Рішення № 12522996, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37910.11.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»

Простягнення 124075,44 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Марковська В.В. (за дов.)

Від відповідача          Білецький Л.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з державного науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»про стягнення 124075,44 грн. за договором на постачання електричної енергії № 538, о/р 871 від 10.01.1991 р., а саме: 92246,45 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 14085,06 грн. основного боргу за реактивну енергію, 2494,86 грн. пені, 7653,21 грн. штрафу, 3376,75 грн. інфляційних, 1219,11 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 р. порушено провадження у справі № 17/379 та призначено її до розгляду на 13.10.2010 р..

Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 27.10.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.11.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.01.1991 р. між підприємством «Київські кабельні мережі», правонаступником якого є акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»на підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України №№ 31, 177 від 17.02.1995 року, 31.08.1995 року, відповідно (далі - позивач), та КНВО «Інститут автоматики»(далі - відповідач) укладено договір № 538 на використання електричної енергії, за яким позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній –оплачувати її вартість на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 5 додатку 2.5 до Договору щомісяця 20 числа відповідач зобов’язався направляти уповноваженого представника до позивача для надання звіту за спожиту активну і реактивну та генеровану електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім того, відповідач зобов’язався надати підписані акт про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Згідно з пунктом 13 додатку 2.5 до Договору відповідач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Додатком 5 до Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачам, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р..

Пунктом 1 додаткової угоди від 08.08.2008 р. до Договору визначено, що з 01.09.2008 р. нарахування за перетікання реактивної електроенергії здійснюється постачальником за підсумками розрахункового періоду в день надання споживачем звітів про спожиту електроенергію.

Позивачем при розрахунку вартості спожитої електричної енергії застосовано тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України щомісячно для певних класів напруги.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору за період з 01.01.2010 р. по 01.09.2010 р. позивач надав, а відповідач спожив активну електричну енергію на суму 433745,33 грн. та реактивну електричну енергію на суму 31000,98 грн., що підтверджується звітами про спожиту електричну енергію, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлену електричну енергію (до подачі позову до суду), а саме: за спожиту активну електричну енергію в сумі 323983,40 грн., за спожиту реактивну електричну енергію - в сумі 16915,92 грн.

З урахуванням переплати в сумі 34515,44 грн. станом на 01.01.2010 р. (активна електроенергія), в сумі 3743,05 грн. станом на 01.02.2010 р. (активна електроенергія) та часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 323983,40 грн., на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електричну енергію становила 75246,45 грн. Зважаючи на те, що позивач в позові вказав, що відповідачем сплачено тільки 303983,40 грн., а у подальшому підтвердив сплату до звернення з позовом додатково 20000,00 грн. боргу за активну електричну енергію, в частині стягнення цієї суми позов пред’явлено необґрунтовано.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за спожиту реактивну електричну енергію, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту реактивну електричну енергію становить 14 085,06 грн.

Як встановлено судом, під час розгляду справи в суді відповідач в рахунок сплату боргу за спожиту активну електричну енергію сплатив відповідачеві кошти в сумі 50000,00 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 50000,00 грн. в рахунок сплати боргу за спожиту активну електричну енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 50000,00 грн. за спожиту активну електричну припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25246,45 грн. за спожиту активну електричну енергію та 14085,06 грн. за спожиту реактивну електричну енергію.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд враховує те, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи три проценти річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2980,84 грн. інфляційних за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, 395,91 грн. інфляційних за прострочення оплати спожитої реактивної електричної енергії, 1064,82 грн. трьох процентів за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії та 154,29 грн. трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої реактивної електричної енергії.

Вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати спожитої електричної енергії (активної та реактивної) задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань у вигляді неустойки (штрафу) не укладено (ст. 547 Цивільного кодексу України).

На думку позивача, актом цивільного законодавства, яким встановлено розмір неустойки в розумінні ст. 551 ЦК України, є ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки положення цієї статті застосовуються, незважаючи на недодержання письмової форми вчинення правочину про встановлення неустойки у всіх випадках порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Однак, в силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зі змісту частини 2 статті 231 ГК України вбачається, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності)товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

З огляду на викладене, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов’язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій, тобто з’ясувати, чи наявність у однієї зі сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, є достатньою підставою для стягнення з боржника штрафу та пені на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України.

Водночас, за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 551 цього ж Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторони у договорі не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та оскільки між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань у вигляді неустойки (штрафу) не укладено, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2354,92 грн. за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії та 139,94 грн. за прострочення оплати спожитої реактивної електричної енергії в задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

Крім того, зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги з постачання електричної енергії, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов’язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Крім того, п. 5.5 спірного договору визначено право позивача

Таким чином, у позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6667,25 грн. за спожиту активну електричну енергію та в сумі 985,95 грн. за спожиту реактивну електричну енергію задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача –в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 20000,00 грн. боргу, сплаченого до звернення з позовом, штрафу та пені; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»(04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22, рахунок 26004962481869 у філії ПАТ «ПУМБ»у місті Києві, МФО 322755, код 05796251) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 25246,45 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 14085,06 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 3376,75 грн. інфляційних збитків, 1219,11 грн. трьох процентів річних, 939,27 грн. витрат по оплаті державного мита, 178,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 50000,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.11.2010 р.