Рішення № 12525080, 02.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 12/062-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                     державного спеціалізованого підприємства

                    «Чорнобильська атомна електростанція»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Транс»

про           стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Гарнага П.А. - представник (довіреність №23-ВТС від 24.11.2009 року);

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

           11 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція»(далі –«Чорнобильська АЕС») до товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Транс»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 235,80 грн.

           В обгрунтування заявлених позовних вимог, державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»(далі –позивач) послався на порушення відповідачем умов договору № 204-Е від 25.11.2009 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (далі –договір), згідно з яким позивач взяв на себе зобов’язання щодо забезпечення обслуговування, експлуатації і ремонту будівлі арочного складу та частини відкритого майданчику гаражу, а відповідач зобов’язувався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання робіт пропорційно до займаної площі.

          Крім цього, між позивачем та відповідачем був узгоджений графік погашення заборгованості за вищевказаним договором, останній платіж якого відповідач не оплатив.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, просив стягнути з відповідача 4 085,92 грн. боргу, пеню в розмірі 128,00 грн. та три проценти річних у розмірі 21,88 грн.

          Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2010 року, справу призначено до розгляду 21 жовтня 2010 року.

          21 жовтня 2010 року відповідач у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Розгляд справи відкладено на 02.11.2010 року.

          02 листопада 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

           Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

          25 листопада 2009 року між державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС»(далі –балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Транс»(далі –орендар) був укладений договір № 204-Е про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (далі –договір), згідно з яким балансоутримувач (далі –позивач) взяв на себе зобов’язання щодо забезпечення обслуговування, експлуатації і ремонту будівлі арочного складу (інв. №512), що знаходиться за адресою: м. Славутич, вул. Військових будівельників, 9 (далі –будівля) та частини відкритого майданчику гаражу №1, що знаходиться за адресою: м. Славутич, вул. Військових будівельників, 9 (далі –споруда), а орендар (далі –відповідач) зобов’язувався брати участь у витратах позивача на виконання робіт пропорційно до займаної площі у будівлі та споруді.

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          П. 4.2. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги згідно з договором проводяться виключно у грошовій формі. Розмір витрат орендаря за розрахунковий період визначається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг балансоутримувачу, діючих тарифів та відображається в «Розрахунку платежів по утриманню орендованого майна за місяць»(додаток 2), який підписується двома сторонами. Витрати за фактично спожиту електроенергію за розрахунковий період сплачуються на підставі акту про споживання електроенергії електроприймачів, що знаходиться в користуванні відповідача (додаток 3) та тарифів «Чернігівобленерго».

          Відповідно до п. 4.4. договору, орендар сплачує вартість витрат, визначених згідно розрахунку платежів по утриманню майна, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягм 10 календарних днів з моменту отримання рахунку.

          Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Так, рахунок-фактуру від 31.07.2010 року на оплату в сумі 291,85 грн. відповідач отримав 10.08.2010 року; рахунок-фактуру від 30.06.2010 року на оплату в сумі 283,45 грн. отримав 24.07.2010 року; рахунок-фактуру від 31.05.2010 року на оплату в сумі 380,04 грн. отримав 03.07.2010 року; рахунок-фактуру від 30.04.2010 року на оплату в сумі 234,18 грн. отримав 05.06.2010 року. Крім цього, до 10.06.2010 року відповідач повинен був сплатити заборгованість згідно з графіком у розмірі 2 896,40 грн. Таким чином, розмір заборгованості становив 4085,92 грн.

          21 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням затрат позивача протягом серпня-вересня 2010 року, просив стягнути з відповідача 5084,29 грн. боргу, пеню та три проценти річних.

          Відповідач жодного документу, який спростовував би доводи позивача, не надав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

          Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 5084,29 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Крім стягнення з відповідача суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 128,00 грн. пені та три проценти річних у розмірі 21,88 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем становила:

з 16.06.10р. –20.08.10р. (66 днів прострочення) 234,18 грн. (за рахунком-фактурою від 30.04.10р.);

з 14.07.10р. –20.08.10р. (38 днів прострочення) 380,04 грн. (за рахунком-фактурою від 31.05.10р.);

з 04.08.10р. –20.08.10р. (17 днів прострочення) 283,45 грн. (за рахунком-фактурою від 30.06.10р.);

з 10.06.10р. –20.08.10р. (72 дні прострочення) 2 896,40 грн., а облікова ставка НБУ становила:

з 08.06 –9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. №259);

з 08.07 –8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. №320);

з 10.08 –7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377),

за рахунком-фактурою від 10.08.10р. заборгованість виникла лише з 21.08.2010 року, тому штрафні санкції за цим рахунком-фактурою не нараховуються.

          Таким чином, пеня в сумі становить 116,31 грн.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи наступні періоди та розміри заборгованості:

з 10.06.10р. - 20.08.10р. (72 дні прострочення) розмір заборгованості становив 2896,40 грн.;

з 04.08.10р. –20.08.10р. (17 днів прострочення) розмір заборгованості становив 283,45 грн.;

з 14.07.10р. –20.08.10р. (38 днів прострочення) розмір заборгованості становив 380,04 грн.;

з 16.06.10р. –20.08.10р. (72 дні прострочення) розмір заборгованості становив 234,18 грн.,

три проценти річних становлять 20,12 грн.

          Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська атомна електростанція” до товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Транс»про стягнення заборгованості задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Азимут-Транс»(Ленінградський квартал, 6, м. Славутич, Київська область, 07100, ідентифікаційний код 34659152) на користь державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція»(вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7/1, а/с 10,11, код 14310862) 5084,29 грн. (п’ять тисяч вісімдесят чотири грн. 29 коп.) суми основного боргу; 116,31 грн. (сто шістнадцять грн. 31 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 20,12 грн. (двадцять грн. 12 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 235,42 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 42 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                           С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.11.2010 року.