придбаної квартири, то ці 3/5 частки спірної квартири є особистоюприватною власністю відповідача ОСОБА_4 , тому зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню.

2/5 часток спірної квартири є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між подружжям у рівних частках, тобто визнається за позивачем та відповідачем право власності на спірну квартиру по 1/5 частки квартири за кожним.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та задоволення в повному обсязі зустрічного договору ОСОБА_4 в частині поділу квартири: визнає 3/5 частки спірної квартири особистою приватноювласністю відповідача ОСОБА_4 ; в порядку поділу 2/5 часток спірної квартири, які є спільним сумісним майном подружжя, визнає за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку квартири, за ОСОБА_4 1/5 частку квартири.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України, тобто судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (первісний позов), з позивача в повному обсязі (зустрічний позов).

Крім того, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 176 ЦПК України вважає за потрібне достягнути з позивача недоплачений при зверненні із зустрічним позовом відповідачем судовий збір в сумі 3303,54 грн на користь держави, оскільки вартість нерухомого майна (квартири) була обрахована ним не на момент пред`явлення позову, при цьому позивачем надано оцінку квартири станом на момент пред`явлення позову, а тому саме вона враховується судом для розрахунку судового збору.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частин транспортного засобу «Peugeot 206 SW» номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, який є спільною власністю подружжя, у сумі 42155,77 грн, шляхом виплати з депозитного рахунку суду ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля у сумі 42156,00 грн (квитанція №3438 від 23.08.2024; платник ОСОБА_4 ; код платника 2942217119; надавач платіжних послуг платника АТ «БАНК «ГРАНТ»; отримувач ТУДСА України у Харківській області; код отримувача 26281249; надавач платіжних послуг отримувача Державна казначейська служба України; загальна сума сорок дві тисячі сто п`ятдесят шість гривень 00 копійок; призначення платежу 101*Грошова компенсація ОСОБА_3 за 1/2 частку автомобіля по справі №643/4919/23; від ОСОБА_4 ).

Визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 2167,96 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль «PEUGEOT-206» номерний знак НОМЕР_2 з припиненням права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля у сумі 42156,00 грн.

Визнати 3/5 частини квартири АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 6271,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави недоплачений при зверненні із зустрічним позовом ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3303,54 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Дата складення повного рішення суду - 20 лютого 2025 року.

Суддя О. М. Тимош