Ухвала суду № 125271365, 18.02.2025, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/93/25

Провадження № 2/670/117/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 лютого 2025 року селище Віньківці

Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 до судунадійшла позовна заява ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 головуючим у справі суддею визначено Голуба О.Є.

Ознайомившись із змістом позовної заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, суддя дійшов такого висновку.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_2 терміном у два місяці.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 1, 4 та п. 5 ч 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20) зроблено наступний висновок. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з`ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину за кожним із спадкодавців.

З огляду на зміст наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що у разі пропуску спадкоємцем строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, за згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, такий може подати заяву про прийняття спадщини за місцем її відкриття, у разі ж відсутності такої згоди або ж відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, за наявності поважних причин, суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави дійти висновку про те, що відповідачами у спорах про спадкове право мають бути спадкоємці, а за їх відсутності територіальні громади за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем зазначено Віньковецьку селищну раду.

Відтак, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з`ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину. Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб`єктний склад відповідачів.

Отже, позивачу потрібно уточнити коло осіб, які беруть участь у справі, або підтвердити відсутність інших спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування чи неприйняття ними спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 5ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі неможливості самостійно надати докази, позивач, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищуватидесяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.Є. Голуб