Рішення № 12522337, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/26317.11.10 За позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До:Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ Лтд"

Про:стягнення 95.432,18 грн.

Суддя С.В.Балац

Представники:

Позивача: ОСОБА_2

Відповідача: Маліхатко С.В.

Суть спору: стягнення 95.432,18 грн. заборгованості, з яких 49.770,00 грн. заборгованість по орендній платі, 1.173,90 грн. пені згідно п. 4.2. договору від 01.12.2008, 638,28 грн. - пені згідно п. 4.3. договору від 01.12.2008, 35.550,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором надав в оренду квартиру, а відповідач квартиру орендував , проте повністю за час оренди не сплатив, тому позивач просив стягнути суму боргу та суми нарахованої пені. Також позивач просив стягнути суму штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказав що листом повідомив позивача про намір дострокового розірвання договору оренди за 3 місяці, з чим позивач погодився. Також відповідач зазначає, що 28.08.2009 передав орендовану квартиру та майно позивачеві, проте в момент такої передачі акту приймання-передачі підписано не було. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

В наступному, в заяві, поданій суду 15.11.2010, позивач змінив підставу позову в частині стягнення штрафу та зазначив, що вказаний штраф має бути стягнутий оскільки відповідачем протягом одного кварталу вчинено два порушення умов договору оренди.

Натомість судом не приймається така зміна підстави однієї з позовних вимог, оскільки згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. Враховуючи те, що судом розпочато слухання справи по суті, то така заява позивача судом відхиляється. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом, заснованим на зазначеній підставі позову.

Ухвалою від 04.10.2010 порушено провадження у справі № 45/263 та призначено її до розгляду на 08.11.2010.

В судових засіданнях 08.11.2010 та 15.11.2010 оголошувалися перерви до 15.11.2010 та до 17.11.2010, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 17.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди (далі - Договір). За умовами якого позивач (орендодавець) передав в оренду відповідачу (орендарю) квартиру за адресою АДРЕСА_1 в термін з 01.12.2008 до 30.12.2011 з орендною платою за місяць 4500 доларів США, які переводяться в гривню за курсом продажу ПроКредит Банку (п. 1.1., 1.6., 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку затримки платежів, згідно п. 3 Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,3% від місячної орендної плати за кожен день прострочки, але не більше суми місячної орендної плати.

Згідно п. 4.3. Договору у випадку затримки платежів, згідно п. 2.3. Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,3% від місячної орендної плати за кожний тиждень прострочки, але не більше суми місячної орендної плати.

У випадку якщо відповідач порушує або не виконує свої зобов'язання, передбачені цим Договором, і якщо відповідач не вживає ніяких дій для усунення порушення протягом 30 днів (або протягом більш тривалого періоду, у випадку згоди позивача) з моменту одержання письмового повідомлення від позивача про таке порушення, та/або таке порушення повторюється двічі на протязі одного кварталу, відповідач сплачує штраф на користь позивача місячної орендної плати (п. 4.5. Договору).

Згідно акту прийому-передачі позивач передав відповідачеві у тимчасове платне користування житлове приміщення яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до платіжних доручень від 23.01.2009 №0000002295, від 23.01.2009 №0000002296, від 23.01.2009 №0000002297, від 11.02.2009 №0000002516, від 11.03.2009 №0000002816, від 17.04.2009 №0000003241, від 20.05.2009 №0000003635, від 13.07.2009 №0000004355, від 31.07.2009 №0000004578 відповідач сплатив позивачеві орендну плату за період з грудня 2008 по липень 2009 та за грудень 2011 року.

Листом від 01.06.2009 № 213 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання Договору відповідно до ст. 825 Цивільного кодексу України житлове приміщення яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Отримання вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0797236.

Листом від 01.07.2009 позивач повідомив відповідача проте, що 19.06.2009 позивачем отримано лист відповідача про розірвання договору.

Листом від 09.10.2009 позивач повідомив відповідача про невиконання ним своїх зобов'язань за Договором та просив сплатити орендну плату за фактичний час оренди, повернути майно та виписати особу, яка фактично проживає в орендованій квартирі.

Згідно акту прийому-передачі від 12.10.2009 відповідач передав позивачеві житлове приміщення яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідач листом від 30.10.2009 № 751 повідомив позивача про те, що працівник відповідача який проживав в орендованій квартирі виписаний з вказаної квартири.

Згідно ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ст. 815 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 820 Цивільного кодексу України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що орендну плату за грудень 2011 року сторонами погоджено зарахувати в якості орендної плати за серпень 2009 року.

Отже, відповідачем сплачено за оренду приміщення до 01.09.2009 року.

Натомість згідно акту приймання-передачі орендовану квартиру відповідач повернув позивачеві лише 12.10.2009.

Доказів сплати відповідачем орендної плати за користуванням орендованою квартирою за період з 01.09.2009 по 12.10.2009 суду не надано.

Відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 49.770,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2009 по 12.10.2009 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобовязання, то відповідач вважається таким, що порушив зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та п. 4.2. Договору вимоги позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення орендної плати за період з 01.09.2009 по 12.10.2009 в сумі 1.173,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені згідно п. 4.3. Договору в розмірі 0,3% від місячної орендної плати за кожний тиждень прострочки за період з 01.09.2009 по 12.10.2009 в сумі 638,28 грн., то вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача повторно пеню за порушення строків оплати, незважаючи на те, що ним вже заявлено вимогу про стягнення пені за вказане порушення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 4.5. Договору штрафу в сумі 35.550,00 грн., то вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Нормою п. 4.5. Договору передбачено фактичний склад, за наявності якого у відповідача виникає обов'язок сплатити штраф, зокрема, одночасна наявність: факту порушення відповідачем умов Договору, факту невжиття відповідачем ніяких дій для усунення порушення протягом певного строку з моменту одержання письмового повідомлення від позивача про таке порушення, факту надсилання позивачем відповідного повідомлення відповідачеві про порушення умов Договору.

За відсутності одного факту з юридичного складу, у відповідача не виникає обов'язок сплати суму штрафу.

Позивачем не вказано за яке саме порушення він вимагає сплати штрафу. При цьому, судом відхиляється посилання позивача на його лист від 09.10.2009, в якості доказу повідомлення в порядку п. 4.5. Договору, оскільки у вказаному листі відсутня вказівка на отримувача зазначеного листа, а в самому листі здійснено звернення до фізичної особи "Уважаемый Сергей!", що не свідчить про направлення вказаного листа на ім'я юридичної особи відповідача.

Також посилання в тексті зазначеного листа на особу відповідача не може означати направлення цього листа саме відповідачеві. Надана позивачем суду копія повідомлення про вручення поштового відправлення, складена на ім'я відповідача, не приймається як доказ надсилання позивачем відповідачеві саме листа від 09.10.2009, оскільки як вказано вище, в цьому листі відсутня вказівка на отримувача цього листа.

Отже, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з повідомленням про усунення порушень умов договору, які відповідач не усунув.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 8.300,00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

На підтвердження факту понесення витрат на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 8.300,00 грн. суду надані копія договору про надання правової допомоги від 01.09.2010, копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3773 на ім'я гр. ОСОБА_2 та копія розрахункової квитанції № 053305, складена від імені СПД Адвокат ОСОБА_2, на суму 8300,00 грн. за "адвокатські послуги зг. Договору про надання правової допомоги № 01-09 від 01.09.2010р.".

В п. 3.1. Договору про правову допомогу від 01.09.2010 визначено вартість послуг адвоката в сумі 8.300,00грн. Проте в тексті зазначеного договору вказано, що адвокатські послуги включають не лише участь адвоката у розгляді справи, а й надання інших послуг, як підготовка позовної заяви, інших заяв, письмових заключень, пояснень з правових питань, тобто безпосередньо не пов'язаних з розглядом справи.

Отже вищевказана сума вказана без виокремлення з неї витрат позивача на адвокатські послуги, які пов'язані саме з розглядом справи, та без оплати послуг на надання інших послуг не пов'язаних з розглядом справи (письмових заключень та ін.).

Також, розрахункова квитанція складена від імені "СПД ОСОБА_2, при цьому вказаний напис містить виправлення. Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637 розрахункова книжка (далі - РК) має бути належним чином зброшурована та прошнурована, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції.

Натомість у зв'язку з виправленнями не вбачається за можливе встановлення особи отримувача такого платежу, тобто або такий платіж отримано або адвокатом, або СПД.

Статус адвоката передбачає не лише, наявність відповідного свідоцтва але й отримання коштів саме як адвокатом, а не суб'єктом підприємницької діяльності. Відмінність між вказаними правовими статусами настільки суттєва, що з коштів які отримують такі особи сплачуються різні обовязкові платежі до Державного бюджету України та відповідні фонди. І отримання адвокатом коштів за надані адвокатські послуги від клієнтів, саме як адвокатом, є також частиною правового статусу адвоката.

Відповідно, суду не надано доказів отримання вищевказаних коштів ОСОБА_2 саме як адвокатом, оскільки розрахункова квитанція містить вказівку на те, що квитанція видана "СПД".

Отже, кошти сплачені позивачем за правову допомогу ОСОБА_2 не можуть вважатися коштами, які сплачені останньому саме як адвокату та саме за надання послуг адвоката. Відповідно, ці кошти не належить до судових витрат в розумінні ст. 49 ГПК України і не можуть бути покладені на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем подавалася до суду заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, оскільки останній ухиляється від контактів та несвоєчасно виконує свої зобов'язання, що, на думку позивача, свідчить про ймовірність ускладнення виконанні рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову (така позиція суду відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову").

Позивачем не наведено суду достатніх доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, а отже вказана заява позивача задоволена не була.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ Лтд" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28, код 21664678, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 49.770 (сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 1.173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 90 коп. пені, 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 43 коп. витрат по оплаті державного мита, 125 (двісті тридцять шість) грн. 98 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяС.В.Балац

Дата підписання: 24.11.2010