Ухвала суду № 125282538, 20.02.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23501/24

Провадження № 1-кп/947/533/25

УХВАЛА

20.02.2025 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному проваджені №12024162480000590 від 07.05.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харків, громадянин України, з повною середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав окремо від бабусі без зміни реєстрації в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 , куди переїхав на постійне місце проживання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.115 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а також наявні ризики, які не відпали і не зменшилися, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин, оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційного джерела прибутку, постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за обтяжуючих обставин - в стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Адвокат ОСОБА_6 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики не доведені, та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Обвинувачений має постійне місце мешкання у бабусі, соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_3 також заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Повідомив, що він зможе проживати у бабусі.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувальних актів і доданих до них матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу видіпозбавлення воліна тривалийстрок, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має легітимного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків, постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, куди переїхав на постійне місце мешкання без зняття з реєстрації у Харківській області, проживає окремо від родичів в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, та оспорювання обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Лопатін і Медведський проти України».

Відповідно до ст.183 КПК України суд має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Тому законних підстав для задоволення клопотання сторони захисту про застосування менш судового виду запобіжного заходу на даний час не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 18.04.2025.

Відмовити стороні захисту про зміну запобіжного заходу з мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1