Рішення № 125240949, 17.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20803/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЛевчук О.А.,

за участю секретаряГур`євої К.І.

представника відповідачаНестеренко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фермерське господарство "Успех 148" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми МПЗФ № 2989441-24/15-53 від 20.12.2023 року щодо сплати мінімального податкового зобов`язання в сумі 5131,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником земельної ділянки з кадастровим №5122786400:01:003:0046 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,3468га, яка внесена до статутного капіталу фермерського господарства "УСПЕХ 148" членом якого позивач є з моменту створення. Позивач вважає, що відповідач протиправно виніс спірне повідомлення-рішення, оскільки податок за земельну ділянку, що належить позивачу, сплачено користувачем цієї земельної ділянки - ФГ "УСПЕХ 148". Отже, нарахування мінімального податкового зобов`язання позивачу призвело до подвійного оподаткування одного і того самого об`єкта. Тому вказане податкове повідомлення-рішення має бути скасоване. В даному випадку позивач передала належну їй земельну ділянку у користування ФГ "УСПЕХ 148" під час його створення, шляхом внесення майнового права на нею в статутний капітал вказаного господарства. Отже, станом на 2022 рік платником мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку є ФГ "УСПЕХ 148". Яке сплативши вказаний платіж без офіційних зауважень відповідача, виконало податковий обов`язок зазначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Представником відповідача Головного управління ДПС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про передачу до 01.01.2022 земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, Головним управлінням ДПС в Одеській області 20.12.2023 року сформовано за формою «МПЗФ» податкове повідомленнярішення № 2989441-24/15-53 на суму 5131,83 грн. із розрахунку, що земельна ділянка перебувала у власності фізичної особи протягом 2022 року. У зв`язку з тим, що у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по зазначеній земельній ділянці відсутня інформація про реєстраційні дії по передачі (включення) їх до статуту ФГ «УСПЕХ 148» (ЄДРПОУ 40876181), то власником цієї земельної ділянки з моменту набуття права власності є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зазначена земельна ділянка, яка перебуває на праві власності у володінні фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), включена до розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання Податкових декларації платника єдиного податку четвертої групи ФГ «УСПЕХ 148» за 2022-2023 роки (реєстраційні № 5532833 від 17.02.2023 та № 8794583 від 08.02.2024). Виходячи з зазначеного та з метою додержання вимог Кодексу в частині визначення загального мінімального податкового зобов`язання Головне управління ДПС в Одеській області рекомендує ФГ «УСПЕХ 148» (ЄДРПОУ 40876181) до поданої до контролюючого органу Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи внести зміни щодо зазначеної земельної ділянки, провести розрахунок коригування загального мінімального податкового зобов`язання, та подати до контролюючого органу уточнену Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи з урахуванням внесених змін.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фермерського господарства "Успех 148" надійшли пояснення, в яких представник третьої особи зазначив, що сума загального МПЗ відповідно податкової звітності по ФГ «УСПЕХ148» складає 39445,21 грн. та сплачена в повному обсязі. Заборгованість про сплаті податків за 2022-2023 рік у ФГ «УСПЕХ148» відсутня. При цьому, сума МПЗ фермерським господарством сплачувалась за тими ж реквізитами, які відповідачем було визначено також для позивача. Цю обставину відповідач не заперечує. Вказана обставина свідчить про те, що до бюджету на відповідний рахунок надійшла необхідна сума податкового зобов`язання, проте відповідач заперечує можливість сплати вказаної суми мінімального податкового зобов`язання (МПЗ) саме юридичною особою ФГ «УСПЕХ148» (яке користується земельною ділянкою позивача на підставі належним чином затвердженого та зареєстрованого Статуту). Сплачених фермерським господарством сум МПЗ податковий орган не повертав як помилково, чи безпідставно сплачені. Тому, твердження ГУ ДПС щодо необхідності сплати МПС ще й позивачем призведуть до подвійного оподаткування одного і того ж самого об`єкту. Тому, фермерське господарство вважає, що позиція відповідача про необхідність сплати суми МПЗ особисто ОСОБА_1 є очевидно помилковою, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року призначено судові засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів учасників справи в підсистемі відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство «УСПЕХ148».

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27.01.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

До судового засідання 05 лютого 2025 року позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

20 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2989441-24/15-53, яким зазначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання у розмірі 5131,83 грн. (а.с. 6, 27-28, 75 т. 1).

Законом України від 30.11.2021 року №1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання.

Сума мінімального податкового зобов`язання, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у т.ч. фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням, що визначено п.п. 14.1.114.-2 ПКУ.

Платниками мінімального податкового зобов`язання є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання (п.п. 162.1.1 1 п, 162.1 ст. 162 ПК України ). Тобто, мінімальне податкове зобов`язання необхідно сплачувати як за користування, так іза володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, а також у їхніх межах, якщо розмір ділянки становить 0,5 га та більше.

Відповідно до п.64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Порядок розрахунку мінімального податкового зобов`язання визначено ст.38-1 ПК України та обчислюється за відповідними формулами для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначені п. 170.14 ст.170 ПК України.

Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом (п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст.170 ПК України).

Підпунктом 170.14.3 пунктом 170.14 статті 170 ПК України передбачено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між. сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Підпунктом 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України передбачено, що у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3, 38-1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Згідно пп. 38-1.1.2 статті 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до пп. 38-1.1.4 статті 38-1 Податкового кодексу України, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно пункту 38-1.3 статті 38-1 Податкового кодексу України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 38-1.4 статті 38-1 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є членом фермерського господарства «УСПЕХ148», згідно статуту, затвердженого протоколом загальних зборів № 1/24/06/22 від 15.06.2022 року (а.с. 47-56, 242-250 т. 1)

Відповідно до п. 5.1, 5.5 Статуту до земель господарства належать, зокрема, земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у приватній власності членів господарства, передані господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею. З моменту передачі земельної ділянки у власність або надання у користування господарства сплачує щорічний податок на землю. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри плати за землю встановлюються законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим №5122786400:01:003:0046 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,3468га.

17.02.2023 року фермерським господарством «УСПЕХ148», як платником єдиного податку четвертої групи, подано до контролюючого органу податкову декларацію за 2023 рік (а.с. 210-213, 251-257 т. 1).

При цьому, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік містить відомості щодо земельної ділянки, за яку позивачу ОСОБА_1 нараховано мінімальне податкове зобов`язання, а саме земельної ділянки з кадастровим №5122786400:01:003:0046, загальною площею 4,3468 га. (а.с. 255-256 т. 1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Згідно ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого фермерського господарства.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 14 Закону №973-IV, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

У пунктах 6.22 та 6.23 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Верховнй Суд у постанові від 19.09.2024 року по справі № 320/6885/23 вказав, що у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року по справі № 320/5724/17.

Таким чином, обов`язок щодо сплати мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером №5122786400:01:003:0046, загальною площею 4,3468 га належить фермерському господарству «УСПЕХ148», членом якого є позивач та у користуванні якого знаходиться така земельна ділянка, в силу приписів Закону України «Про фермерське господарство», а тому посилання представника відповідача на те, що по зазначеній земельній ділянці відсутня інформація про реєстраційні дії по передачі (включення) їх до статуту ФГ «УСПЕХ 148», є неспроможними.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фермерське господарство «УСПЕХ148», як юридична особа та користувач спірної земельної ділянки зверталося до відповідного органу із заявою про припинення його права користування такою земельною ділянкою, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 2989441-24/15-53 від 20.12.2023 року, Головне управління ДПС в Одеській області діяло необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фермерське господарство "Успех 148" (код ЄДРПОУ 40876181, адреса місцезнаходження: 67585, Одеська область, Одеський район, с. Вапнярка, вул. Степова, 32-а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2989441-24/15-53 від 20.12.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2025 року.

Суддя О.А. Левчук