Ухвала суду № 125239322, 17.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

за виконанням судового рішення

17 лютого 2025 року м.Київ № 640/35331/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року у розмірі 80 процентів від суми грошового забезпечення згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 29 квітня 2021 року № ВСЗ/2200;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року у розмірі 80 процентів від суми грошового забезпечення згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 29 квітня 2021 року №ВСЗ/2200 щодо ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-Х11 та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відшкодувати позивачу кошти на відшкодування шкоди (недоотримані пенсійні виплати з 01 січня 2018 року), заподіяної його протиправною бездіяльністю;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві недоотримані пенсійні виплати з 01 січня 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 55 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ у зв`язку із нездійсненням належного перерахунку пенсії станом на 01 січня 2018 року та у зв`язку із виплатою з 01 січня 2018 року неповного (заниженого) розміру пенсії;

- допустити негайне виконання рішення суду у відповідності з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України та стягнути всю суму недоотриманої з 01 січня 2018 року пенсії одним платежем;

- встановити судових контроль за виконанням судового рішення у цій справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №640/35331/21 адміністративний позов задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01 квітня 2019 року у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення від 29 квітня 2021 року №ВСЗ/2200, станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-Х11 та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб", з урахуванням фактично виплачених сум.

02.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява від 30.07.2024, в якій позивач просить суд:

- у відповідності з положеннями ст. 252 КАС України прийняти додаткове судове рішення щодо рішення Київського окружного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у адміністративній справі № 640/35331/21 (набрало законної сили 30 листопада 2023 року) та враховуючи наступне: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення та зобов`язати відповідача здійснювати виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром (тобто, без застосування обмежень у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність);

- прийняти ухвалу про роз`яснення рішення Київського окружного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі № 640/35331/21 (набрало законної сили 30 листопада 2023 року), якою роз`яснити скільки ще разів у майбутньому суди України повинні прийняти судових рішень щодо зобов`язання відповідача виплачувати позивачу довічну пенсію без обмеження максимальним розміром, враховуючи що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі № 640/18155/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року «Постанова набирає законної сили з дати її прийняття ... »), ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 640/18155/20 (адміністративне провадження № К/9901/35319/21) («Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає») вже зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- роз`яснити чи повинні (чи зобов`язані, чи можуть) суди України в подальшому розглядати позовну вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату позивачу довічної пенсії без обмеження максимальним розміром з 1 січня 2018 року з урахуванням того, що вже наявні судові рішення судів України, які набрали законної сили, та якими вже зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- роз`яснити - який орган державної влади, які посадові особи і коли переглянули судові рішення та прийняли поза межами судочинства рішення, які скасовують судові рішення та зупиняють їх виконання, всупереч положенням ч. 7 ст. 13 («Обов`язковість судових рішень») Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі № 640/18155/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року «Постанова набирає законної сили з дати її прийняття ... »), ухвалу Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 640/18155/20 (адміністративне провадження № К/9901/35319/21) («Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає») тобто роз`яснити, коли і чому перестали діяти наведені вище судові рішення, які набрали законної сили;

- роз`яснити - яку відповідальність буде нести суб`єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (керівник, посадові та службові особи), які протиправно відмовляються у своїй діяльності враховувати висновки щодо застосування норм права, які є обов`язковими, і які викладені у постановах Верховного Суду у відповідності з положеннями ч. 5 ст. 13 («Обов`язковість судових рішень») Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»;

- прийняти ухвалу суду щодо встановлення судового контролю за виконанням: рішення Київського окружного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі № 640/35331/21 (дата набрання законної сили - 30 листопада 2023 року); рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі № 640/18155/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року; постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 640/18155/20 («Постанова набирає законної сили з дати її прийняття ... »); ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 640/18155/20 (адміністративне провадження № К/9901 /35319/21) («Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає»);

- у відповідності з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 29, ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд Верховним Судом, як судом першої інстанції, справи № 640/35331/21, як зразкової, щодо зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром (тобто, без застосування обмежень у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) з 01 січня 2018 року згідно з рішеннями судів, наведеними вище, які набрали законної сили;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368) в особі керівника (особи, що виконує його обов`язки) строк для подання до суду звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі № 640/35331/21 (дата набрання законної сили - 30 листопада 2023 року); рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі № 640/18155/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року; постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 640/18155/20 («Постанова набирає законної сили з дати її прийняття ...»); ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 640/18155/20 (адміністративне провадження № К/9901/35319/21) («Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає») протягом 10 (десяти) календарних днів із дня отримання копії ухвали суду;

- звернути увагу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що у відповідності з положеннями ст. 382 («Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах») КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту на керівника суб`єкта владних повноважень - начальника Головного управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві відповідального за виконання рішення суду (особу, що виконує його обов`язки) буде накладено штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у розмірі від 60560,00 грн. до 121120,00 грн);

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту у відповідності з положеннями ст. 382 («Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах») КАС України на керівника суб`єкта владних повноважень - начальника Головного управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві відповідального за виконання рішення суду (особу, що виконує його обов`язки) накласти штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у розмірі 121120,00 грн.);

- звернути увагу ГУ ПФУ в м. Києві, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 р. у справі № 640/5248/19 та відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 р. визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат

за рішеннями суду»;

- покласти обов`язок виконання ухвали суду у зазначених вище частинах цієї заяви на керівника суб`єкта владних повноважень, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (особу, що виконує його обов`язки).

Вказану заяву було передано судді Лисенко В.І. для розгляду.

Розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 1 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).

Суд зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Разом з тим, звертаючись до суду з питання встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести вагомі аргументи в обґрунтування необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача ухилитись (ухилятись) від виконання.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених згідно із судовим рішенням обов`язків та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, надає право суду встановлювати судовий контроль.

Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно зі статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення у цій справі судом судовий контроль не встановлювався.

Обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю позивач вказує, що рішення суду у справі №640/35331/21 не виконане.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виданого судом виконавчого листа у справі №640/35331/21 відкрито та триває виконавче провадження №73563119.

Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №640/35331/21, суд враховує, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.

Заява не містить жодного обґрунтування щодо обов`язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з метою забезпечення його повного, правильного і своєчасного виконання, позивач не навів та не надав суду докази можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання.

Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Отже, на час звернення представника позивача із вказаною заявою, процедура виконання судового рішення органами державної виконавчої служби відсутня, що свідчить про передчасність звернення представника позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.

В межах відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом №640/35331/21 державний виконавець здійснює контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий судовий контроль за виконанням рішення немає потреби.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.

Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №640/18155/20, оскільки розгляд питання про встановлення судового контролю розглядається у межах кожної справи окремо.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №640/35331/21, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.