Рішення № 125274965, 19.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/62/25

19 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 18.12.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №25736/03-16 від 24.12.2024 (зареєстроване 25.12.2024) позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Позивач вважає вказану відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 22.01.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.12.2024 №192450006615, повідомлено про відмову у призначенні позивачці пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

Згідно записів трудової книжки позивачка працювала в органах державної податкової служби. За матеріалами електронної пенсійної справи стаж позивачки на посадах віднесених до посад державної служби становить 9 років 1 місяць 8 днів (враховано за період з 01.06.1982 по 08.01.1991, з 01.07.2013 по 31.12.2013).

Стаж після 01.05.2016 не зараховується до стажу роботи, що визначає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 де суд вказав, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723- ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Враховуючи зазначене, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Ухвалою суду від 27.01.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) як співвідповідача до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 07.02.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003

Позивач 18.12.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Керуючись пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою КМУ від 14.09.2016 №622 та враховуючи, що позивачка на момент звернення із заявою не перебувала на державній службі, для обчислення розміру пенсії до заяви нею подано Довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року, видану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 17.12.2024 за №766/5/19-00-10-31 та Довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за листопад 2024 року видану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 17.12.2024 за №765/5/19-00-10-31.

Відповідно до п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності структурним підрозділом органу, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач у цій справі).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №25736/03-16 від 24.12.2024 (зареєстроване 25.12.2024) позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

10.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли віку 60 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Відмовляючи в призначенні пенсії державного службовця відповідач не зарахував до стажу державної служби позивачки періоди її роботи в органах державної податкової служби з 09.01.1991 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 17.12.2024.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби, її територіальних органів.

Відповідно до запису 07 трудової книжки ОСОБА_1 09.01.1991 на підставі наказу №8-л позивач була вперше призначена на посаду в Державній податковій інспекції по Чутовському районі.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на «інші прирівняні до них посади».

Частиною першою статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті з 16.12.1993 визначав Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон України «Про державну службу» № 3723- ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої та третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, є центральним органом виконавчої влади.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.5, 6 ст.15 цього Закону).

Частиною четвертою статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII передбачено, що посадові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Частиною восьмою вказаної статті передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються відповідні спеціальні звання.

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) у період до 12.08.2012, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

З 12.08.2012 пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Вказане також кореспондується із частиною вісімнадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Законом України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», як і Податковим кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, мають не менше як 10 років стажу державної служби та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд України в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 зазначивши, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року N 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 09.01.1991 по 17.12.2024 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби: Державній податковій інспекції по Чутовському районі, Державній податковій інспекції по Кременецькому районі, Державній податковій адміністрації у Кременецькому районі, Державній податковій інспекції у Кременецькому районі, Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції, Збаразькій міжрайонній державній податковій інспекції, Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції, Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції Тернопільської області Державної податкової служби України, Кременецькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, Кременецькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головному управлінні ДФС у Тернопільській області, Головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 свідчать про те, що:

§ 30.03.1994 позивачка прийняла присягу державного службовця (запис у трудовій книжці № 9);

§ 01.07.2013 згідно наказу №3-0 позивачці присвоєно 13 ранг державного службовця (запис у трудовій книжці № 27);

§ 01.01.2014 згідно наказу №36-0 позивачці присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи 2 рангу» (запис у трудовій книжці №29);

§ 11.06.2019 згідно наказу №195-0 позивачці присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 3 рангу» (запис у трудовій книжці №36);

§ 21.08.2019 згідно наказу №10-О позивачці присвоєно 6 ранг державної службовця (запис у трудовій книжці №39);

§ 01.09.2023 згідно наказу №293-О позивачці присвоєно 5 ранг державної службовця (запис у трудовій книжці №46);

§ 17.12.2024 припинено державно службу (запис у трудовій книжці №47).

Таким чином, суд вважає, що період 33 роки 11 місяців та 09 днів проходження служби позивачки в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889- VIII стаж державної служби позивачки становить 25 років 03 місяці 23 дні.

За таких обставин станом на 01.05.2016 позивач перебувала на державній службі та мала необхідний стаж 10 років, досягла передбаченого віку 60 років для переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, позивач при зверненні щодо переведення на пенсію державного службовця дотримала усі визначені законом вимоги та надала необхідні документи. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на недотримання позивачем порядку такого звернення, а відсутність необхідного стажу державної служби є єдиною підставою відмови у переведенні.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 968,96 грн. згідно квитанції від 05.01.2025.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №25736/03-16 від 24.12.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» згідно із заявою від 18 грудня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 18 грудня 2024 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 18 грудня 2024 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управлінням ДПС у Тернопільській області №766/5/19-00-10-31 від 17.12.2024 та №765/5/19-00-10-31 від 17.12.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 968 грн (дев`ятсот шістдесят вісім) 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54008 код ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддяПодлісна І.М.