Рішення № 125260334, 17.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2025Справа №910/15358/24за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про відшкодування збитків у розмірі 88 711,23 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення завданої шкоди у розмірі 88 711,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі №910/15358/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/15358/24 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 17.12.2024.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 06.08.2024.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом OPEL д.н.з. НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Nissan д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Згідно Постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11.12.2019 року №554/10959/19 ОСОБА_1 було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Водій пошкодженого автомобіля «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , 05.12.2019 повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно звіту незалежної оцінки від 2019 року про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу легкового автомобіля склала 87 691,23 грн.

Приймаючи до уваги довідку № 1 від 24.02.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, на підставі Наказу по справі № 2799 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило виплату власнику пошкодженого в результаті ДТП автомобіля «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 в розмірі 87 691,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1476062 від 11.03.2020.

Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1020,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №3, актом виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ від 16.01.2020, платіжним дорученням №1477582 від 13.04.2020.

На момент настання ДТП водій транспортного засобу OPEL д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не надав поліс обов`язкового страхування, який втратив чинність.

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до ОСОБА_1 із позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Згідно рішення Київського районного суду міста Полтави від 19.08.2021 по справі №554/5389/21, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2021, у задоволенні позову було відмовлено, оскільки судом було встановлено, що відповідальність власника транспортного засобу OPEL д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ.4414811 у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" .

МТСБУ звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" з претензією про повну компенсацію витрат бюро, а саме виплати відшкодування у розмірі 87 691,23 грн за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу та 1020 грн оплат послуг експерта. Вказана претензія залишена без задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями частин 1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з нормою ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок фонду коштів захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільну відповідальність.

Відповідно до п.38.2.1. ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1. Закону.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.12.2019 №554/10959/19 ОСОБА_1 було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а в рішенні Київського районного суду міста Полтави від 19.08.2021 по справі №554/5389/21, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2021, судом було встановлено, що відповідальність власника транспортного засобу OPEL д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ.4414811 у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" .

Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс" є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому у результаті ДТП, що сталась 04.12.2019, а Моторне (транспортне) страхове бюро України є особою, що виплатила страхове відшкодування, набуло право вимоги.

Отже, враховуючи викладене та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, що підтверджують здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України виплати у сумі 87 691,23 грн, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 87 691,23 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату складання звіту незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в розмірі 1020 грн, на підтвердження понесення яких позивач надав акт від 16.01.2020, суд зазначає таке.

Суд вважає вказані вимоги безпідставними, з огляду на те, що такі витрати не є складовою розміру страхового відшкодування, а тому така вимога не відповідає нормам частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України та пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які передбачають право зворотної вимоги (регресу) лише у розмірі виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 40.3. статті 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Крім того, згідно з нормою статті 41 (пункт 41.4) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оплата послуг особи, залученої для встановлення розміру шкоди, виплачується за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.

Отже, вказані виплати не є сумою страхового відшкодування, після виплати якої у МТСБУ виникає право регресу в силу норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Слід також відзначити, що звіту незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля виготовлений на замовлення позивача, не містить відомостей щодо підготовки останнього для подачі до Господарського суду міста Києва та інформації про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність, чим не дотримано положень пункту 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), відповідно до яких висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки). У вступній частині висновку експерта зазначаються попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).

На підставі зазначеного, витрати на виготовлення вказаного звіту незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля у розмірі 1020 грн не є судовими витратами на оплату послуг експерта в розумінні статті 127 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають стягненню в судовому порядку.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 1020 витрат позивача на оплату послуг по виготовленню звіту.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму у розмірі 87 691 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто одну) грн 23 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна