Рішення № 12524537, 02.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 7/161-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка, Київська область,

до                    Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська», с. Данилівка, Васильківський район, Київська область,

про                    стягнення 7088,71грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Палькевич Н.С. –представник за довіреністю №1-212 від 25.12.2009року,

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №23-3631 від 08.09.2010року (вх. №4276 від 20.09.2010року) до Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська»(далі –відповідач) про стягнення 7088,71грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №70271-ПГ/08 від 28.02.2008року на постачання природного газу для потреб промислових споживачів, а саме щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ, а тому просить суд стягнути з відповідача 5079,19грн. основного боргу, 355,54грн. штрафу, 603,71грн. пені, 802,00грн. інфляційних втрат та 248,27грн. 3% річних, а разом 7088,71грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2010року було порушено провадження у справі № 7/161-10 та призначено її розгляд на 12.10.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 12.10.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 02.11.2010року.

В судовому засіданні 02.11.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 02.11.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

28.02.2008року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Агрофірма «Данилівська»(споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №70271-ПГ/08 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів (далі –договір), відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язався передати споживачу для власних виробничих потреб в 2008 році природний газ, а споживач зобов’язався прийняти і оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу в березні 2008року газ в обсязі до 2,0 (дві тисячі) куб.м.

Кількість газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що з 01 березня 2008року ціна за 1000 куб.м. газу, який передається споживачу, відповідно до постанови КМУ від 19.12.2007р. №1401 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України», без врахування тарифів на його транспортування та постачання, без врахування цільової надбавки до тарифу на газ (4%), становить 934,70грн., крім того ПДВ –186,94грн., разом 1121,64грн. Крім того, споживач сплачує постачальнику: 1) вартість транспортування газу магістральними газопроводам ДК «Укртрансгаз», яка становить 32,20грн., крім того ПДВ –6,44грн., разом 38,64грн. за 1000куб.м.; 2) тариф на постачання газу постачальника, який становить 29,00грн., крім того ПДВ – 5,80грн., разом 34,80грн. за 1000 куб.м.; 3) збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 4 відсотків з ціни газу за 1000 куб.м. без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу 37,39грн. крім того ПДВ –7,48грн., разом 44,87грн. Таким чином з березня 2008року сума до сплати за 1000 куб. м. складає 1239,95грн.

Сторонами п. 5.1. договору погоджено, що оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, в розмірі 100% вартості обсягу газу, який зазначений в заявці споживача та запланований для поставки на наступний місяць за ціною, що зазначена у п. 4.1. договору. Оплата за березень 2008року здійснюється споживачем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості обсягів газу, запланованих для поставки в березні, протягом двох банківських днів з моменту укладення цього договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акту приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 березня 2008року і діє в частині постачання газу з 01 березня по 31 березня 2008року (включно), а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Господарським судом також досліджено, що 06.11.2008року між сторонами була підписана додаткова угода №7-1 до договору №70271-ПГ/08, якою сторони доповнили п.п. 2.1., 4.3. договору, внесли зміни до п. 4.1. договору.

Також додатковою угодою від 06.11.2008року сторони п. 10.1. договору виклали в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з моменту підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 березня 2008року і діє в частині постачання газу з 01 березня по 30 листопада 2008року (включно), а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.».

Між сторонами 28.11.2008року також було укладено додаткову угоду №8 до договору №70271-ПГ/08 від 28.02.2008року, якою сторони доповнили п. 2.1. договору і виклали в новій редакції п. 10.1. договору: «Даний договір набирає чинності з моменту підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 березня 2008року і діє в частині постачання газу з 01 березня по 30 листопада 2008року (включно), а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.».

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору та додаткових угод позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань від відповідача не надходило. У грудні 2008року позивач передав відповідачеві природний газ у кількості 3883 куб.м. на загальну суму 6887,16грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 31.12.2008року (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні). Вказаний вище акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, та підтверджується наявною банківською випискою з особового рахунку позивача, відповідач лише частково розрахувався за поставлений природний газ.

Враховуючи те, що відповідач не розрахувався за отриманий природний газ в повному обсязі, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 5079,19грн., що також підтверджується копією акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2009року, підписаним уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об’єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 3 п. 5.1. договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акту приймання-передачі газу. Тобто враховуючи, що природний газ був поставлений у грудні 2008 року, остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити до 05.01.2009року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений природний газ у грудні 2008року. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отриманий природний газ відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 5079,19грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару (а саме природного газу) доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що в разі невиконання споживачем умов п. 5.1. договору, споживач зобов’язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги умови договору, вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання у сумі 603,71грн. за період з 05.01.2009 року по 05.07.2009року, а також 355,54грн. штраф.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобов’язання з оплати у, встановлений договором, строк та штрафу за прострочення оплати понад 30 днів, не суперечить чинному законодавству.

При цьому, відповідно до п. 10 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань»від 29.04.1994року №02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов’язаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що зміст пункту 5.1. договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції (природного газу) та встановлює відповідальність в даному випадку споживача у вигляді сплати пені за кожний день прострочки, і у випадку прострочки оплати понад 30 днів штрафу є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Таким чином, враховуючи, що відповідач зобов’язаний був оплатити вартість природного газу до 05.01.2009року, то строк нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат починається з 06.01.2009року.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 06.01.2009року по 05.07.2009року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 598,65грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5,06грн. пені (603,71грн. -598,65грн.), суд відмовляє.

Перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Дослідивши обставини справи, майновий стан сторін господарський суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру пені та штрафу, враховуючи наступне.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Господарський суд, беручи до уваги те, що відповідач у справі частково сплачував суму заборгованості, що позивачем заявлено до стягнення і пеню і штраф одночасно, враховуючи також заявлені до стягнення інфляційні втрати, 3% річних, вважає за доцільне зменшити розмір пені до 299,33грн. та штрафу до 177,77грн.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 802,00грн. та 3% річних у сумі 248,27грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд вважає, що він є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 6606,56, з яких 5079,19грн. сума основного боргу, 299,33грн. пеня, 177,77грн. штраф, 802,00грн. інфляційні втрати та 248,27грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 304,38грн. пені та 177,77грн. штрафу суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська», судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 3 ч.1 ст. 83, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Данилівська»(08621, Київська область, Васильківський район, с. Данилівка, код ЄДРПОУ 19415169) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) 5 079 (п’ять тисяч сімдесят дев’ять) грн. 19 коп. основного боргу, 177 (сто сімдесят сім)грн. 77коп. штрафу, 299 (двісті дев’яносто дев’ять)грн. 33коп. пені, 802 (вісімсот дві)грн. 00коп. інфляційних втрат та 248 (двісті сорок вісім)грн. 27 коп. 3% річних та судові витрати: 102(сто дві)грн.00коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.