Рішення № 12524039, 28.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2010 р. Справа № 18/096-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агропрогрес», с. Устимівка

про стягнення 1260000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко В.В.

від відповідача: Левченко В.В. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агропрогрес»(відповідач) про стягнення 1260000 грн. збитків, спричинених невиконанням Попереднього договору від 25.03.2009 року.

Провадження у справі №18/096-10 порушено відповідно до ухвали від 05.07.2010 року та призначено справу до розгляду на 03.08.2010 року.

Сторони у судовому засіданні 03.08.2010 року звернулися до суду із спільним клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання їм можливості мирного врегулювання спору. Розгляд справи відкладався на 28.09.2010 року.

У судовому засіданні 28.09.2010 судом заслухано пояснення представників сторін. Дослідивши матеріали позовної заяви та докази надані сторонами, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів необхідних для повного та всебічного розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 12.10.2010 року.

В судовому засіданні 12.10.2010 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив. У зв’язку з наданням позивачем додаткових пояснень розгляд справи відкладався до 28.10.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивач просить стягнути з відповідача 1260000 грн., з яких 460000 грн. суми безпідставного збагачення (набутих коштів) та 800000 грн. збитків на підставі п. 3.1. Попереднього договору від 25.03.2009 року у зв‘язку з ухиленням від укладення Основного договору.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Попереднім договором від 25.03.2009 року, умовами якого передбачено зобов‘язання сторін в строк до 17год.00хв. 05.07.2009 року укласти та підписати договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: Київська обл., м. Сквира, вул. Київська, 33.

Попереднім договором визначено істотні умови Основного договору купівлі-продажу, зокрема, визначено, що продавцем спірного майна є відповідач, ціна договору складає 489720 грн. (еквівалентно 63600 дол. США на момент укладення договору), передбачено, що відповідач зобов‘язується передати позивачу майно в належному стані, розподілено витрати на оформлення Основного договору.

Позивач повідомив, що на прохання відповідача 26.03.2009 року за платіжним дорученням № 572 на підставі виставленого відповідачем рахунку № 5 від 26.03.2009 року сплатив 460000 грн. за придбання майна –складського приміщення.

Однак, відповідач, у визначений Попереднім договором строк документи, необхідні для укладення Основного договору не підготував, від укладення Основного договору купівлі-продажу ухилився.

В обґрунтування факту ухилення відповідача від укладення Основного договору позивач надав залишені без задоволення вимоги про укладення основного договору від 07.07.2009 року № 07/07 (з‘явитись до нотаріуса 19.07.2009 року) та від 29.09.2009 року № 29/00 (з‘явитись до нотаріуса 09.10.2009 року). Про нез‘явлення відповідача до погодженої сторонами нотаріальної контори 09.10.2009 року позивач також надав довідку (Свідоцтво приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бондаренко О.В. від 09.10.2009 року).

Пунктом 3.1. Попереднього договору передбачено, що якщо «Сторона 1»(відповідач) буде ухилятись від укладення Основного договору, вона має відшкодувати «Стороні 2»(позивачу) збитки. Сторони, керуючись п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України погодили розмір збитків в сумі 800000 грн.

Таким чином, позивач вважає, що з відповідача підлягають стягненню 460000 грн. безпідставно набутих коштів у зв‘язку з неукладенням Основного договору купівлі-продажу узгодженого сторонами в Попередньому договорі від 25.03.2009 року майна та 800000 грн. збитків на підставі 3.1. Попереднього договору.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість підстав для стягнення збитків, оскільки відсутність в передбачений Попереднім договором строк необхідної для укладення договору купівлі-продажу документації (правовстановлювальної) сталась не з його вини, а через затримку в оформленні державними органами. Пояснив, що в подальшому позивачем інтерес до укладення Основного договору було втрачено, і виставлено вимогу про повернення передплачених коштів.

Відповідачем у відзиві зазначено та надано відповідні платіжні документи, що дійсна вартість придбання майна погоджена сторонами в сумі 363000 дол.США, у зв‘язку з чим всього позивачем на користь відповідача було сплачено 460000 грн. за платіжним дорученням № 572 від 26.03.2009 року, 340000 грн. за платіжним дорученням № 598 від 30.03.2009 року та у травні 2009 року поставлено товар на суму 114291,98 грн. в зарахування вартості майна. Відповідач повідомив, що у зв‘язку зі втратою позивачем інтересу у придбанні спірного майна, ним було повернуто 105449,73 грн. за платіжним дорученням № 1588 від 15.09.2010 року, 100000 грн. за платіжним доручення № 1595 від 20.09.2010 року та 140000 грн. за платіжним дорученням № 1596 від 22.09.2010 року, всього 345449,73 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, судом встановлено, що позивачем в якості передплати за купівлю-продаж нерухомого майна сплачено 460000 грн. за платіжним дорученням № 572 від 26.03.2009 року, решта платежів відбувалась на інших підставах, які не стосуються спору, що розглядається. Повернення коштів відповідачем також відбувалось з підстав, які не стосуються предмету спору, тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, отримані відповідачем кошти в сумі 460000 грн. в якості передплати за купівлю нерухомого майна не повернуті, що відповідачем не заперечується та не спростовано.

Як вбачається з наданих відповідачем у відзиві пояснень, повернути 460000 грн. безпідставно набутих коштів в добровільному порядку не має можливості у зв‘язку з накладенням арешту на майно та рахунки ухвалою від 07.07.2010 року у даній справі.

При цьому, судом встановлено, що враховуючи зміст Попереднього договору, яким не передбачено сплати завдатку, авансових чи попередніх платежів, 460000 грн. сплачені позивачем без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладене, з Відповідача підлягає стягненню 460000 грн. безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 800000 грн. збитків, завданих неукладенням Основного договору, позивач посилається на понесені витрати на оренду складських приміщень, які з огляду на п.1 ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України є реальними збитками. При цьому, позивач, посилаючись на п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України вважає, що розмір збитків не підлягає доказуванню, оскільки погоджений у відповідному п. 3.1.1 Попереднього договору.

Вважає, що вищезазначені збитки підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України передбачено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

В наданих в судовому засіданні 18.10.2010 року додаткових поясненнях позивач стверджує, що у зв’язку з ухиленням відповідача від укладення основного Договору, позивачем було укладено Договір № 01/01 оренди нежитлових приміщень та споруд від 01.01.2010 року для зберігання товару, який передбачалось зберігати на складі, придбаному у відповідача. Однак, позивач не надав обґрунтований розрахунок збитків.

Позивач вважає, що передбачений Попереднім договором розмір збитків є безумовною підставою для їх стягнення в разі неукладення основного договору з вини відповідача.

Як вбачається з наданого позивачем Договору № 01/01 оренди нежитлових приміщень та споруд від 01.01.2010 року, орендоване майно складається не лише зі складських приміщень, а розмір орендної плати визначено в п. 3.2. Договору за все майно. Таким чином, не можливо визначити вартість оренди саме складських приміщень. Крім того в наданих позивачем касових ордерах про оплату оренди приміщення відсутнє посилання на відповідний Договір та не можливо встановити особу одержувача коштів. Також суд звертає увагу, що орендоване майно за Договором № 01/01 оренди нежитлових приміщень та споруд від 01.01.2010 року територіально знаходиться в іншому регіоні країни, ніж майно за спірним Попереднім договором, тому відсутні підстави вважати, що оренда складських приміщень пов’язана з господарською діяльністю позивача у відповідному регіоні.

Таким чином, позивачем не доведено розмір збитків у вигляді фактичних витрат на оренду складських приміщень та причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та негативними наслідками у вигляді понесення витрат на оренду майна, зокрема, за вищезазначеним Договором.

В ході розгляду спору суд враховує норму ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Як вбачається з норми ст. 182 Господарського кодексу України неукладення Основного договору в господарських правовідносинах не є безумовною підставою для стягнення передбаченого Попереднім договором розміру збитків.

Крім того, зазначена норма на відміну від норми ст. 635 Цивільного кодексу України не наділяє сторони господарських правовідносин можливістю погодження в Попередньому договорі умови про стягнення збитків та їх розміру. Зокрема, ч. 2 ст. 182 Господарського кодексу України визначає, що до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Таким чином, посилання позивача на п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України є безпідставним.

Крім того, з огляду на ч.ч. 3, 4 ст. 182 Господарського кодексу України для укладення основного договору обов‘язковим є надіслання іншій стороні проекту договору до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір.

Зокрема, в разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Як вбачається з наданих позивачем доказів та умов Попереднього договору, Основний договір передбачалось укласти до 17 год.00хв. 05.07.2009 року, в той час, як вимоги про укладення Основного договору датовані 07.07.2009 року та 29.09.2009 року, виклик до нотаріуса для посвідчення відповідного договору передбачався на 19.07.2009 року та на 09.10.2009 року, тобто після терміну, передбаченого Попереднім договором.

При цьому, позивач не надав суду доказів надіслання відповідачу проекту Основного договору до 17 год.00хв. 05.07.2009 року, що з огляду на ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України свідчить про припинення передбаченого Попереднім договором зобов'язання укласти Основний договір.

З огляду на відповідні особливості попередніх договорів в господарських правовідносинах, можливе задоволення реальних збитків у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування вимоги про стягнення збитків у сумі 800000 грн. посилається також на п. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно з яким, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зокрема, зазначає, що ним понесені збитки у зв‘язку з необхідністю оренди складських приміщень за час прострочення відповідача щодо продажу складського приміщення.

Однак, позивачем не наведений обґрунтований розрахунок понесених ним витрат на оренду складських приміщень в період прострочення та не надано доказів понесення таких витрат.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем збитки у вигляді витрат на оренду складських приміщень не доведені та не обґрунтовані. Таким чином, вимога про стягнення реальних збитків не доведена та не обґрунтована.

Крім того, п. 3.1. Попереднього договору передбачено, що збитки підлягають стягненню в разі ухилення відповідача від укладення Основного договору, що також позивачем не доведено з огляду на ч. 3, 4 ст. 182 Господарського кодексу України, зокрема, не надано доказів надіслання відповідачу проекту Основного договору до встановленого в п. 1.1. Попереднього договору строку.

Таким чином, враховуючи норми чинного господарського законодавства та встановлені в ході розгляду спору обставини, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення 800000 грн. збитків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем доведені, відповідачем не заперечені і підлягають задоволенню в частині стягнення 460000 грн. безпідставно набутих коштів. В решті позовних вимог щодо стягнення 800000 грн. збитків, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про скасування вжитих відповідно до ухвали від 07.07.2010 року заходів забезпечення позову, оскільки арешт рахунків перешкоджає поверненню 460000 грн. в добровільному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем сума боргу в частині стягнення 460000грн. визнана в повному обсязі та вбачається намір добровільного виконання зобов‘язання, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від07.07.2010 року підлягають скасуванню в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агропрогрес»(08653, Київська обл., Васильківський р-н, с. Устимівка, код 14301277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус»(61000, м. Харків, вул. С. Грицевця, 39, кв. 106, код 31942246) 460000 грн. безпідставно набутих коштів, 4600 грн. витрат по сплаті державного мита та 86,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Скасувати вжиті ухвалою від 07.07.2010 року заходи забезпечення позову.

Суддя