Рішення № 12523583, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/31126.11.10 За позовомПриватного підприємства "Влад", м. Славутич

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестбуд", м. Київ

простягнення 414 331,99 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаВласик С.М. - пред. по довір.

Від відповідачаСуханюк О.П. пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 414 331,99 грн. заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за Договором купівлі-продажу № 25/12 від 25.12.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних зобовязань та умов розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.11.2010р.

В судовому засіданні 03.11.2010р. було оголошено перерву до 17.11.2010р., , а потім до 26.11.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобовязань щодо оплати за отримані будівельні матеріали.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, а в подальшому додаткові обґрунтування до відзиву. Так, відповідач вказує на те, що ним не було погоджено нову ціну договору та позивачем не предявлено вимогу щодо сплати грошових коштів у розмірі 57983,60 грн. Також, сторонами було пролонговано строк дії договору, а тому, на думку, відповідача строк сплати ще не настав.

В судовому засіданні 26.11.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

До позову позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони та накладення арешту згідно ст. 66, 67 ГПК України.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову на день прийняття рішення визнано таким ,що не підлягає задоволенню.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2008 року між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу №25/12, за умовами якого позивач, як продавець, зобовязався передати будівельні матеріали, а відповідач, як покупець, зобовязався прийняти і оплатити товар.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу у власність товарно-матеріальні цінності.

31 серпня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 74 839,69 гривень, що підтверджується накладною № 3108 від 31.08.2009 року та податковою накладною № 3108 від 31.08.2009 року на зазначену суму.

03 вересня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 4910,70 гривень, що підтверджується накладною № 0309.3 від 03.09.2009 року та податковою накладною № 0309.3 від 03.09.2009 року на суму 4910,70 гривень.

08 вересня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 23728,52 гривень, що підтверджується накладною № 0809 від 08.09.2009 року та податковою накладною № 0809 від 08.09.2009 року на суму 23728,52 гривень.

08 вересня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 2119,20 гривень, що підтверджується накладною № 0809.1 від 08.09.2009 року та податковою накладною № 0809.1 від 08.09.2009 року на суму 2119,20 гривень.

29 вересня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 7421,76 гривень, що підтверджується накладною № 2909.3 від 29.09.2009 року та податковою накладною № 2909.3 від 29.09.2009 року на суму 7421,76 гривень.

29 вересня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 2287,80 гривень, що підтверджується накладною № 2909.4 від 29.09.2009 року та податковою накладною № 2909.4 від 29.09.2009 року на суму 2287,80 гривень.

09 жовтня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 2647,44 гривень, що підтверджується накладною № 0910.4 від 09.10.2009 року та податковою накладною № 0910.4 від 09.10.2009 року на суму 2647,44 гривень.

28 жовтня 2009 року передано відповідачу у власність товару на суму 1540,00 гривень, що підтверджується накладною № 2810 від 28.10.2009 року та податковою накладною № 2810 від 28.10.2009 року на суму 1 540 гривень.

06 квітня 2010 року передано відповідачу у власність товару на суму 121007,00 гривень, що підтверджується накладною № 06041 від 06.04.2010 року та податковою накладною № 06041 від 06.04.2010 року на суму 121 007 гривень.

14 травня 2010 року передано відповідачу у власність товару на суму 5893,00 гривень, що підтверджується накладною № 14051 від 14.05.2010 року та податковою накладною № 14051 від 14.05.2010 року на суму 5893 гривень.

10 червня 2010 року передано відповідачу у власність товару на суму 5 893 гривень, що підтверджується накладною 1006 від 10.06.2010 р. та податковою накладною № 1006 від 10.06.2010 року на суму 5893 гривень;

30 червня 2010 року у власність товару на суму у власність товару на суму 5893 гривень, що підтверджується накладною № 29062 від 30.06.2010 року та податковою накладною № 29062 від 30.06.2010 року на суму 5893 гривень.

27 липня 2010 року у власність товару на суму у власність товару на суму 5 893 гривень, що підтверджується накладною № 27071 від 27.07.2010 року, податковою накладною № 27071 від 27.07.2010 року на суму 5893 гривень.

Всього було поставлено відповідачу по справі у власність товару з 31 серпня року на суму 264 074,11 гривень.

01 березня 2010 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору № 25/12 від 25 грудня 2008 року, якою пролонговано дію договору до 31 грудня 2010 р..

18 лютого 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та сторонами було укладено договір уступки права вимоги за яким до ПП "Влад" перейшло право вимоги до ТОВ "Енергоінвестбуд" за зобов'язаннями перед підприємцем В.В. Соколенко боргу на суму 57 983,60 гривень.

В порушення вимог договору та чинного законодавства з метою виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань на погашення заборгованості останній не провів повної оплати за поставлений йому товар.

Оплата проводилась 08.10.2009 року в сумі 2 647,44 гривень, 28.10.2009 року в сумі 345,60 гривень, 19 листопада 2009 року відповідачем ще було оплачено за товар кошти в сумі 5 000 гривень та 500 гривень 08 лютого 2010 року, що підтверджується банківським виписками.

Таким чином, факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені товари документально підтверджується .

Всього за відповідачем по справі на день звернення до суду обліковими даними та розрахунком до позову значиться та рахується заборгованість на суму 318 061,17 грн.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість (копії претензії від 10.11.2009р. № 73 та вимоги від 04.11.2010р. № 101 долучені до матеріалів справи), крім того, сторонами підписувалися акти звіряння взаємних розрахунків.

Проте, 17.11.2010р. відповідач відкликав та анулював акти звірок взаєморозрахунків за період 01.01.2009-31.05.2009р., від 10.11.2009р., 01.03.2010р., 06.04.2010р., 30.06.2010р., 27.07.2010р., у звязку з технічною та бухгалтерською помилкою.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачений обовязок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки, та обовязок покупця прийняти товар та уплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач в порушення вищезазначених норм та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 30153,03 грн. Період нарахування пені визначений з 01.11.2009р. по 31.08.2010р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня має бути нарахована з листопада 2009р. по квітень 2010р. та становити 13515,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Також, на суму боргу позивач нараховує 3% річних у розмірі 4347,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6715,95 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача три відсотка щомісячних нарахувань у розмірі 55054,13 грн., як передбачувану умовами укладеного п. 7.3. Договору відповідальність .

Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вищевказані вимоги позивача визнаються судом доведеними , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 655 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а, Код ЄДРПОУ 30563666) на користь Приватного підприємства «ВЛАД» (30000, Хмельницької області, місто Славута, вул. Соборності, 5, Код ЄДРПОУ 21339292), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 318061 (триста вісімнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 17 коп., 6715 (шість тисяч сімсот пятнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 4347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн. 71 коп. трьох відсотків річних, 6757 (шість тисяч сімсот пятдесят сім) грн. 54 коп., 55054 (пятдесят пять тисяч пятдесят чотири) грн. 13 коп. трьох відсотків нарахувань, 4143 (чотири тисячі сто сорок три) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 29 листопада 2010 року.