Ухвала суду № 125250367, 17.02.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1470/25 2-з/335/6/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-ЦЕНТР», Комунального підприємства «Паркування», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№20)», Головного управління ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб Плюс», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимогЛівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на майно, вилучення майна з постанови про опис та арешту майна боржника, скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ

До Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-ЦЕНТР», Комунального підприємства «Паркування», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№20)», Головного управління ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб Плюс», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійні вимогиЛівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на майно, вилучення майна з постанови про опис та арешту майна боржника, скасування арешту майна.

Разом з позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь-яких виконавчих дій з продажу (реалізації предметів арештованого майна) Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у зведеному виконавчому провадженні № 73263200 та у зведеному виконавчому провадженні № 67476570, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви посилався на те, що виконавчою службою під час виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 73263200 та у зведеному виконавчому провадженні № 63807454 було вилучено майно не боржників ТОВ «Будмонтажснаб» та ТОВ «Монтажснаб Плюс», а майно ОСОБА_1 (власника). Майно вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , згідно постанов про опис та арешт майна: від 16.11.2023 року ВП № 73246533, від 21.11.2023 ВП № 73246533 ЗВП 73263200, від 16.11.2023 ВП № 67476570. Заявник зазначив, що орган ДВС призначив суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарської діяльності, який оцінює майно, що не належить боржнику: Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Монтажснаб Плюс» та здійснює дії щодо реалізації майна позивача, в підтвердження чого надав повідомлення ДВС від 07.03.2024 № 24966/1-29.24-35; акт про проведення електронних торгів від 07.03.2024 року; повідомлення ДВС від 08.03.2024 року № 26721/1-29.24-35; акт про проведення електронних торгів від 08.03.2024.

Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, дану справу та заяву про забезпечення позову визначено за суддею Новасардовою І.В.

Ознайомившись із заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю необхідним відмовити в її задоволені з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

Заявник визначив заходами забезпечення позову зупинення вчинення будь-яких виконавчих дій з продажу (реалізації предметів арештованого майна) Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у зведеному виконавчому провадженні № 73263200 та у зведеному виконавчому провадженні № 67476570, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Проте, суд вважає, що позивачем не доведено, що захід забезпечення є співмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки предметом позову є майно, вартість якого відповідно до ціну позову становить 2 633 640,00 грн.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

Разом з цим, заходи забезпечення позову повинні бути чіткими та конкретизованими, для недопущення порушення прав та інтересів третіх осіб.

Проте, заява про забезпечення позову взагалі не містить конкретизовані відомості про таке рухоме майно.

Суд зазначає, що позовна заява, яка містить обставини виниклих правовідносин, не є додатком до заяви про забезпечення позову, тому суд не має права використовувати її зміст для з`ясування підстав забезпечення позову, більш того, законодавством наданий різний строк для винесення рішення по заяві про забезпечення позову і для вивчення позовної заяви, що підтверджує їх незалежність однієї від іншої.

До того ж, заява, всупереч положення п. 6 ч. 1 ст.151 ЦПК України, не містить у собі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

З огляду на зазначене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 152, 153, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Новасардова