Рішення № 125229989, 17.02.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8464/24

Провадження № 2/159/409/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 лютого 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді- Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», від імені якого дія представник Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» або позивач або кредитор або товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №45441 від 30.08.2021 у розмірі 21000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.08.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту №45441, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 . Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень. Строк кредитування 18 днів, стандартна процентна ставка відсотків в день 2,5% або 912,5% річних.

17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 (далі - договір факторингу) відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 договору факторингу №02-17/02/2022, позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Станом на 25.06.2024 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 21 000,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн, за процентами-17 000,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначено на 23.01.2025.

23.01.2025 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.

23.01.2025 сторони у судове засідання не з`явились у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про вручення відповідачу матеріалів позову та судового виклику, судове засідання у справі відкладено на 17.02.2025.

11.02.2025 до суду повернулося поштове відправлення № 0610227334048, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 17.02.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

17.02.2025 у судове засідання сторони не прибули. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловив.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

30.08.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 45441 (далі - кредитний договір). Цей договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1 кредитного договору). Графік розрахунків розміщується в електронному вигляді в Особистому кабінеті позичальника зареєстрованому на веб-сторінці товариства - www.aviracredit.com.ua (п.6.4.1 кредитного договору). Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п. 67, 6.7.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 18 днів, тобто до 16.09.2021, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п. 1.2 кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу (п. 1.3 кредитного договору).

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної відповідачем (п. 1.4 кредитного договору).

За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту позичальник зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п. 1.5 кредитного договору).

Датою укладення кредитного договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (п. 1.6 кредитного договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 кредитного договору).

У п. 2.3 кредитного договору зазначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводяться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Товариство має право без згоди відповідача поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв`язку з чим відбудеться зміна сторони - кредитодавця за цим договором (п. 3.1.4 кредитного договору).

Внесення змін та доповнень до кредитного договору або його розірвання за взаємною згодою сторін оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів у письмовій формі. Зміни до кредитного договору вступають в дію з дня підписання додаткового договору (п. 5.5, 5.5.5 кредитного договору).

У п. 6.8 кредитного договору зазначено, що відповідач підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У додатку № 1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів за кредитним договором.

У реквізитах сторін кредитного договору та додатку № 1 до кредитного договору, в частині позичальника, зазначені прізвище ім`я по батькові відповідача, дата народження, його адреса проживання, РНОКПП, паспортні дані, одноразовий ідентифікатор -AV9458, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон НОМЕР_2 , електронний платіжний засіб - НОМЕР_1 .

Довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» підтверджується, що 05.06.2021 відповідач ідентифікований, підписання договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі aviracredit.com.ua, за допомогою одноразового ідентифікатора, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_5.

Інформаційною довідкою №3731/05 від 21.05.2024 ТОВ «Платежі онлайн» стверджується, що на сайті aviracredit.com.ua була проведена успішна транзакція в сумі 4000,00 грн 30.08.2021 о 20.26.06 год на банківську картку НОМЕР_1 у Приват Банк, опис операції - «видача кредиту 45441».

17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору факторингу його предметом є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявний вимоги), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. НА умовах цього договору позивач зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» за плату, а ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступає позивачу своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (додаток № 1 до цього договору).

Права вимоги переходять до позивача після підписання цього договору. В разі невиконання позивачем вимог п. 7.2 цього договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання позивачем зобов`язання, щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» повертає позивачу першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2. договору (п. 6.2.3 договору факторингу).

У п. 7.2 договору факторингу зазначено, що позивач здійснює оплату ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, двома платежами:

-253860,83 грн - протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору;

-253860,83 грн - протягом 20 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (п. 7.3 договору факторингу).

За фактом передачі реєстру боржників сторони підписують акт приймання-передачі прав вимоги (додаток №2) (п. 8.2.2 договору факторингу).

Копією платіжного доручення № 3669 від 21.02.2022 підтверджується оплата позивачем ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253860,83 грн за договором факторингу.

Копією платіжної інструкції № 3877 від 12.10.2023 підтверджується оплата позивачем ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253860,83 грн за договором факторингу (остаточний розрахунок) з врахуванням вимог додаткової угоди від 12.10.2022.

