Ухвала суду № 125222009, 12.02.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32087/21

Провадження № 6/761/406/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.

представника заявника Духовної О.В.,

представника заінтересованої особи Норця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної О.В. про заміну сторони її правонаступником у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року від представника заявника Духовної О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони відповідача-2 його правонаступником у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про відшкодування збитків.

Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у справі №761/32087/21 позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про відшкодування збитків задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдані збитки в загальному розмірі 38 077 грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 908 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

У заяві представник заявника, зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено ліквідувати Офіс великих платників податків ДПС, який був правонаступником Офісу великих платників податків ДФС.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зареєстровано 30.09.2020.

Відповідно до Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

Враховуючи викладене, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є кінцевим правонаступником Офісу великих платників податків ДФС, у зв`язку чим представник заявника просить суд замінити відповідача-2 його правонаступником Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року заяву представника заявника про заміну відповідача призначено до розгляду.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити, наголошувала на тому, що процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Представник заінтересованої особи заперечував проти задоволення заяви про заміну сторони у справі посилаючись, зокрема, на те, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є неналежним відповідачем, оскільки майно вилучено та в подальшому повернуто при здійсненні кримінального провадження, а тому предмет спору не стосується публічно-владних функцій, і на момент винесення рішення суду до реєстру не було внесений запис про припинення Офісу великих платників податків ДФС як боржника.

Представник Державної казначейської служби Україи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представника заявника та заінтересованої особи, суд вважає, що заява про заміну сторони по справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 - 1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 року у справі № 761/32087/21 позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про відшкодування збитків задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдані збитки в загальному розмірі 38 077 (тридцять вісім тисяч сімдесят сім) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.00 коп.; в решті позовних вимог - відмовлено.

Отже, розгляд справи завершено прийняттям у справі рішення про часткове задоволення позову. Зазначене рішення не було оскаржено учасниками справи та набрало законної сили.

Жодних інших клопотань учасників справи, які б потребували заміну відповідача у справі, на розгляді у суду на даний час не перебуває.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначениху Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно до відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи (заміна позивача чи відповідача), так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Тобто, у випадках, коли виконавчий лист не видавався та відповідно виконавче провадження не відкривалось можливо замінити лише стягувача чи боржника у виконавчому листі.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з наведеним та з метою недопущення порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не може вийти за межі вимог заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної О.В. про заміну сторони - відповідача у справі, розгляд якої завершився ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили, та приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Принагідно зауважити наступне.

Як було зазначено вище, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у справі №761/32087/21 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдані збитки в загальному розмірі 38 077 грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 908 грн.

Суд наголошує увагу на тому, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3)).

У постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, боржником у виконавчому провадженні у подібних справах є Держава України в особі Державної казначейської служби України.

Перешкод для виконання рішення суду за визначеного у справі суб`єктного складу суд не вбачає, протилежних доказів стороною заявника не надано.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника заявника про заміну сторони (відповідача) у справі, розгляд якої завершився ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 354-355, 442 ЦПК України, ст. 1 «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної О.В. про заміну сторони її правонаступником у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про відшкодування збитків - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 17.02.2025 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА