Рішення № 125269496, 19.02.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17242/23

Провадження №: 2-а/755/47/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Богдан Владислава Петровича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом до сержанта Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Богдан Владислава Петровича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що 23.09.2023 року о 21-32 години сержантом поліції Богданом В.П. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, начебто скоєне ОСОБА_1 , яке передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП. У постанові ЕАТ № 7799112 від 23.09.2023 року відповідач стверджує, що було порушено п. 31.6 ПДР, який передбачає заборону подальшого руху транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Дана постанова винесена з істотними порушеннями конституційних прав позивача, не відповідає справжнім обставинам справи та вимогам ст. 268 КУпАП, а тому підлягає скасуванню. Отже, 23.09.2023 року близько 21-20 години вона рухалась у власному транспортному засобі МВ Х3 д.н.з. НОМЕР_1 по бульвару Лесі Українки в м.Києві. В якійсь момент , у дзеркалі заднього виду, вона побачила поліцейську машину, яка проблисковими сигналами демонструвала вимогу зупинитися. Виконавши вимогу, вона припаркувалася до правового узбіччя дороги, очікуючи коли поліцейський підійде та повідомить причину зупинки. Поліцейський повідомив, що в транспортному засобі не працює задній правий габаритний сигнал. Вона вийшла з авто і особисто переконалася в цьому, за що і подякувала поліцейському. Тобто лише о 21-30 вона вперше дізналася від працівника поліції про технічну несправність. При цьому інспектор вголос роз`яснив їй права та повідомив про те, що має намір винести постанову про адміністративне правопорушення, після чого вирушив до поліцейського авто для розгляду справи по суті. Вона як учасник процесу не була запрошена для розгляду справи по суті і вона розглядалася без її участі. При малозначності вчиненого правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від відповідальності , обмежившись усним зауваженням та закрити справу. В даному випадку йдеться про незначне порушення, яке не може бути чинником для перешкод іншим учасникам дорожнього руху та/або сприяти створенню аварійної ситуації і поліцейський міг би застосувати міри профілактичних заходів, виконуючи консультативно-дорадчу функцію своїх повноважень.

Ухвалою суду від 29.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. З відзиву вбачається, що у позовній заяві позивач зазначає, що Інспектором було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену 280 КУпАП. Водночас, позивач не довів дані обставини доказами. Також просить зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Інспектором не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/44629/17 від 30.10.2017 року. Також просить звернути увагу, що позивач зазначила, що у позовній заяві Інспектор ознайомив з її правами та повідомив, що відносно неї буде винесено постанову про адміністративне правопорушення. Подія була зафіксована на нагрудний реєстратор Інспектора № 472112, однак відповідно до розділу VІІІ Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису засобів фото-кінозйомки. Відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об`єктивних причин не вдається можливим. Враховуючи викладене та вважаючи твердження позивача викладені в позові хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повном у обсязі.

30.04.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом. З відповіді на відзив вбачається, щодо тверджень відповідача у відзиві відносно правомірності винесення постанови, а саме представник посилається на норми закону згідно ст. 7, 8 та 9 КУпАП. Підпунктом 24 пункту 6 розділу V Положення про департамент патрульної поліції затверджено Наказом Національної поліції України 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 01.04.2020 №272) передбачено, що керівник Департаменту патрульної поліції представляє Департамент патрульної поліції, на відміну від своїх підлеглих. Здійснює свої представницькі функції без довіреності. В державному реєстрі зазначені особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без окремого доручення керівника. Працівник поліції на ім`я Богдан В.П. серед зазначених осіб-у цьому списку відсутній. Отже Ковальчук В.П. не було пред`явлено відповідної довіреності на ім`я Богдан В.П. Відтак, Нестерович А.С. за довіреністю ДПП буди делеговані представницькі повноваження в усіх державних органах, у тому числі судах, а саме: представляти, захищати законні інтереси ДПП, УПП та інтереси посадових осіб. А, на відміну від своєї колеги. Сержант поліції Богдан В.П,, як представник УПП м. Києва ДПП, розглянув справу про адміністративне правопорушення і виніс Постанову про адміністративне стягнення без довіреності. Позивачем було дотримано усіх вимог зазначених у ПДР, які стосуються технічного стану ТЗ та правового факту, який розглядається у даному випадку, із неправомірним застосуванням санаційного впливу. При цьому, позивачем, у подальшому невідкладно були усунуті указані незначні технічні несправності. Також просить звернути увагу, що на ТЗ на момент його зупинки поліцейськими, не працював лише задній правий габаритний сигнал. А тому безпідставним є посилання відповідачем до ч.1 ст.121 КУпАП. Вважаючи, що інспектор поліції не виконав належним чином, покладені на нього обов`язки: не встановив фактичні обставини, не дослідив матеріали справи, формально перелічив докази не надавши їм належної правової оцінки, чим не в повній мірі виконав вимоги ст. 245,251,252,280 КУпАП, а також, що Інспектором поліції Богданом В.П. не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху. А також, враховуючи, що основний доказ знищено за строком зберігання, а отже обставини викладені у відзиві не відповідають дійсності, а висновки зроблені представником відповідачів виходячи з досліджень зроблених Інспектором під час розгляду справи, яка відбулася в поліцейській машині без присутності представника Нестеровича А.С. та позивача ОСОБА_2 . У силу презумпції невинуватості. Що підлягає застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності , тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відтак враховуючи всі докази та аргументи позивач просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 викладені у позовній заяві.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2024 року витребувано від Управління патрульної поліції копію постанови серії ЕАТ 3 7799112 від 23.09.2023 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.05.2024 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

31.01.2025 року до суду надійшов лист з виконанням ухвали суду про витребування доказів.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 23.09.2023 року сержантом патрульної поліції в м. Києві Богданом В.П. винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія ЕАТ №7799112 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23.09.2023 року о 21 год. 29 хв. за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW X3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темну пору доби, при цьому транспортний засіб мав непрацюючі задні габарити, чим порушила вимоги пункту 31.6.б ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями).

Положеннями пунктів1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підп. «б» п. 31.6. Правил дорожнього руху України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено судом під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення ним вимог п.п. б п. 31.6 ПДР, що виразилось у керуванні транспортним засобом в якого в темну пору доби не горів задній правий габаритний ліхтар.

В судовому засіданні, переглядаючи відеозапис, що наданий в якості доказу позивачем, судом встановлено, що в темну пору доби, транспортний засіб позивача BMW X3, д.р.н. НОМЕР_1 , мав несправності, а саме не працював задній правий габаритний ліхтар. В судовому засіданні позивач не заперечує цього факту керування транспортним засобом з не працюючим заднім правим габаритним ліхтарем.

В даному ж випадку, позивач порушила вимоги підп. «б» п. 31.6. ПДР України, що забороняє подальший рух її транспортного засобу.

Отже, судом встановлено, що позивач порушила вимоги ч. 1 ст. 121 КУпАП, тобто керувала транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Суд не бере до уваги та відхиляє доводи позивача щодо того, що в її автомобілі під час руху не горів лише один габаритний ліхтар, а згідно підп.. «б» п. 31.6. ПДР України зазначається про заборону подальшого руху транспортних засобів, у яких у темну пору доби не горять лампи задніх габаритних ліхтарів (обох), адже для кваліфікації дій водія (порушення підп. «б» п. 31.6. ПДР України) достатньо лише, щоб не горів один із габаритних ліхтарів у темну пору доби.

Крім цього, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що сержант Управління патрульної поліції в м.Києві ДПП Богдан В.П. не мав повноважень щодо складання постанови відносно неї.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейські, під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, керуються наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Відповідно до п. 4 Розділу 1 Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно п. п. 1, 2, 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

В той же час, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 121 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами внесеними Законом України від 24.09.2008 року), доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За нормою ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Процедура розгляду справи була дотримана: роз`яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженої особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

Сама незгода позивача щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КпАП України не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Богдан Владислава Петровича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до сержанта Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Богдан Владислава Петровича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні під час проголошення, невідкладно надіслати копії рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 19.02.2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 9.

Відповідач: сержант Управління патрульної поліції в м.Києві ДПП Богдан Владислав Петрович, адреса: місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 9.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Н.О.Яровенко