Ухвала суду № 125232130, 18.02.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 699/1305/22

провадження № 1-кп/691/160/25

УХВАЛА

Іменем України

18 лютого 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання прокурора в кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане до суду 11.02.2025 клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з тих підстав, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України та перебуває під дією запобіжного заходу, включно до 18.02.2025 року, судовий розгляд кримінального провадження завершити не має можливості, так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, та є необхідність в допиті понятих. Ризики, які були підставою для обрання і продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, не зменшились. Підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу немає. Обвинувачений ОСОБА_7 кримінально карані діяння вчинив, перебуваючи на іспитовому терміні, згідно вироку суду із застосуванням ст. 75 КК України (ризик переховування від органів суду), що впливає на вид та міру призначеного покарання в даному кримінальному провадження. В ході проведення досудового розслідування було зібрано достатньо доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованому йому діяння, злочини вчинені останнім являються тяжкими та тягнуть за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, являється особою молодого віку та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які б вказували на наявність в нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відносно нього відповідного запобіжного заходу, зареєстрований: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення досудового розслідування не здобуто жодної інформації про наявності в нього будь-яких утриманців, на даний час ніде офіційно не працевлаштований, тобто стабільного джерела прибутків не має, можливе отримання останніх за рахунок зайняття протиправною діяльністю пов`язаною із крадіжками, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме 25.01.2023 вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 , визнано останнього винуватим за ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнено з іспитовим строком 2 роки, тобто повторно вчинив злочин повязаний з таємним викраденням чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану. Інші більш мякі запобіжні заходи, особисте зобовязання, особиста порука, домашній арешт, задля забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків та запобігання встановленим ризикам, є неможливі, так як не забезпечать гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який враховуючи рівень освіти та обставини життя свідчать про його неспроможність до обєктивного повноцінного самоконтролю в суспільстві. Просила обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_5 , не заперечили, зазначивши, що продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, не порушить його права та є таким, що відповідає його особі, без застосування розміру застави, оскільки обвинувачений розуміє, що йому загрожує за вчиненні кримінально каранні діяння.

Інші учасники кримінального процесу покладаються на думку суду.

Вивчивши доводи клопотання, заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора.

До спливу продовженого строку, згідно частини 3 статті 331 КПК України, суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з приписами частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 23.10.2023 року ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області відносно ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12023250380000222 задоволено клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, тримання під вартою на строк 60 днів, який неодноразово був продовжений, в тому числі 20.12.2024 ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає 18.02.2025.

Розгляд кримінального провадження до закінчення продовженої дії запобіжного заходу завершити не представляється за можливе, через заявлене клопотання прокурора про виклик понятих для допиту в суді, у звязку з чим, судове засідання відкладено з погодженням дати - 02.04.2025, що унеможливлює на сьогодні подальший розгляд кримінального провадження.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України. Зокрема, клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України). З позиції прокурора в клопотанні про продовження запобіжного заходу вбачається, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не змінилися.

Згідно кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція тяжчого з яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до пятнадцяти років із конфіскацією майна.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 "Баришевський проти України", 12.03.2013 у справі "Волосюк проти України", 25.03.1999 "Пелісьє і Сассі проти Франції"). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клоот проти Бельгії" зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сельчук проти Туреччини" визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

З урахуванням наявних відомостей про обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, не працює, відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не вчинить інші кримінальні правопорушення, не буде перешкоджати встановленню істини у справі під час судового провадження, його обізнаність про суворість покарання, передбаченого санкцією статті за якою він притягуються до відповідальності, суд не може виключити можливість, що у разі зміни запобіжного заходу на більш мякий, ризики, які встановлені в суді та передбачені ст. 177 КПК України, перестануть існувати.

На думку суду, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з його подальшим продовження, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави. Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331, 367, 369, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на шістдесят діб, по 19.04.2025 року, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1