Рішення № 125264622, 13.02.2025, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/1392/24

Провадження № 2/168/68/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

13 лютого 2025 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

розглянувши в сел. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором сумі 23 760 грн, понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2 422,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 13.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 104039305 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку,визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі поданої в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 заявки на отримання кредиту № 104039305.

На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 9000,00 гривень. Кредитний договір укладено строком на 30 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

23.06.2021 року згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги №03Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором №104039305 від 13.03.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», в результаті чого останнє набуло права вимоги до відповідача.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23 760 гривень, з яких 9000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 14760,00 гривень - заборгованість за відсотками.

Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 104039305.

Позиція учасників провадження.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 30.12.2024 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст. 247 ЦПК Українисуд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюютьсяЦивільним Кодексом України.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.12ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положеньст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 104039305 про надання кредиту у формі електронного документа, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 гривень, строком на 30 днів, проценти за надання кредиту у розмірі 5400,00 гривень, які нараховується за ставкою 2,00 % від суми кредиту від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, з процентами за користування кредитом (а.с. 11, 27-30).

Таким чином, підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором анкети-заяви доводить факт укладення кредитного договору між сторонами.

Відповідно до п.1.3, 1.4, п.п 2.3.1.2, п.п. 2.4.2 цього кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 13.03.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 12.04.2021 року (а.с. 27).

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в договорі.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (а.с. 27 зворот).

Умовами кредитного договору, у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 договору (а.с. 28).

Згідно з платіжним дорученням №25962339 від 13.03.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на кредитний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 9000,00 гривень, призначення платежу: кошти згідно з договором 104039305. (а.с. 34).

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач належним чином не виконував зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 23 760 грн грн, з яких заборгованість за кредитом - 9000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14760,00 грн (а.с. 14).

Крім того встановлено, що 23.06.2021 року згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги №03Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором №104039305 від 13.03.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», в результаті чого останнє набуло права вимоги до відповідача. Згідно з витягом до договору факторингу встановлено, що на момент відступлення прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 становить 23 760 грн грн, з яких заборгованість за кредитом - 9000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14760,00 грн (а.с. 13, 16 20)

Отже, як вбачається з матеріалів справи, вказаний вище кредитний договір був підписаний відповідачем з використанням аналогу електронного підпису, сума кредиту була перерахована та отримана відповідачем, однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, отриманої суми кредиту не повернув, відсотки не сплатив.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістомст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2ст. 612 ЦК Українивизначено, що боржник вважається таким,що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідност. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змістуст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зіст. 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію»(далі Закону),електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Законує оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 104039305 від 13.03.2021 року, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимогиЗакону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогамЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 104039305 від 13.03.2021 року позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 104039305 від 13.03.2021 року.

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є доведеними та обґрунтованими, розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору. Доказів зворотного суду не надані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 гривень, а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки у справі у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у вищезазначеному розмірі на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 01.08.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб Іриною Володимирівною укладено договір №42649746 про надання правової допомоги (а.с.26 -26).

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості стороною позивача надано копію детального опису робіт, на загальну суму 6000,00 гривень, копію додаткової угоди №104039305 до договору №42649746 (а.с.15, 33).

Беручи до уваги порядок подачі доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте доцільним є стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп., зменшивши заявлену суму до стягнення.

Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст.530,610,611,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 104039305 від 13.03.2021 року у розмірі 23 760 ( двадцять три тисячі сімсот шістдесят) гривень, з яких:

- 9000,00 (дев`ять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 14760,00 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС»2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Старовижівського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Товариство зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.

Відповідач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко