Рішення № 125233318, 18.02.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12107/23

Провадження №: 2/755/3878/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Темп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача Житлово-будівельного кооперативу «Темп» - адвокат Золотопуп С.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за період з 01 серпня 2015 року до 31 червня 2023 року в розмірі 26 637,14 грн, з яких: 17 233,25 грн - заборгованість за утримання будинків та прибудинкової території, 40,89 грн - за централізоване опалення, гаряче та холодне водопостачання, 1 476,60 грн - за однаразовий цільовий внесок на закупку обладнання джерела безперебійного живлення для індивідуального теплового пункту житлового будинку ЖБК та улаштування пункту обігріву для мешканців ЖБК «Темп», 457,78 грн - за однаразовий цільовий внесок на капітальний ремонт покрівлі на умовах міської програми спів фінансування 10/90, період з 01 серпня 2015 року до 31 січня 2022 року, 5 504,62 грн - інфляційні втрати, 1 924,00 грн - 3% річних.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сьомою київською державною нотаріальною конторою, успадкована за її батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому вона належила на підставі свідоцтва про право власності від 20 квітня 2004 року, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 10 березня 2004 року № 432-С. За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 329244787 від 14 квітня 2023 року відомості відсутні. Після смерті ОСОБА_2 Сьомою київською державною нотаріальною конторою 31 серпня 2004 року було заведено спадкову справу № 3606166 та мали бути видані свідоцтва про право на спадщину. ЖБК «Темп» є балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків цивільного призначення № 388/б від 26.03.1966р. Розміри платежів затверджені рішеннями органів управління ЖБК «Темп»: з 31.12.2014р. - за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,80 грн/м.кв./місяць для квартир 1 поверху та 3,16 грн/м.кв/місяць для квартир 2-9 поверхів на підставі протоколу загальних зборів членів ЖБК «Темп» № 1 від 16.11.2014 р.; з 01.01.2017р. - за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,52 грн/м.кв./місяць для квартир 1 поверху та 6,50грн/м.кв/місяць для квартир 2-9 поверхів на підставі протоколу загальних зборів членів ЖБК «Темп» від 04.12.2016р.; з 01.01.2019р. - за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,30 грн/м.кв./місяць для квартир 1 поверху та 7,41грн/м.кв/місяць для квартир 2-9 поверхів на підставі протоколу зборів членів правління ЖБК «Темп» № 108 від 05.12.2018р.; з 01.01.2021р. - за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,24 грн/м.кв/місяць для квартир 1 поверху та 8,52 грн/м.кв/місяць для квартир 2-9 поверхів на підставі протоколу зборів членів правління ЖБК «Темп» № 132 від 13.12.2020р.; з 01.05.2023р. - за утримання будинку та прибудинкової території 9,85 грн/м.кв/ місяць для квартир 1 поверху та 10,65 грн/м.кв/місяць для квартир 2-9 поверхів на підставі протоколу загальних зборів ЖБК «Темп» від 30.04.2023р.; одноразовий цільовий внесок по програмі енергоефективності 30/70 у розмірі 5,46 грн/м.кв/місяць протягом трьох місяців на підставі протоколу загальних зборів від 29.05.2019р.; - одноразовий цільовий внесок на капітальний ремонт покрівлі на умовах міської програми співфінансування 10/90 у розмірі 4,87 грн/м.кв/місяць протягом двох місяців на підставі протоколу загальних зборів від 11.10.2020р.; одноразовий цільовий внесок на закупку обладнання джерела безперебійного живлення для індивідуального теплового пункту житлового будинку ЖБК та улаштування пункту обігріву для мешканців ЖБК «ТЕМП» у розмірі 32,10 грн/м.кв опалювальної площі на підставі протоколу загальних зборів від 21.11.2022р. ЖБК «Темп» управляє та утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, затвердив кошториси, штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг. Також представник позивача зазначає що неоплачена заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 серпня 2015р. до 30 червня 2023р. складає 26 637,14 грн., в тому числі 17 233,25 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, 40,89 грн. за централізоване опалення, гаряче та холодне водопостачання, 1 476,60 грн. за одноразовий цільовий внесок на закупку обладнання джерела безперебійного живлення для індивідуального теплового пункту житлового будинку ЖБК та улаштування пункту обігріву для мешканців ЖБК «ТЕМП», 457,78 грн. за одноразовий цільовий внесок на капітальний ремонт покрівлі на умовах міської програми співфінансування 10/90, період з 01 серпня 2015р. до 31 січня 2022 року, 5 504,62 грн. втрати від інфляції, 1 924,00 грн. 3 % річних.

Вказана позовна заява та додані до неї документи подані в електронній формі через систему «Електронний суд».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано з Сьомої київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 3606166, номер у нотаріуса 805, заведену 31 серпня 2004 року. (т.1 а.с.140-143)

29 вересня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь Сьомої київської державної нотаріальної контори, згідно якої повідомлено, що ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року передано за належністю до Державного нотаріального архіву м. Києва. (т.1 а.с.151)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року задоволено клопотання позивача Житлово-будівельного кооперативу «Темп» про витребування доказів, витребувано з Київського державного нотаріального архіву завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної щодо майна померлого14 квітня 2004 року ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 3606166, номер у нотаріуса 805, заведену 31 серпня 2004 року. (т.1 а.с.159-160)

09 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, та застосувати загальні строки позовної давності. Відповідач стверджує, що повністю погасила суму заборгованості перед ЖБК «Темп», що підтверджується квитанціями. Вказує на не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання. Також відповідач не погоджується з судовими витратами та вважає це перевищенням повноважень голови правління ЖБК «Темп», оскільки в супереч норм цивільного процесуального законодавства, позивач не здійснив заходів досудового врегулювання. Також, відповідач стверджує, що відсутність договору про надання послуг за утримання будинку і прибудинкової території та за житлово-комунальні послуги між нею та ЖБК «Темп» унеможливлює в повній мірі розуміти за які послуги, на яких умовах та розмірах вони отримуються відповідачем. Щодо компенсації втрат від інфляції та 3 % річних відповідач заперечує, оскільки така компенсація вже проводилась шляхом щорічного збільшення тарифу на річну інфляцію відповідно до 11.7 Статуту ЖБК «Темп». Крім того, зазначає, що початок загального строку позовної давності по даній справі - 12 березня 2017 року. (т.1а.с.162-165)

16 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив ЖБК «Темп», подана представником позивача - адвокатом Золотопупом С.В. через систему «Електронний суд», в якій позивач зазначив, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо досудового врегулювання, оскільки нормами ЦПК такий обов`язок в даній категорії справ не передбачений. Також відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки предмет спору в повному обсязі не відсутній. Твердження відповідача щодо відсутності договору між ЖБК «Темп» та відповідачем не узгоджуються із практикою Верховного суду України, оскільки відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки в спірному періоді відповідачем проводились часткові оплати, що свідчить про переривання строку позовної давності. (т.1 а.с.230-233)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року прийнято відмову позивача житлово-будівельного кооперативу «Темп» від частини позовних вимог. Закрито провадження у цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Темп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині позовних вимог щодо стягнення з з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп» заборгованості за період з 01 серпня 2015 року до 31 червня 2023 року 17 233,25 грн за утримання будинку та прибудинкової території, 40,89 грн за централізоване опалення, гаряче та холодне водопостачання, 1 476,60 грн за одноразовий цільовий внесок на закупку обладнання джерела безперебійного живлення для індивідуального теплового пункту житлового будинку ЖБК та улаштування пункту обігріву для мешканців ЖБК «Темп», 457,78 грн за одноразовий цільовий внесок на капітальний ремонт покрівлі на умовах міської програми співфінансування 10/90, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. (т.2 а.с.1-3)

25 жовтня 2023 року, на виконання ухвали суду, на адресу суду від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 80,5 заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (т.2 а.с. 6-30)

02 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про зменшення судових витрат. (т.2 а.с.42-44)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року відмовлено в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. (т.2 а.с.47-48)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року відмовлено в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів. (т.2 а.с.49-50)

Згідно вимог ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.12.2004 року (т.2 а.с. 28).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

З матеріалів справи слідує, що ЖБК «Темп» здійснює комплексне обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з 1973 року. (т.1 а.с. 20-25, 40, 41)

За змістом п. 1.1. наявної в матеріалах справи копії Статуту кооперативу (т.1 а.с. 26-39), ЖБК «Темп», Кооператив створений шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Згідно п. 3.1., 3.2 Статуту, метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Кооператив діє для забезпечення захисту прав його членів, відповідно до розділу 6 цього Статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна Кооперативу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом Кооперативу.

За змістом п.п. 6.1, 7.2 Статуту, член кооперативу має право, зокрема брати участь в управління Кооперативом шляхом голосування на Загальних зборах членів Кооперативу, Зборах уповноважених Кооперативу. Члени Кооперативу мають право брати участь в управління Кооперативом шляхом голосування на його Загальних зборах членів Кооперативу, Зборах уповноважених Кооперативу.

Згідно п. 8 Статуту, Кооператив має право: здійснювати господарську діяльність, спрямовану на обслуговування своїх членів, мешканців будинку та інших осіб для забезпечення свого функціонування без мети отримання прибутку. 3а рішенням Загальних зборів членів Кооперативу придбавати, відчужувати, здавати або брати в оренду, найм рухоме і нерухоме майно, необхідне для діяльності Кооперативу. ;

Кооператив зобов`язаний: здійснювати дії для виконання статутної мети. Надавати послуги відповідно до видів діяльності Кооперативу. Забезпечити належний та актуальний розмір цільових внесків і рівень їх надходжень для виконання Статутної мети діяльності. Забезпечувати належне утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 13.1 Статуту, вищим органом управління Кооперативу є Загальні збори членів Кооперативу та у випадках передбачених цим Статутом Збори уповноважених.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення Загальних зборів членів Кооперативу неможливе, у разі відсутності кворуму на Загальних зборах членів кооперативу два рази поспіль, у разі необхідності в оперативному вирішені питань, що впливають на господарську діяльність Кооперативу права та обов`язки членів Кооперативу скликаються Збори уповноважених Кооперативу. Уповноважені члени обираються загальними зборами членів Кооперативу по одному від шістьох членів Кооперативу терміном на два роки.

Збори уповноважених членів Кооперативу вповноважені вирішувати всі питання, віднесенні до компетенції вищого органу управління, окрім визначених в п. 13.2.5., 13.2.11., 13.2.14. цього Статуту.

Порядок проведення поточних змін складу уповноважених членів Кооперативу внаслідок вибуття уповноважених членів Кооперативу встановлюються загальними зборами членів Кооперативу, зборами уповноважених членів Кооперативу або Правління Кооперативу.

До компетенції вищого органу управлінця Кооперативу належить: затвердження Статуту Кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності Кооперативу. Утворення органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, інших органів Кооперативу. Заслуховування звітів його органів управління і органів контролю. Затвердження кошторису (бюджету) Кооперативу на наступний рік. Затвердження кошторисів на реконструкцію або капітальний ремонт житлового будинку Кооперативу і будівництво капітальних надвірних споруд на прибудинковій території. Визначення розмірів та порядку сплати вступного, членського, цільового внесків та паїв, а також визначення відповідальності за порушення зобов`язань щодо їх сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2014 року загальними зборами членів ЖБК «Темп» було затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для квартир 1 го поверху: 2,79 грн. м/кв., для квартир 2-9 поверхів: 3,15 грн. м/кв. т.1 (т.1 а. с. 42 - 43)

Також, 04 грудня 2016 року загальними зборами членів ЖБК «Темп» було затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для квартир 1 го поверху: 5,52 грн. м/кв., для квартир 2-9 поверхів: 6,50 грн. м/кв. (т.1 а. с. 44 - 47)

Крім того, 05 грудня 2018 року загальними зборами членів ЖБК «Темп» було затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для квартир 1 го поверху: 6,30 грн. м/кв., для квартир 2-9 поверхів: 7,41 грн. м/кв. (т.1 а. с. 48-49)

Надалі, 13 грудня 2020 року загальними зборами членів ЖБК «Темп» було затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для квартир 1 го поверху: 7,24 грн. м/кв., для квартир 2-9 поверхів: 8,52 грн. м/кв. (т.1 а. с. 58-59)

Крім того, 30 квітня 2023 року загальними зборами членів ЖБК «Темп» було затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для квартир 1 го поверху: 9,85 грн. м/кв., для квартир 2-9 поверхів: 10,65 грн. м/кв. (т.1 а. с. 62-63)

Також, 29 травня 2019 року Загальними зборами членів ЖБК «Темп» був встановлений одноразовий внесок у розмірі 16,39 грн./м2 за місяць протягом трьох місяців. (т.1 а. с. 50-53)

11 жовтня 2020 року Загальними зборами членів ЖБК «Темп» був встановлений одноразовий внесок у розмірі 4,87 грн./м2 за місяць протягом двох місяців. (т.1 а. с. 54-57)

21 листопада 2022 року Загальними зборами членів ЖБК «Темп» був встановлений одноразовий внесок у розмірі 31,12 грн./м2 за місяць протягом одного місяця. (т.1 а. с. 60-61)

Крім того, на виконання завдання обслуговування багатоквартирного будинку, ЖБК «Темп», в межах своєї компетенції, було укладено наступні договори:

Договір № 510249 від 17 квітня 2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді з АК "Київенерго" (т.1 а. с. 64-73);

Договір № 0420097 від 27 липня 2017 р. про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності з ПАТ "Київенерго" (т.1 а.с. 74-78, 79-80);

Договір № 127-Д від 1 січня 2008 р. на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерського обладнання з ЗАТ "ОТІС" (т.1 а. с. 87-90, 91)

Договір № Е33/13 від 1 січня 2013 р. про надання послуг з аварійно-технічного обслуговування систем електропостачання та електричних пристроїв з ПП "Електропромтех" (т.1 а. с. 92-94);

Договір про постачання електричної енергії № 3309299 від 10 січня 1991 р. з ПАТ "Київенерго" (т.1 а. с. 95-103);

Договір на послуги водопостачання та водовідведення від 02.09.1997 № 04663/4-09 (т.1 а.с. 104-107);

Договір на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж від 30.01.1997 (т.1 а.с. 108, 109);

Договір на надання послуг з водопостачання а приймання стічних вод через приєднані мережі від 25.11.2016 № 16490/9-04 (т.1 а.с. 110-113);

Договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньобудинкових мереж) від 25.11.2016 № 658/1198-04 (т.1 а.с. 115-120);

Договір на вивезення твердих побутових відходів від 20.12.2017 № 4303 (т.1 а.с. 121-123);

Договір надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами від 02.10.2020 № 3/4025-Ж-20 (т.1 а.с. 125-128).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

За змістом ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про кооперацію», основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами статтями 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

16 жовтня 2023 року представник позивача подав до суду з заяву про часткову відмову від позову, за результатами розгляду якої судом постановлена ухвала від 19 жовтня 2023 року, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп» заборгованості за період з 01 серпня 2015 року до 31 червня 2023 року 17 233,25 грн за утримання будинку та прибудинкової території, 40,89 грн за централізоване опалення, гаряче та холодне водопостачання, 1 476,60 грн за одноразовий цільовий внесок на закупку обладнання джерела безперебійного живлення для індивідуального теплового пункту житлового будинку ЖБК та улаштування пункту обігріву для мешканців ЖБК «Темп», 457,78 грн за одноразовий цільовий внесок на капітальний ремонт покрівлі на умовах міської програми співфінансування 10/90.

Таким чином, на час розгляду справи наявний спір між сторонами стосовно інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно довідки про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території та за житлово-комунальні послуги власника кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 по 30.06.2023, втрати від інфляції склали 5 504,62 грн та 3 % річних - 1 924,00 грн, нараховані по січень 2022 року включно. (а.с. 133-134)

В своєму відзиві, відповідач ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.

Враховуючи викладене вище, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Відповідач вважає, що оскільки карантин був введений 12 березня 2020 року, строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати, тобто на користь позивача з відповідача підлягають стягненню платежі з 12 березня 2017 року.

Натомість, як вбачається з довідки про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території та за житлово-комунальні послуги власника кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , у спірний період останньою були здійснені наступні платежі: у вересні 2015 року, в травні, червні, липні, листопаді 2018 року, червні та грудні 2029 року, в січні та грудні 2020 року, в лютому та червні 2021 року, а також у квітні 2023 року.

Наведене свідчить про визнання відповідачем боргу та вчинення дій по погашенню нарахованої позивачем заборгованості.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Таким чином, в розрізі даного спору, позовна давність переривалась вчиненням відповідачем дій, які виходячи із сум здійснених відповідачем оплат свідчать про визнання відповідачем свого боргу та його часткової оплати.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України" (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем неналежним чином виконувався обов`язок по своєчасній оплаті наданих їй позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість, вимога позивача про стягнення нарахованих на суму боргу індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

При цьому, та обставини, що відповідачем була погашена заборгованість по наданим їй послугам не виключає можливість стягнення з останньої нарахованих на цю суму позивачем індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки вищевказана заборгованість була погашена відповідачем вже після звернення позивача до суду з даним позовом, а інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, відтак, ці кошти підлягають до стягнення з відповідача, зважаючи на доведеність факту порушення ними обов`язку по сплаті позивачу коштів за надані ним житлово-комунальні послуги, що по своїй суті є порушенням грошового зобов`язання, наслідком чого виступає можливість застосування частини другої статті 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачами.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, з огляду на сплату відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, у розмірі, визначеному позивачем, що фактично є визнанням позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ЖБК «Темп» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 7 428,62 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно роз`яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

З огляду на викладене, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 147,20 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивач ЖБК «Темп» уклало з Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» Договір про надання правової допомоги № 13/04/2023-01 від 13 квітня 2023 року. (т.1 а.с. 16-17)

Відповідно до п. 1.1 Договору, за цим договором бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно складання та підготовки до подачі до Дніпровського районного суду міста Києва позовної заяви клієнта до власників квартири АДРЕСА_1 про стягнення на користь клієнта заборгованості за житлово - комунальні послуги, управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляції і 3 % річних, представництва клієнта в судах усіх інстанцій, в тому числі в Дніпровському районному суді міста Києва, в Київському апеляційному суді, в Касаційному цивільному суді Верховного Суду у цивільній справі за цим позовом, та щодо представництва Клієнта в органах і перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Вартість послуг складає 2 000,00 грн за одну годину надання послуг (п.3.1. Договору).

Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 13 квітня 2023 року, Адвокатське бюро надало а ЖБК «Темп» отримало правову допомогу згідно переліку на загальну суму 4 407,36 грн, оплата яких підтверджується платіжною інструкцією № 729 від 14 квітня 2023 року. (т.1 а.с. 15, 18)

Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 16 квітня 2023 року, долученого до відповіді на відзив, Адвокатське бюро надало а ЖБК «Темп» отримало правову допомогу згідно переліку на загальну суму 2 500,00 грн, оплата яких відстрочується не більше одного місяця з дня набрання судовим рішення законної сили. (т.1 а.с. 236)

Як убачається з матеріалів справи, інтереси позивача представляє ОСОБА_3 на підставі виданого Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» Ордеру на надання правничої допомоги ЖБК «Темп».

Відповідачем було подано клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 107,36 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат.

Також суд погоджується з доводами відповідача та вважає завищеним визначений адвокатом витрачений час на складання заяв по суті справи та заяви про часткову відмову від позову, є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 6 907,36 (4 407,36 грн + 2 500,00 грн) є надмірною, а такий розмір не є розумним. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 5 000,00 грн, виходячи з визначеної в договорі вартості послуг адвоката за одну годину витраченого часу - 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтею 151 ЖК Української РСР, Законом України «Про кооперацію», статтями 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Темп» (ЄДРПОУ 22870569, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 33) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп» втрати від інфляції та 3 % річних у розмірі 7 428,62 грн, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: