Ухвала суду № 125240390, 17.02.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 лютого 2025 р. № 400/832/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

треті особиКорабельного відділу державної виконавчої служби України у місті Миколаєві, вул. Океанівська, 1А, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 54052,

проскасування постанови від 05.09.2024 року №75958757, стягнення суми у розмірі 350 грн,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Корабельного відділу державної виконавчої служби України у місті Миколаєві, в якому просить суд:

- скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №75958757 від 05.09.2024 року головного державного виконавця Д.В. Долини;

- стягнути з Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) код ЄДРПОУ 34993136 на користь позивача суму у розмірі 350 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнав неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишив позов без руху. Для усунення недоліків позивачу запропоновано подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та позовну заяву, оформлену відповідно до вимог статті 160 КАС України, із зазначенням на боці кого, виступає третя особа з обґрунтуванням того, яким чином рішення суду може вплинути на права і обов`язки цієї особи.

10.02.2025 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви послався на те, що 05 вересня 2024 року на номер його мобільного надійшло SMS повідомлення з Приватбанку про арешт банківського рахунку на суму 1285 грн. Це стало підставою ознайомитись з мобільними додатками «Приват 24» та «ДіЯ», де ознайомився із постановою державного виконавця Д.В. Долини Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника, на виконання постанови Управління патрульної поліції в Миколаївській області. 05.09.2024 року позивачем подано скаргу на дії державного виконавця. Вказав, що відповіді на скаргу не отримував. 24.10.2024 року позивачем подано до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) скаргу на дії виконавчої служби Корабельного ВДВС м. Миколаєва з проханням надати відповідь на його скаргу від 05.09.2024 року та повернути незаконно стягнуті 350 грн. 05 листопада 2024 року на електронну скриньку ОСОБА_1 отримав відповідь з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області, з якої встановив, що відповідно до виконавчої постанови №ЕНА 2048499 від 01.05.2024 року, наданої УПП у Миколаївській області сума штрафу становить 850 грн., а 05.09.2024 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 350 грн. У відповіді вказано, що станом на 05.11.2024 року підстав для повернення коштів примусово списаних у розмірі 1285 грн. не встановлено, та дії державного виконавця боржником можуть бути оскаржено виключно в судовому порядку. Так, 5 листопада 2024 року позивач дізнався про наявність постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, проте її зміст, а також мотиви за якими стягнуто кошти не відомо. Вказане, на думку позивача, свідчить що орган виконавчої служби вищого рівня не забезпечив надання йому відповіді на мою скаргу від 05.09.2024 року, повідомив про його права, але не надав можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. 07.11.2024 року позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вказав, що відповіді на вказане клопотання він не отримав. 17.12.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся із клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 03.01.2025 року через поштовий зв`язок позивач отримав відповідь з Корабельного ВДВС від 30.12.2024 року щодо можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження через електронне посилання «asvpweb.minjust.gov.ua» з кодом доступу. Проте, у зв`язку з кібер атакою на електронні реєстри України яка сталася 19 грудня 2024 року цей сайт Мін`юсту не працював. Викладені обставини свідчать що причиною затримки звернення до суду стало не виконання службових обов`язків відповідача, яке полягало в не роз`ясненні позивачу його права, систематичне, навмисне, вперте не надання можливості ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження відповідачем.

11.02.2025 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав уточнений адміністративний позов, в якому у якості відповідача визначено - Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції.

Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.

В ухвалі про залишення позову без руху суд визнав строк звернення до адміністративного суду з позовом пропущеним з неповажних підстав, надавши оцінку всім підставам пропуску строку, які були наведені позивачем у клопотанні, заявленому у позові.

Як вбачається із заяви, що подана позивача на усунення недоліків позову, підстави пропуску строку звернення до суду є аналогічними тим, що заявлені у клопотанні при поданні позову.

Суд звертає увагу позивача, що оцінка підстав пропуску строку звернення до суду вже надавалась судом в ухвалі про залишення позову без руху від 03.02.2025 року, відтак, підстав для повторної оцінки суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

В силу положень ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами п. 1 ч. 2. ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Із наведеного вбачається, що при оскарженні рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби визначений порядок дій учасника виконавчого провадження в частині оскарження постанови, яким є судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.

Таким чином, у справах з приводу оскарження постанови державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що про існування постанови від 05.09.2024 року позивач був обізнаний якнайменш у на початку листопада 2024 року, а саме 05.11.2024 року, але звернувся до суду про її скасування лише 28.01.2025 року (дата документу сформованого в системі «Електронний суд»), тобто зі спливом більш як двох місяців.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що саме відповідачем не роз`яснено ОСОБА_1 його прав та не надано можливості ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження.

Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Протягом більш як 2 місяців будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом про скасування постанови про ппро розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позивач був обізнаний про існування спірної постанови якнайменш ще в листопаді 2024 року, а тому позивачу нічого не перешкоджало ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження безпосередньо в органі виконавчої служби, в якому відкрито вказане виконавче провадження.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 року по справі №806/2321/16.

В даному випадку, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строків звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності державних органів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У даному випадку, позивач скористався своїм правом та вжив заходів щодо вирішення спірного для нього питання не у формі судового захисту, тобто звернення до суду, а шляхом звернення із заявами та скаргами до відповідача, що в свою чергу, не виключало його право та можливість звернутися до судового органу.

Крім того, для отримання правничої допомоги позивач міг звернутися до адвоката.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19, відповідно до якої триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у позові обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив умисне зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.

Позивач не повідомив суду і не підтвердив доказами існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язаними з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у десятиденний строк, є неповажними.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення позовної заяви, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до суду.

2. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А.В. Величко