Витягом з реєстру боржників до договору факторингу підтверджується відступлення за договором права вимоги до відповідача за договором № 45441 від 30.08.2021 загальна сума заборгованості 21000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 17000,00 грн - залишок по відсотках.

Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 45441 виданої позивачем стверджується заборгованість позивача за цим кредитним договором в розмірі 21 000,00 грн за період з 30.08.2021 по 25.06.2024.

22.05.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом 30 днів з дня її отримання погасити борг за кредитним договором № 45441 від 30.08.2021 в розмірі 21 600,00 грн, що складається з: - 4000,00 грн заборгованості за сумою кредиту, - 17 000,00 грн заборгованість за комісіями і відсотками, - 600,00 грн заборгованість по штрафах/пені, що підтверджується копією цієї вимоги.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 45441 від 30.08.2021з додатком №1 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «AV9458», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до п. 3.1.4 кредитного договору товариство має право без згоди відповідача поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв`язку з чим відбудеться зміна сторони - кредитодавця за цим договором.

На виконання п. 6.2.3 договору факторингу позивач сплатив ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" кошти передбачені у п. 7.2 цього договору, що підтверджується платіжними дорученнями №3669 та №3877, копії яких є в матеріалах справи. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 45441 від 30.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зістаттею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Копією інформаційної довідки №4283/05 від 21.05.2024 ТОВ «Платежі онлайн» підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 4000,00 грн 30.08.2021, оскільки в ньому зазначені номер його банківської карти. Зазначений номер банківської карти вказаний у кредитному договорі, як такі, що належать відповідачу.

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 30.08.2021 отримав кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору строк користування кредитним коштами становить 18 днів, які закінчуються 16.09.2021. У графіку платежів зазначено, що сума позики за договором має бути погашена до 16.09.2024.

Докази того, що відповідач погасив суму кредиту, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 4000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит відповідачу надавався строком на 18 днів - до 16.09.2021.

У матеріалах справи відсутні докази того, що строк кредиту продовжувався сторонами.

Умови визначені у п. 2.3 кредитного договору, на переконання суду, не можуть вважатися домовленістю сторін про продовження строку кредиту, натомість регулюють питання сплати процентів протягом строку користування кредитом.

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1048 ЦК України у відповідача виник обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 2,5% на добу, лише до дня повернення позики - 16.09.2021.

Докази того, що сторони погодили нарахування процентів у розмірі 2,5% на добу після закінчення строку користування кредитом, у матеріалах справи відсутні.

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів в розмірі 2,5% на добу за користування сумою кредиту є правомірною в частині їх стягнення за час строку кредиту - 18 днів (тобто з 30.08.2021 по 16.09.2021), що становить 1800,00 грн (4000,00 грн х 2,5% х 18 днів).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).

Однак, оскільки відповідач у справі не заявляв про застосування до вимог позивача строку позовної давності, керуючись принципом диспозитивності, суд не застосовує її у цій справі.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 5800,00 грн з яких: 4000,00 грн суми виданого кредиту та 1800,00 грн суми нарахованих процентів за період з 30.08.2021 по 16.09.2021, у стягненні процентів в розмірі 15 200,00 грн слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява містить попередній орієнтовний розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу, який складає 12 922,40 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги адвокатом Пархомук С.В. від 29.12.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Пархомук С.В. від 18.07.2019, копію акта про отримання правової допомоги від 21.01.2025, копію рахунку № 21.01.2025-3 від 21.01.2025 на 10 500,00 грн, копію платіжної інструкції №34394 від 21.01.2025 відповідно до якої на виконання договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 позивач сплатив 10 500,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 10 500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 5800,00 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 27,62% від суми позову - 21 000,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 27,62% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 2900,10 грн (27,62% від 10500,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №45441 від 30.08.2021 у розмірі 5800,00 грн, з яких:

- 4000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 1800,00 грн простроченої заборгованості за процентами з 30.08.2021 по 16.09.2021.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» суми процентів у розмірі 15 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у сумі 2422,40 грн та 2900,10 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська. 82, офіс, 7; ЄДРПОУ 42228158);

Представник позивача - Пархомчук Сергій Валерійович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене 17.02.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