Рішення № 125233358, 18.02.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12565/24

Провадження №: 2/755/1320/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту від 05 вересня

2023 року № 474257-КС-001 в загальному розмірі 131 970,94 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 32 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 98 365,61 грн, прострочені платежі за комісією - 1 605,33 грн, та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 вересня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 474257-КС-001, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7795.

ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 32 000,00 грн, однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором не отримав. При цьому, на виконання умов договору відповідач здійснила часткову сплату заборгованості на загальну суму 7 000,00 грн, що свідчить про визнання зобов`язань за договором. Станом на 28 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 131 970,94 грн, яка складається з суми простроченої заборгованість за кредитом - 32 000,00 грн (тіло кредиту), заборгованості за відсотками - 98 365,61 грн, заборгованість за комісією - 1 605,33 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 131 970,94 гривень та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

29 серпня 2024 року до суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року надійшла витребовувана інформація. Банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 та надано виписку по рахунку за період з 05 вересня 2022 року по 20 лютого 2024 року.

11 грудня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цієр Р.М., на обґрунтування якого зазначено, що з позовними вимогами відповідач не погоджується. Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором в частині нарахування відсотків, не підтверджено зміни розміру заборгованості, тобто, руху коштів. Наданий позивачем розрахунок є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення суми заборгованості та доказом безспірності розміру грошових вимог. Документами на підтвердження або відсутності заборгованості, а також її розміру, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості, однак доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано. З наданих позивачем документів суд позбавлений можливості перевірити факт наявності заборгованості та встановити її розмір. Водночас, подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України. Зокрема позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав. Матеріали справи не містять доказів про направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. Позовна заява про стягнення заборгованості подана з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною.

У задоволенні позову просили відмовити.

11 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує факту укладення Кредитного договору з Позивачем, отримання кредитних коштів за Кредитним договором (сторона Відповідача лише зазначає, що Позивач начебто не надав належних доказів перерахування кредитних коштів), здійснення платежу за Кредитним договором, наявність заборгованості за Кредитним договором. Також, в порушення вимог ЦПК України сторона відповідача у відзиві на позовну заяву не зазначила відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету у відповідача та представника відповідача та не зазначила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 32 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , який вказано позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Також до позовної заяви були додані дві довідки, сформовані ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що позичальнику на його картку було здійснено перерахування кредиту двома платежами у розмірі 25 000,00 грн та 7 000,00 грн. ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі Договору від 14 грудня 2017 року №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів. ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. ТОВ «Бізнес Позика» не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам із своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем).

Боржник частково виконував свої зобов`язання за Кредитним договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 474257-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 474257-КС-001 на загальну суму 7 000,00 грн. До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором, який ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Платіж Відповідача за Кредитним договором був врахований у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням платежу Відповідача. Відповідачем не надано свого розрахунку заборгованості за кредитним договором. Всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі. Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши Кредитний договір Позичальник добровільно погодився з його умовами. Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до пункту 4 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,16829100 % за кожен день користування кредитом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить стягнути з Відповідача неустойку (пеню чи штрафи). Також ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало проценти за Кредитним договором поза межами строку дії Кредитного договору. Також встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився, зокрема, сплатити комісію за надання кредиту. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. У кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування.

Позовна заява Позивача до Відповідача була подана після закінчення строку дії Кредитного договору та в межах строку загальної позовної давності. Відповідно, повідомлення-вимога про повне дострокове повернення кредиту не була необхідною. Позивач не звертався до суду з позовної заявою про повне дострокове повернення кредиту.

Також позивач зазначив, що заходи досудового врегулювання спору між Позивачем та Відповідачем не здійснювались, оскільки їх проведення не є обов`язковими відповідно до чинного законодавства України та Кредитного договору, а також підтвердив, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача та з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Просив поновити позивачу строк для подання доказів у справі та долучити цю відповідь на відзив разом з усіма додатками до матеріалів справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

05 вересня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 474257-КС-001. До договору долучено паспорт споживчого кредиту.

05 вересня 2023 року позивач надав ОСОБА_1 після її реєстрації на веб-сайті в мережі інтернет за посиланням: https://www.bizpozyka.com та ідентифікації в особистому кабінеті, паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором UA-4540, що направлявся на фінансовий номер телефону відповідача. Позивач направив відповідачеві індивідуальну оферту, яка містила істотні умови договору. ОСОБА_1 здійснила акцепт оферти та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-7795.

За умовами пунктів 2.1, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 3.2 Договору Кредитодавець надає Позичальнику кошти в розмірі 32 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит - 24 тижні. Загальний розмір наданого кредиту - 32 000,00 грн; стандартна процентна ставка за кредитом - фіксована 2,00000000 % в день, знижена - 1,14926563 % в день; комісія за надання кредиту - 4 800,00 грн, загальна вартість наданого кредиту складає 83 160,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9 142,75 % річних, термін дії Договору та дата повернення кредиту - 20 лютого 2024 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою, визначеною у пункті 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та Додатку

№ 1 до Договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана у пункті 2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до пункту 6.3 Договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплати на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, та встановлюється у розмірах, що наведені нижче та Правилами.

За змістом пункту 7.3.1 Договору, підписуючи цей договір позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою статті

12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті Кредитодавця.

Позичальник підтвердив, що ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх, уклав договір з вільним волевиявленням (пункт 7.4.4. договору).

Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір від 05 вересня

2023 року № 474257-КС-001. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договір від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 05 вересня 2023 року

№ 474257-КС-001 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Також до позовної заяви долучено Витяг з анкети клієнта із зазначенням номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації, додано особисте фото позичальника.

Суд враховує, що ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору не заперечувала, доказів на спростування не надала.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Бізнес позика» зазначило, що видача ОСОБА_1 кредиту підтверджується інформаційною довідкою від 11 липня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «Бізнес Позика», успішно проведено платіж в системі «Fondy»

№ 643568456, дата платежу 05 вересня 2023 року, на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 25 000,00 грн за призначенням: «перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №474257-КС-001 від 05.09.2023 Без ПДВ».

Також відповідно до довідки від 11 липня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку)та про інформаційно технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «Бізпозика», успішно проведено платіж в системі «Fondy» № 643568509, дата платежу 05 вересня

2023 року, на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 7 000,00 грн за призначенням: «перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №474257-КС-001 від 05.09.2023 Без ПДВ».

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки з особового рахунку встановлено, що 05 вересня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 зараховано переказ грошових коштів на суму 25 000,00 грн та 7 000,00 грн.

Також з виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами, що надійшли на її рахунок 05 вересня 2023 року. Дані обставини свідчать про визнання ОСОБА_1 обставин щодо отримання кредиту. І дані обставини не спростовані відповідачем.

ОСОБА_1 факту належності їй карткового рахунку № НОМЕР_1 не заперечувала, як і факту зарахування 05 вересня 2023 року грошових коштів у сумі 25 000,00 грн та 7 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від

05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 ТОВ «Бізнес Позика» 05 вересня 2023 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 32 000,00 грн, шляхом вчинення переказів грошових коштів на суму

25 000,00 грн та 7 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від

05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 07 липня 2024 року дорівнює - 32 000,00 грн за тілом кредиту, 98 365,61 - за відсотками, 1 605,33 грн - за комісіями.

Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 04 жовтня 2023 року вчинено платіж у розмірі 7 000,00 грн, вказане також свідчить про визнання позичальником факту укладення кредитного договору та наявності зобов`язань за ним.

Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надала.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту згідно договору від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 в розмірі 32 000,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням згідно договору від 05 вересня 2023 року

№ 474257-КС-001 у розмірі 32 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту згідно договору від

05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 у розмірі 32 000,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками за користування кредитами.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001 за основним зобов`язанням у розмірі 32 000,00 грн та за нарахованими відсотками, що підлягають стягненню з відповідача.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитом 04 жовтня 2023 року внесено грошові кошти у сумі 7 000,00 грн, з яких зараховано кредитодавцем на погашення заборгованості за комісією - 3 194,67 грн та на погашення заборгованості за відсотками - 3 805,33 грн.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня

2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від

06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Відтак, підстави для стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в розмірі

4 800,00 грн відсутні, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі

№ 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження

№ 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001, з урахуванням здійсненого нею платежу у сумі 7 000,00 грн підлягає перерахунку.

Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачем суми комісії за надання кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за надання кредиту грошові кошти у розмірі 3 194,67 грн мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 95 170,94 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 09 липня 2024 року № 4592 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 334,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 05 вересня 2023 року № 474257-КС-001, що складається із простроченої заборгованості за кредитом

- 32 000,00 грн (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок), заборгованості за відсотками - 95 170,94 грн (дев`яносто п`ять тисяч сто сімдесят гривень 94 копійки), що разом складає - 127 170,94 грн (сто двадцять сім тисяч сто сімдесят гривень 94 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 334,29 грн (дві тисячі триста тридцять чотири гривні 29 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, Україна, 01133.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 18 лютого 2025 року.

Суддя О.О. Хромова