Вирок № 125255864, 18.02.2025, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа№534/1696/24

Провадження №1-кп/534/176/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ганнівці, Жидачівського району, Львівської області, громадянин України, українець, освіта середня, неодружений, непрацюючий, на утриманні нікого немає, не має інвалідності, не є учасником бойових дій, не є військовозобов`язаним, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-19.11.2008 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

-17.07.2009 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

-07.10.2010 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.07.2009 остаточно засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Звільнений 03.03.2014 за постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 27.02.2014 по відбуттю строку покарання з адміністративним наглядом строком 1 рік;

-09.09.2014 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

-11.12.2014 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09.09.2014, остаточно засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

-12.06.2015 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.12.2014, остаточно засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць; звільнений 21.11.2017 по відбуттю строку покарання;

-06.03.2018 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

-06.04.2018 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2. ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавленні волі;

-18.12.2019 вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 06.04.2018, остаточно визначено покарання у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі;

-15.01.2024 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

-15.05.2024 вироком Полтавського апеляційного суду за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

-20.06.2024 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК призначено покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

14.04.2024 ОСОБА_4 , створив оголошення у групі «Попутники» у месенджері «Telegram» з приводу надання послуг з пасажирських перевезень з м. Брашов (Румунія) до м. Одеса. 14.04.2024 ОСОБА_5 знайшла у групі «Попутники» зазначене оголошення, зв`язалась із ОСОБА_4 висловивши намір про поїздку.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, повторно, зловживаючи довірою потерпілої, не маючи наміру надання послуги пасажирських перевезень з м. Брашов (Румунія) до м. Одеса потерпілій, під час листування по телефону з ОСОБА_5 , запевнив потерпілу, що надасть необхідні потерпілій послуги, для чого необхідно перерахувати грошові кошти на банківську картку АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_1 , тим самим ввів в оману потерпілу ОСОБА_5 ..

У подальшому ОСОБА_5 не будучи обізнаною щодо справжніх намірів ОСОБА_4 , перерахувала на банківську картку АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_1 о 18 год. 32 хв 14.04.2024 грошові кошти в сумі 1700 грн. та о 21 год. 22 хв. 14.04.2024 грошові кошти в сумі 2200 грн.

У подальшому ОСОБА_4 , заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5 , розпорядився останніми на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 3900 грн.

Таким чином дії ОСОБА_4 , суд кваліфікує як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України є доведеною повністю.

Обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, рецидив злочинів.

На обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 2023 року перебуває на обліку лікаря-нарколога.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров`я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.

У судовому засіданні прокурор просив суд ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

Для того, щоб досягти мети справедливості покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення ним нових злочинів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільні позови не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 190 та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 рік позбавлення волі;

-на підставі 4 ч. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення вказаним покаранням, покарання, яке було призначене ОСОБА_4 , за вироком Комсомольського міського суду Полтаської області суду від 20 червня 2024 року, визначити ОСОБА_4 покарання у виді двох років і двох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9A з сім-картою НОМЕР_2 , з ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 ; блокнот червоного кольору зі записами з написом «SCOTLAND»; мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ 1 НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 НОМЕР_6 ; банківська карта А-Банк Visa НОМЕР_7 ; карта пам`яті Kingston 16 Gb micro SD № SDC 10 G2 116 GB 31625-005 A001-F; тримачі від сім-карт «Київстар» з під номерів НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; тримачі від сім карт Vodafone без сім-карт з серійними НОМЕР_15 та НОМЕР_16 ; фрагменти коробки з під сім-карти НОМЕР_17 та дві коробки номерів НОМЕР_18 , та НОМЕР_19 ; сім-карта в тримачі з номером НОМЕР_20 ; Сім карти з позначеннями: НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 ; тримач сім- карти «Лайфселл» № НОМЕР_19 - після набранням вироком законної сили знищити;

-оптичний диск DVD-R Verbatim, 4,7 Gb 16X з написом БТ-2025 на якому містяться наступні документи: виписка, додаток до опитувальника, документи ПП НБУ 26 (держава-агресор), заява на відкриття рахунку, заява про акцепт публічної пропозиції, інформація про клієнта, лист про відмову від підтримання ділових відносин, об`єднана заява (картка+універсальний), опитувальник (ідентифікація) ЦОД, паспортний документ, ІПН, системна інформація 2, системна інформація - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, потерпілим роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1