Рішення № 125231649, 14.02.2025, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/3160/24

Номер провадження 2/556/764/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2025 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в селищі Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА - Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА - Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Свої позовнівимоги обґрунтовуютьтим,що 21.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №99865898. Вказаний договір укладається з допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінеті позичальника, що є пропозицією про його укладання (офертою), та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Приймаючи пропозицію (оферту) кредитодавця та погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, оtp-пароль), який відповідно до ч. 1ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»використовується з метою підписання електронного договору.

Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час його реєстрації у ІКС, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому SMS-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону. Отриманий одноразовий ідентифікатор позичальник додає до інших даних в ІКС. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Часом укладення договору вважається момент повторного накладення кваліфікованої електронної печатки кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу після отримання ІКС кредитодавця оtp-пароля, введеного позичальником.

Зазначені умови є публічною пропозицією в розумінні ст.ст.641,644 ЦК України.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок), поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики.

На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах, передбачених кредитним договором №99865898, у розмірі 4000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 22.02.2023. Позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом у такому розмірі та порядку: з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2,0000 %, з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,0000 %.

На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 90465,53%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7 000,00 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковою угодою 1 від 07.02.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 09.03.2023 р., згодом в подальшому Додатковою угодою 2 від 24.02.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 28.03.2023 р., в подальшому Додатковою угодою 3 від 13.03.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 14.04.2023, згодом Додатковою угодою 4 від 31.03.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 03.05.2023, та Додатковою угодою 5 від 18.04.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 21.05.2023 р..

В порушеннявимог ст.ст.509,526,1054ЦК України, ОСОБА_1 частково здійснив платежі на суму - 7 200,00 грн, дата останнього платежу 18.04.2023 , однак не виконав свої зобов`язання, передбачені умовами Кредитного договору такі як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із не здійсненням платежів на виконання Кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

20.11.2023 року ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу за № 3011. Згідно цього договору та у відповідності дост. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 61.

Станом на28.10.2024 заборгованістьВідповідача передПозивачем становить7000,00грн.(сімтисяч гривень00копійок), асаме:заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 3 000,00 грн.

Представник позивача зазначає, що неодноразово вживались заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. Відповідача було повідомлено належним чином про відступлення права вимоги на користь позивача, шляхом направлення sms. Також на поштову адресу боржника було відправлено ряд листів - повідомлень про зміну кредитора від 05.12.2024 з вимогою про погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене та подані документи представник просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №99865898від 23січня 2023року в розмірі 7000 грн. на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф»; а також судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 коп.) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Вказаний позов надійшов до суду 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.01.2025, до розгляду справи по суті, від представника відповідача- адвоката Романчук І.І. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором визнає. В той час, витрати на адвокатські послуги в сумі 7000 грн. вважає завищеними та неспівмірним із затраченим часом адвоката та наданими ним послуг. Також стверджує, що дана справа є малозначною, розгляд якої здійснюється в порядку спрощеного провадження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зважаючи на визнання відповідачем позову, відповідач просить повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

14.01.2025 від представника позивача - адвоката Бачинського О.М. надійшло заперечення на заяву відповідача від 13.01.2025, де зазначено, що ОСОБА_2 позовні вимоги визнає повністю, просить стягнути заборгованість за кредитним договором, витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу, зазначив, що як вказано у пункті 1 підпунктах 1.2., 1.2.1. Договору про надання правової допомоги №20241024-4Ш від «24» жовтня 2024 року, правова допомога за цим Договором полягає в захисті інтересів КЛІЄНТА у справі за позовом КЛІЄНТА до гр. ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН) НОМЕР_2 за Кредитним договором№99865898 від 23.01.2023 р..

В договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7 000, 00 грн., який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Зверненню до суду передували неодноразові заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено повідомлення про зміну Кредитора за Договором позики, та ряд листів з пропозицією добровільного врегулювання боргу, акціями, тощо... 14.12.2023 р.

Відповідачу була направлена Досудова вимога про погашення кредитної заборгованості за Договором позики. Однак, Відповідач на зазначені документи не реагував чим фактично ігнорував досудовий порядок врегулювання спору. Враховуючи небажання Відповідача врегулювати питання в досудовому порядку Позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Зазначений факт доводить необхідність та неминучість судових витрат Позивача у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Встановлюючи гонорар у розмірі 7 000, 00 грн. адвокат Бачинський О.М. виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами. Із розрахунку суми судових витрат були надані послуги згідно Договору про надання правової допомоги №20241024-4Ш від «24» жовтня 2024 року, та у якому чітко вбачаються Перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) адвокатом Бачинським О.М. в суді першої інстанції: аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; підготовка позовної заяви у справі; збирання доказів долучених до позовної заяви; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.

Саме такий розмір гонорару зважаючи на розмір позовних вимог, складність справи та можливі репутаційні втрати сторони погодили як справедливий та достатній.

Додатково просять врахувати, що для надання професійної правничої допомоги на високому рівні адвокату необхідно підтримувати свій статус адвоката шляхом сплати щорічних адвокатських внесків, забезпечення організації професійної діяльності, підвищення своєї кваліфікації на виконання вимог законодавства та за власним бажанням удосконалювати знання шляхом участі у семінарах, круглих столах, лекціях, придбання літератури, комп`ютерних програм з правовими системами, тощо. Щоб мати можливість забезпечити все перелічене, адвокат повинен мати гідний відповідний дохід.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Від представника позивача до суду надійшли заяви про те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача на підставі доказів наявних у матеріалах справи та винести рішення про задоволення позовних вимог.

Належним чином повідомлений відповідач та його представник в судове засідання не з"явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 23.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №99865898.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики.

На умовах договору позики кредитодавець надав відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених кредитним договором №99865898, у розмірі 4000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 22.02.2023. Позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом у такому розмірі та порядку: з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2,0000 %, з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,0000 %.

На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 90465,53%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7 000,00 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковою угодою 1 від 07.02.2023, строк користування кредитом продовжили до 09.03.2023. В подальшому Додатковою угодою 2 від 24.02.2023, строк користування кредитом продовжили до 28.03.2023. Згодом, Додатковою угодою 3 від 13.03.2023, строк користування кредитом продовжили до 14.04.2023. В подальшому, Додатковою угодою 4 від 31.03.2023 р., строк користування кредитом продовжили до 03.05.2023, та Додатковою угодою 5 від 18.04.2023 р. - продовжили до 21.05.2023.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

Згідно договору факторингу № 3011 від 30.11.2023 та додатків до нього відомо, що вказаний договір укладено між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф». За цим договором, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», включно і до відповідача ОСОБА_1 .

Із розрахунку заборгованості відомо, що станом на 28.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 7000,00грн.(сімтисяч гривень00копійок),а саме: що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; заборгованості за відсотками 3000,00 грн.

Як вбачається із повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 05.12.2024 року, щодо відповідача вживались заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. ОСОБА_1 повідомлявся про відступлення права вимоги на користь позивача з вимогою про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (ч. 1, 2ст. 634 ЦК України).

Статтею 638ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1, 2ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України "Про електронну комерцію".

Так, згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію",електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Підписанням договору відповідач підтвердив, що перед укладенням договору йому було надана вся необхідна інформація, він ознайомлений з умовами правил надання коштів у позику, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України,у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до норм ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗакону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України "Про електронну комерцію".

Відповідно дост. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Беручи до уваги викладене слід зазначити, що ОСОБА_1 порушив умови вищевказаного кредитного договору.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що "тлумачення частини першоїстатті 512 ЦК Українидозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13".

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені уст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем доведено факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА - Ф» прав вимоги за договором факторингу від 30 листопада 2023 року до відповідача за Кредитним договорами №99865898 від 23.01.2023 , який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, відповідач не надав доказів повної або часткової сплати заборгованості за кредитним договором, не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, заперечень щодо розрахунку суми заборгованості та власного розрахунку суду не надав, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі. Натомість позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором визнав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то судом встановлено наступне:

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною позивача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 24 жовтня 2024 року №20241024-4Ш; розрахунок суми судових витрат ; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, серії ЛВ №001477.

Так, у розрахунок суми судових витрат вказано, що адвокатом надано позивачу правову допомогу (послуги), які складаються з: 7000 гривень. В дану суму включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.

Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04 від 27 травня 2004 року).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, надані позивачем до суду докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.

Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.

Також суд зважає на те, що такі послуги в розрахунку суми судових витрат, як оплата послуг адвоката за аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто подання позовної заяви. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов`язана виключно з пред`явленням позову.

Очевидно завищеною є сума, яка заявлена адвокатом за представництво інтересів позивача у суді. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до суду системою "Електроний суд". Зважаючи на це, суд вважає, що вказана сума в розмірі 7000 гривень є неспівмірною до витраченого адвокатом часу, а тому підлягає зменшенню, оскільки судових засідань у справі не було, а подання позову через систему "Електронний суд", не потребували від адвоката значних зусиль та не потребували витрати значної кількості часу.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводився у відсутності сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Щодо судового збору, то судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно платіжної інструкції №826 від 28.10.2024 позивачем при подачі позову було сплачено 2422,40 грн судового збору, а отже з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 1211,20 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3,4,12,13,76-81,141,211,223,247,258-259,263-265,268,272,273,279,280-289,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА - Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відомостей ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за Кредитним договором №99865898 від 23.01.2023 року в розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити Позивача: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП(ІПН) НОМЕР_2 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп. на наступні реквізити - Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528.

Повернути ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» на наступні реквізити - Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 30052 з державного бюджету судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» адреса: м. Львів, вул.С.Бандери, 87 оф. 54, 79013, код ЄДРПОУ 42655697;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відомостей ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .