Ухвала суду № 125268805, 19.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4175/25

Провадження №: 1-кп/752/1651/25

У Х В А Л А

19.02.2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12024105010001355 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 , який був підкючений за допомогою ВКЗ,

встановив:

вказаний обвинувальний акт надійшов до Голосіївського районного суду м. Києва 14.02.2025 року із Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва, оскільки ОСОБА_3 було затримано в Голосіївському районі м.Києва і тому є всі підстави для призначення її до судового розгляду, крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що наразі не зменшилися раніше встановлені ризики: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Прокурор вказує, що ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину, останнього не зупинив факт притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення і останній знову обвинувачується в умисних злочинах в сфері обігу психотропних речовин. Зазначає, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, інші більш м`які запобіжні заходи застосовані бути не можуть, а тому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 є доцільним і необхідним. Також просив визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що вважає дане провадження не підсудне Голосіївському районному суду м. Києва, оскільки інкриміновані ОСОБА_3 злочини було вчинено за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, буд. 14, і тому дану справу слід направити до Подільського районного суду м. Києва. Крім того, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не обґрунтовані та жодним чином не доведені, а визначений розмір застави є непомірним.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Та просив надати йому можливість продовжувати службу в ЗС України.

Заслухавши сторін, вивчивши клопотання та дані обвинувального акту, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

На день розгляду справи 19.02.2025 року положення ч. 9 ст. 615 КПК України діють в редакції Закону України № 2462-IX від 27.07.2022 року, відповідно до якої під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, зокрема, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення. Отже і за загальним правилом, і за спеціальним обвинувальні акти розглядаються за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України. Останній зі злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які інкриміновані ОСОБА_3 було вчинено 23.12.2024 року о 19 год. 39 хв. за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, буд. 14, коли працівники поліції під час проведення огляду виявили факт незаконного придбання та зберігання ОСОБА_3 з метою збуту психотропної речовини.

Вказана адреса знаходиться в межах Подільського району м Києва, на який не поширюється юрисдикція Голосіївського районного суду м. Києва, а поширюється юрисдикція Подільського районного суду м. Києва.

Крім того, суд звертає увагу на те, що інший епізод злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, який, згідно обвинувального акту мав місце 22.12.2024 року о 13 год. 18 хв. також вчинено в Подільському районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, буд. 22, коли ОСОБА_3 переслав психотропну речовину невстановленій досудовим розслідуванням особі кур`єрською доставкою «Uklon», оскільки у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 вказано, що злочин, передбачений ст. 307 КК України, визнається закінченим із моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції цієї статті альтернативних дій. Що стосується пересилання наркотиків, то Пленум ВСУ зазначив, що злочин у цій формі «вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі із цими засобами або речовинами незалежно від того, чи отримав їх адресат, або ні».

Із врахуванням викладеного та вимог п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, згідно яких питання підсудності провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, суд дійшов висновку про необхідність звернутися до Київського апеляційного суду з поданням про направлення даного кримінального провадження для визначення його підсудності за Подільським районним судом м.Києва.

Керуючись вимогами ст. 315 КПК України, із врахуванням того, що підсудність даного кримінального провадження ще не визначена, а клопотання прокурора повинно бути вирішено у відповідності до вимог розділу ІІ КПК України, суд вважає за доцільне вирішити його на даній стадії.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів у сфері обігу психотропних речовин вчинених в період умовно-дострокового звільнення. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованих йому злочинах, обставини вчинення злочинів, суд вважає, що на даний час немає обґрунтованих підстав вважати, що зникли ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду із врахуванням військового стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади, що може сприяти ухиленню останнього від явки до суду та ускладнить здійснення судом контролю за виконанням обвинуваченими своїх обов`язків. Крім того, існують ризики можливого вчинення нових кримінальних проступків та злочинів. Інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зокрема, особисте зобов`язання чи домашній арешт, на даному етапі не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечить його належну поведінку.

Раніше обраний запобіжний захід є обґрунтованим та співмірним пред`явленому ОСОБА_3 обвинуваченню, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та необхідним, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`зяки, а саме дружину і дитину, працює не офіційно, суд вважає за доцільне в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України зменшити ОСОБА_3 раніше визначений розмір застави та визначити її у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 177,178, 183, 194, 314 КПК України, суд

ухвалив:

направити до Київського апеляційного суду подання про вирішення питання про визначення підсудності за Подільським районним судом м. Києва кримінального провадження №12024105010001355 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб до 18.04.2025 року включно.

Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обчислювати з 19.02.2025 року.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

Призначення платежу - застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ Київський слідчий ізолятор.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ Київський слідчий ізолятор негайно має здійснити розпорядження про звільнення особи з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суддя ОСОБА_1