Рішення № 125261778, 06.02.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2197/24

Провадження № 2/626/42/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

06.02.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Матюхової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (АТ "СК "Країна") про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування.

Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що 18 лютого 2022 року приблизно о 17 год 40 хв. в районі 64 км. автодороги "Нова Водолага - Соснівка - Наталине" водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz Е 250 D", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони селища Ульянівка в напрямку селище Наталине, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм останній помер на місці події. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки "Mercedes-Benz Е 250 D", д.н.з. НОМЕР_1 на дату вчинення дорожньо-транспортної відповідно до Полісу №АР2202358 була застрахована в АТ "СК "Країна".

18 лютого 2022 року по факту вказаної дорожньо-транспортної пригоди було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 23 листопада 2023 року на адресу АТ "СК "Країна" надіслано заяву про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 88 092,00 грн з проханням виплатити: для батька загиблого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 78 000,00 грн та витрати на поховання у розмірі 10092,00 грн.

08 січня 2024 року AT "СК "Країна" повідомлено про необхідність надати додаткові дані, якими є також і рішення суду, що набрало законної сили або постанову про закриття/призупинення кримінальної справи, додатково вказаним листом доведено до відома про призупинення розгляду страхової справи до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили. 20 лютого 2024 року Харківською обласною прокуратурою повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000167 від 19 лютого 2022 року триває. До цього часу виплату належного позивачу відшкодування страховиком не здійснено.

Позивач вважає, що порушено його право на відшкодування, а тому просив суд стягнути з АТ "СК "Країна" належну суму відшкодування в розмірі 88092,00 грн, а також у зв`язку з простроченням зобов`язань пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 15088,76 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1667,97 грн., інфляційні витрати у розмірі 3660,06 грн, а всього разом 20417,06 грн., а також оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позивач та його представника - адвокат Гудз Р.А. в судове засідання не з`явились, від адвоката надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують, та просять їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, про день та час розгляду справи повідомлялися, від них надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, в позові відмовити з урахуванням наданого відзиву.

Згідно письмового відзиву та відзиву за заяви про збільшення позовних вимог, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що станом на дату подання відзиву, страховику не надано рішення в кримінальній справі, яке набрало законної сили, оскільки законом визначено, що страховик не має правових підстав для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування до дати коли йому стане відомо про набрання рішенням в кримінальній справі законної сили. Оскільки на даний час триває досудове розслідування, та відсутні документи, які б підтверджували вину та настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого ТЗ "Mercedes-Benz E 250D" д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.02.2022 року, відповідно і відсутні підстави настання відповідальності страховика за умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР2202358 від 11.10.2021 року. Строк прийняття рішення страховиком був зупинений до отримання судового рішення в кримінальній справі, відповідно до положень п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідач не відмовив у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив розгляд заяви до отримання рішення, яке набрало законної сили у кримінальному провадженні. Тому, звернення з цим позовом є передчасним. В даному випадку мають місце правовідносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тому ст. 625 ЦК України не підлягає до застосування в даному випадку, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням Крім того, не визнають і заявлені позовні вимоги щодо стягнення правничої допомоги, оскільки такі є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, так як являється завищеним, таким, що не відповідає складності справи та критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 18.02.2022 року о 17 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Mercedes - Benz T250 D", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони селища Ульянівка в напрямку селище Наталине, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм пішохід ОСОБА_3 помер на місці події.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки "Mercedes-Benz Е 250 D", д.н.з. НОМЕР_1 на дату вчинення дорожньо-транспортної відповідно до Полісу №АР2202358 була застрахована в АТ "СК "Країна". 19 лютого 2022 року по факту вказаної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022220000000167 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 20 лютого 2024 року Харківською обласною прокуратурою повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000167 від 19 лютого 2022 року триває.

23 листопада 2023 року на адресу відповідача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 88 092,00 грн з проханням виплатити: для батька загиблого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 78 000,00 грн та витрати на поховання у розмірі 10 092,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому суд бере до уваги, що у кримінальній справі з`ясовуються обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а тому, розглядаючи справу у цивільному порядку, суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб причетних до цієї ДТП.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

Позивач ОСОБА_1 є батьком загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.20), мати померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла (а.с.25), померлий ОСОБА_3 в шлюбі не перебував, дітей за життя не мав, що підтверджує відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові ( а.с.32).

Відповідно до копії Поліса №АР2202358 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а.с.22), застраховано цивільно- правову відповідальність водія автомобіля марки "Mercedes - Benz T250 D", д.н.з. НОМЕР_1 у Акціонерному товаристві "Страхова компанія "КРАЇНА" (АТ "СК "КРАЇНА"), який був чинним на 18.02.2022 року.

23 листопада 2023 року позивачем подано заяву до АТ "СК "Країна" про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП, яка трапилася 18.02.2022 року у відповідності до положень п. 27.3, п.27.4 ст. 27,35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як батька потерпілого, в розмірі 78000,00 грн., в якості моральної шкоди та витрат на поховання в розмірі 10092,00 грн.( а.с.9).

Листом від 09 березня 2024 року АТ "СК "Країна" повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП у відповідності до положень ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та необхідність долучення додаткових документів.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП сина позивача, в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

За статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Таким чином, рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування. У відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Положення ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП.

Рішення про зупинення розгляду справи ЗаконуомУкраїни "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено.

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що питання про стягнення страхового відшкодування за шкоду, завдану смертю потерпілого в ДТП особи, не може ставитись в залежність від набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні. Позивач правильно посилається на дію презумпції вини заподіювача шкоди (володільця джерела підвищеної небезпеки або страховика такої відповідальності).

Закон передбачає єдину підставу для звільнення від обов`язку відшкодування такої шкоди лише у випадку доведення умислу потерпілого або непереборної сили.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, а у разі страхування цивільно-правової відповідальності - на страховика, оскільки діє цивільно-правова презумпція вини заподіювача шкоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження умислу потерпілого у ДТП або наявності непереборної сили.

А отже відповідачем презумпція вини заподіювача шкоди не спростована, а тому така шкода підлягає відшкодуванню страховиком.

Відсутність вини водія автомобіля не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому, суд враховує, що факту свідомого порушення потерпілим правил дорожнього руху судом встановлено не було.

На день настання страхового випадку, ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2022 року - 6500 грн.

З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78000 грн. (12*6500 =78000 ), витрати на поховання становить 10092,00 грн, а всього стягненню підлягає 88092.00 гривень.

Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На підтвердження витрат на поховання позивач до матеріалів справи долучив два товарних чеки на загальну суму 10092,00 грн. ( а.с.15-16).

А тому, позовні вимоги в цій частині є підтвердженими та доведеними.

При вирішенні позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування також відносяться до грошових.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону №1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

В діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України Закону №1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

На день звернення позивача до суду з позовом між позивачем та відповідачем не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, у страховика виникне обов`язок виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а також коштів відповідно до статті 625 ЦК України необхідно відмовити.

Позивач, на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене та у зв`язку із частковим задоволенням позову, а саме на суму 88092,00 грн, тобто на 88 %, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі в розмірі 1065 грн. 86 коп. на користь держави.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльніст" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

До матеріалів справи долучено копію договору №89/24 від 08 травня 2024 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції є фіксованою та становить 8000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

В зв`язку з чим позов в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" ( код ЄДРПОУ 20842474 місцезнаходження м. Київ, Кудрявський узвіз, 7 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 , страхове відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання в розмірі 88092 ( вісімдесят вісім тисяч дев`яносто дві) грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 ( вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" ( код ЄДРПОУ 20842474 місцезнаходження м. Київ, Кудрявський узвіз, 7 на користь держави судовий збір у розмірі 1065 ( одна тисяча шістдесят п`ять) грн. 86 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя