Рішення № 12523736, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/50322.11.10 За позовомДочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС»

ДоЗакритого акціонерного товариства «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард»

Простягнення 10868,36 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Очеретна Л.О., № б/н від 24.12.2009 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард» про стягнення 8323,20 грн. суми попередньої оплати, 4 24,48 грн. інфляційних нарахувань, 1497,60 грн. пені, 40,46 грн. трьох відсотків річних та 582,62 грн. штрафу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 15.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/503 та призначено її розгляд на 22.11.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2010 р. підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8323,20 грн. та надав заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій, на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що позивач не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур Дочірня компанія «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС»перерахувала Закритому акціонерному товариству «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард»12600,00 грн. суми попередньої оплати за поставку газу, що підтверджується платіжним дорученням № PR3461Q від 27.07.2006 р. на суму 4500,00 грн. та платіжним дорученням № PR4287Q від 06.10.2006 р. на суму 8 100,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково, поставивши товар на суму у розмірі 4276,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані представниками сторін, а саме:

№ 83 від 29.09.2006 р. на суму 763,02грн.,

№ 81 від 29.09.2006 р. на суму 925,02 грн.,

№ 82 від 29.09.2006 р. на суму 599,40 грн.,

№ 94 від 31.10.2006 р. на суму 727,38 грн.,

№ 95 від 31.10.2006 р. на суму 87,48 грн.,

№ 96 від 31.10.2006 р. на суму 756,54 грн.,

№ 101 від 30.11.2006 р. на суму 343,44 грн.,

№ 104 від 31.11.2006 р. на суму 74,52 грн.

24.09.2009 р. Дочірня компанія «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС»звернулась до Закритого акціонерного товариства «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард»з письмовою вимогою про повернення до 10.10.2009 р. 8323,20 грн. попередньої оплати у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків з поставки газу. Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

За таких обставин Дочірня компанія «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Закритого акціонерного товариства «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард»про стягнення 8323,20 грн. суми попередньої оплати, 424,48 грн. інфляційних нарахувань, 1497,60 грн. пені, 40,46 грн. трьох відсотків річних та 582,62 грн. штрафу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню часткво з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу встановлено, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 12600,00 грн., тоді як відповідач частково виконав свої зобов’язання та не повернув суму попередньої оплати.

За таких обставин позивач 24.09.2010 р. звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення суми попередньої оплати, проте відповідач у встановлений строк до 10.10.2009 р. ці грошові кошти не повернув.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 8323,20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач у судовому засіданні 22.11.2010 р надав заяву про відмову від позову в частині стягнення 424,48 грн. інфляційних нарахувань, 1497,60 грн. пені, 40,46 грн. трьох відсотків річних та 582,62 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо 424,48 грн. інфляційних нарахувань, 1497,60 грн. пені, 40,46 грн. трьох відсотків річних та 582,62 грн. штрафу підлягає припиненню у зв’язку з відмовою позивача від позову, оскільки судом цю відмову було прийнято.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 690, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Розрахунково-торговий центр «Нафтогазкард»(03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, кв. 272, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Дочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС» (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) 8 323 (вісім тисяч триста двадцять три) грн. 20 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 424,48 грн. інфляційних нарахувань, 1497,60 грн. пені, 40,46 грн. трьох відсотків річних та 582,62 грн. штрафу припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Гавриловська І.О.