Ухвала суду № 12524084, 18.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16тел. 230-31-77 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"18" жовтня 2010 р. № 02-03/1553/15

Суддя Рябцева О.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом           ОСОБА_1, Російська федерація, м.Москва

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.А.-Олександрія», Київська обл., м.Фастів

про                     визнання права власності на частку у статутному капіталі.

                                        Встановив:           

Позовна заява надійшла до суду 15.10.2010р. після повернення ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2010 р. на підставі п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України для усунення недоліків.

Повторно подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позовній заяві не усунуті недоліки про які зазначено в ухвалі суду від 05.08.2010р.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.

Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про визнання права брати участь в управлінні, права на отримання відповідної частки прибутку, права на отримання активів у разі ліквідації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

          Звертаючись до суду з позовною заявою позивач просить суд визнати право власності на корпоративні права в ТОВ “А.В.А.-Олександрія”, а саме право власності на 50% у статутному фонді товариства або 20000,00 грн., що є вимогою майнового характеру, та визнати право брати участь в управлінні, право на отримання відповідної частки прибутку, право на отримання активів у разі ліквідації, що є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів громадян (85 грн.).

          Згідно з п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).

          Проте, при подачі позовної заяви державне мито до Державного бюджету України сплачене позивачем згідно з квитанцією № 4181110 від 06.10.2010р. у сумі 200грн., тобто лише за вимогу майнового характеру. Таким чином, позивачем в порушення п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” не сплачено державне мито за позовну вимогу немайнового характеру. Пунктом 4.5 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 р. № 02-5/78 встановлено, що у випадках об’єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

          Отже, квитанція № 4181110 від 06.10.2010р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 3№ ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з наказом Державного казначейства України № 169 від 26.05.2010 р. «Про внесення змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету»оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при поданні позовної заяви до господарського суду Київської області сплачується за такими реквізитами рахунку: р/р 31217264700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЗКПО 24074109, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 259, призначення платежу “надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

Позивач в підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додав до позовної заяви квитанцію №NOH1E40688 від 14.10.2010р. на суму 200,00 грн. та квитанцію №4181126 від 06.10.2010р. на суму 36 грн.

В квитанції №4181126 від 06.10.2010р. про оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 36 грн., доданій до позовної заяви, зазначено такі реквізити: № рахунку –31118095700001, Банк отримувача –ГУДК України в Київській області, отримувач –ГУДК України в Київській області, МФО 821018.

Таким чином, квитанція №4181126 від 06.10.2010р. не може бути документом, що підтверджує сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

          Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.

Видати довідку на повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 53 аркушах, довідка - в першу адресу.

Суддя                                                   Рябцева О.О.