Рішення № 12524467, 27.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" жовтня 2010 р. Справа № 21/218-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Хімагроцентр», Київська обл., м. Біла Церква

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області», Київська обл., м. Біла Церква

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали», Київська обл., м. Біла Церква

про припинення господарських правовідносин та зобов’язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Абрамович А.А. (директор)

від відповідача: Чернов Д.Є. (довіреність №09-32/525 від 11.09.2009р.)

від третьої особи: Грабовський В.А. (довіреність від 05.08.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Хімагроцентр»(далі-ПП «Хімагроцентр»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області»(далі-ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»/відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»(далі-ВАТ «Будматеріали»/третя особа) про припинення господарських правовідносин між сторонами, які випливають з іпотечного договору №324 від 26.12.2007р. та зобов’язання відповідача подати до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяву про припинення обтяжень, передбачених спірним договором.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2010р. порушено провадження у справі №21/218-10 та призначено її до розгляду на 27.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі-банк) та ВАТ «Будматеріали»(далі-позичальник) укладено кредитний договір №320-2007 (далі-Кредитний договір).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 3.2, 3.10 зазначеного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 12000 000,00 грн.

Кінцевий термін повернення кредиту –не пізніше 12.12.2010р.

У відповідності до бізнес-плану, наданого позичальником, та обумовленого ним цільового призначення кредиту, банк надає кредит в грудні 2007 року –січні 2008 року.

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 15% річних.

Забезпеченням кредиту є, зокрема, майнова порука ПП «Хімагроцентр», що надає в іпотеку нежитлову будівлю з земельною ділянкою, що оформлена договором іпотеки.

На виконання п. 3.10 Кредитного договору, 26.12.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі-іпотекодержатель) та ПП «Хімагроцентр»(далі-іпотекодавець) укладено іпотечний договір №324 (далі-Договір), відповідно до якого Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №320-2007 від 26.12.2007р., за умовами якого позичальник зобов’язаний повернути іпотекодержателю до 12.12.2010р. кредит у розмірі 12000000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 15% річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 22,5% річних, комісійну винагороду за надання кредитної лінії у розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов’язання іпотекодавця, що виникають в силу Договору.

У випадку продовження строків виконання зобов’язань за кредитним договором (шляхом укладення окремих договорів про внесення змін до нього), дія іпотеки, передбаченої Договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.

27.12.2007р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 2.4 договору викладено у новій редакції: «У відповідності до бізнес-плану, наданого позичальником, та обумовленого ним цільового призначення кредиту, банк надає кредит в грудні 2007 року –травні 2008 року.».

07.04.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: «Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних.».

08.05.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: «Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17% річних.».

22.09.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: «Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 19% річних.». Копії зазначених договорів містяться в матеріалах справи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про припинення господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, які випливають з Договору.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що про внесення змін до Кредитного договору, якими збільшено обсяг відповідальності позивача, ані банком ані позичальником позивача не було повідомлено, згоди на внесення зазначених змін останнім, як майновим поручителем, не надавалось, що є підставою для припинення зобов’язань за Договором з підстав ст. 559 Цивільного кодексу України.

До того ж, в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про іпотеку»збільшення процентів за Кредитним договором було здійснено без державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є припинення господарських правовідносин.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що ст. 17 ЗУ «Про іпотеку»не містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про іпотеку»іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що зазначеним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №320-2007 від 26.12.2007р. (основного зобов’язання), за умовами якого позичальник зобов’язаний повернути іпотекодержателю до 12.12.2010р. кредит у розмірі 12000000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 15% річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 22,5% річних, комісійну винагороду за надання кредитної лінії у розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Судом встановлено, що 07.04.2008р., 08.05.2008р. та 22.09.2008р. між банком та позичальником укладено договори про внесення змін до Кредитного договору, якими збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 15% річних до 19% річних.

За таких обставин, при підписанні між банком та позичальником зазначених договорів відбулось збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, виданого за Кредитним договором (основним зобов’язанням), і як наслідок збільшився обсяг відповідальності позивача, як майнового поручителя за Договором у порівнянні з обсягом, який був передбачений пунктом 1.1 Договору.

Водночас, умовами Договору не передбачено можливості збільшення розміру вимог іпотекодержателя, які забезпечуються Договором та випливають з Кредитного договору, за відсутності згоди іпотекодавця (позивача).

Приписами статей 509, 548, 546, 572, 575, 553 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки –майновою порукою.

За таких обставин відносини, які виникли між іпотекодавцем (позивачем) та іпотекодержателем (відповідачем) при укладенні Договору підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2010р. у справі №2/315.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки при укладенні 07.04.2008р., 08.05.2008р. та 22.09.2008р. договорів про внесення змін до Кредитного договору №320-2007 від 26.12.2007р. відбулось збільшення процентів за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача) за Договором, а матеріали справи не містять доказів отримання згоди позивача на збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором, суд дійшов висновку, що зобов’язання позивача за Договором у відповідності до ст. 559 ЦК України підлягають припиненню.

Посилання ж відповідача на приписи ст. 11 ЗУ «Про іпотеку», якими встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки не спростовує факту збільшення обсягу відповідальності позивача за Договором, внаслідок збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором, оскільки вартість предмету іпотеки не дорівнює розміру грошових зобов’язань, забезпечених іпотекою.

Крім того, приписами ст. 19 ЗУ «Про іпотеку»встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку»основне зобов’язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Пунктом 1.1 Договору визначені умови обтяження нерухомого майна іпотекою, які полягають у забезпеченні вимог іпотекодержателя, що випливають із Кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов’язаний повернути іпотекодержателю до 12.12.2010р., зокрема, кредит у розмірі 12000000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 15% річних.

За таких обставин, при підписанні 07.04.2008р., 08.05.2008р. та 22.09.2008р. договорів про внесення змін до Кредитного договору, відбулось збільшення процентів за Кредитним договором (основним зобов’язанням), і як наслідок змінились умови обтяження майна іпотекою (Договором).

Втім, в порушення вищезазначених вимог Закону зазначені зміни відбулись без державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про припинення господарських правовідносин за Договором з підстав ст. 559 ЦК України, у зв’язку зі збільшенням обсягу відповідальності позивача, як майнового поручителя за Договором без надання на це згоди останнього, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про зобов’язання відповідача подати до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяву про припинення обтяжень майна, передбачених Договором, слід зазначити наступне.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Втім, вищезазначеною нормою не передбачено такого способу захисту прав, як зобов’язання подати заяву до відповідного органу.

У випадку, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові (п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Оскільки судом встановлено, що позовна вимога про зобов’язання відповідача подати до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяву про припинення обтяжень майна, передбачених Договором не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, постанові Вищого господарського суду України від 24.12.2009р. у справі №14/56.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 509, 546, 548, 559, 575 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити господарські правовідносини між Приватним підприємством «Хімагроцентр»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31739690) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00039002) за іпотечним договором №324 від 26.12.2006р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00039002) на користь Приватного підприємства «Хімагроцентр»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39В, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31739690) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 02.11.2010р.