Рішення № 12525224, 02.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 16/111-10

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Васильків

про стягнення 55794,44 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Корнілов О.О. довіреність № б/н від 15.08.2010р. - представник;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (Вх. №суду 3936 від 30.08.2010р.) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості по лізинговим платежам у сумі 50 488,76 грн., 3 625,16 грн. пені, 609,91 грн. 3% річних, 1 070,61 грн. інфляційних, а всього 55794,44 грн., розірвання Договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. в частині сплати лізингових платежів.

Відповідно до ухвали від 01.09.2010р. порушено провадження у справі № 16/111-10 та призначено її розгляд на 28.09.2010р. о 12 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідача в судове засідання 28.09.2010р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 01.09.2010р. Витребувані документи (п. 3 ухвали від 01.09.2010р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору на 19.10.2010р. за участю повноважних представників сторін.

Враховуючи неявку представників позивача та відповідача в судове засідання 19.10.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору на 02.11.2010р. за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 02.11.2010р. представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судові засідання 28.09.2010р., 19.10.2010р. та 02.11.2010р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 01.09.2010р., ухвалами від 28.09.2010р. та від 19.10.2010р.

Однак, копії зазначених ухвал суду від 01.09.2010р., від 28.09.2010р. та від 19.10.2010р. були повернуті поштовим відділенням звязку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 01.09.2010р. про порушення провадження, ухвалими від 28.09.2010р. та від 19.10.2010р., які направлялися за місцем проживання відповідача - ОСОБА_1, зазначеним у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 063218 від 07.10.2010р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

встановив:

07 листопада 2007р. між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»(Лізингодавець далі - позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу № LA07000361 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобовязується надати, а відповідач прийняти предмет лізингу згідно Додатку 1 на умовах цього договору. Предметом лізингу є транспортний засіб Tata LPT613 (Еuro 2)(3.7t) Bort. Лізинговий період 60 місяців. Вартість предмету лізингу 102850,51 грн. Референційна валюта USD. Всі додатки до цього договору є його невідємними частинами (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до цього договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів, а саме: 622,18 долари США.

28.11.2007 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу у якій визначили нову вартість предмету лізингу 101250,51 грн. та розмір щомісячних лізингових платежів, а саме: 613,16 долари США.

Відповідно до п. 2.1 Додатку 2 до Договору визначено, що предмет лізингу вважається переданим у лізинг відповідачу з дати підписання сторонами Акту приймання - передачі предмету лізингу.

На виконання п. 1.1. Договору позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг транспортний засіб - Tata LPT 613, обєм двигуна 5675 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, Тип кузова вантажний фургон, колір синій, шини Dneproshina, 7,0-16 10РR (далі - предмет лізингу, майно).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу з передачі майна підтверджується Актом прийому-передачі премета лізингу від 06.12.2007 року, зазначений акт підписаний відповідачем (копія в матеріалах справи).

Пунктом 8.1. Додатку 2 до Договору передбачено, що нарахування щомісячних платежів розпочинається з дати підписання сторонами Акту приймання передачі предмета лізингу, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення відповідача про готовність предмету лізингу до передачі.

Відповідно до п. 8.2. Додатку 2 до Договору відповідач зобовязується сплачувати позивачу лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі та виставленому рахунку. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра»плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу відповідачем, позивач може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті.

Згідно із п. 8.3. Додатку 2 до Договору перший лізинговий платіж відповідач сплачує на користь позивача в строк, що не перевищує 3 (три) календарних дні з дати отримання відповідного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за кожний розрахунковий період відповідачу на підставі договору виставлялись рахунки фактури на оплату лізингового платежу всього на суму 50 488,76 грн.: № СФ-0008314 від 25.09.2009р. на суму 4289,90 грн.; № СФ-0008315 від 25.09.2009р. на суму 1074,86 грн.; № СФ-0009201 від 23.10.2009р. на суму 4 194,31 грн.; № СФ-0009202 від 23.10.2009р. на суму 957,23 грн.; № СФ-0010138 від 25.11.2009р. на суму 4 167,42 грн.; № СФ-0010139 від 25.11.2009р. на суму 924,14 грн.; № СФ-011025 від 25.12.2009р. на суму 4 116,33 грн.; № СФ-011026 від 25.12.2009р. на суму 861,28 грн.; № СФ-0000553 від 25.01.2010р. на суму 4 167,06 грн.; № СФ-0000554 від 25.01.2010р. на суму 923,70 грн.; № СФ-0001405 від 25.02.2010р. на суму 4 127,69 грн. № СФ-0001406 від 25.02.2010р. на суму 875,24 грн.; № СФ-0002301 від 25.03.2010р. на суму 4 110,66 грн.; № СФ-0002302 від 25.03.2010р. на суму 854,29 грн.; № СФ-0003139 від 23.04.2010р. на суму 4 097,21 грн.; № СФ-0003140 від 23.04.2010р. на суму 837,74 грн.; № СФ-0003952 від 25.05.2010р. на суму 4 102,44 грн.; № СФ-0003953 від 25.05.2010р. на суму 844,18 грн.; № СФ-0004759 від 25.06.2010р. на суму 3 971,90 грн.; № СФ-0004760 від 25.06.2010р. на суму 991,18 грн., що залишились відповідачем неоплаченими.

З доказів по справі вбачається, що на час розгляду справи в суді відповідач так і не сплатив позивачу за договором фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. лізингові платежі, отже сума заборгованості по щомісячним лізинговим платежам складає 50 488,76 грн.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В результаті невиконання відповідачем зобовязань по оплаті лізингових платежів за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 50 488,76 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судові засідання не зявився, відзиву або доказів оплати лізингових платежів суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 50 488,76 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за прострочені платежі на підставі Договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. у сумі 50 488,76 грн. підлягає задоволенню.

У звязку з тим, що відповідач не виконує свої зобовязання, а саме не сплачує лізингові платежі у встановлені строки та в обсязі встановленому Договором, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. укладеного з відповідачем.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, які виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави розірвання договору зазначені в ст. 783 ЦК України. Крім того, відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право серед іншого вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п. 10.2. Додатку 2 до Договору позивач має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від відповідача, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів.

Відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати лізингових платежів за договором № LA07000361 від 07.11.2007р., більш як на 30 календарних днів, що є підставою для розірвання договору.

Згідно п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги щодо розірвання Договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, в звязку з істотним порушенням останнім умов Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.9. Додатку 2 до Договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Внаслідок прострочення сплати лізингових платежів позивачем на підставі п. 8.9. Додатку 2 до Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 3 625,16 грн. згідно розрахунку позивача пеню нараховано за період з 16.01.2010р. по 16.07.2010р. Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 625,16 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи тому підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 1 070,61 грн. за період з 08.10.2009р. по 30.06.2010р. та 3% річних в розмірі 609,91 грн. за період з 08.10.2009р. по 16.07.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному розмірі: 50 488,76 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 3 625,16 грн. пені, 1 070,61 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 609,91 грн. та розірвати Договір фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08600, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, код ЄДРПОУ 30726921) 50488 (пятдесят тисяч чотириста вісімдесят вісім)грн. 76 коп. заборгованості по лізинговим платежам, 3 625 (три тисячі шістсот двадцять пять) грн. 16 коп. пені, 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн. 61 коп. інфляційних, 609 (шістсот девять) грн. 91 коп. 3% річних, 557 (пятсот пятдесят сім) грн. 94 коп. та 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О. Христенко