Рішення № 125220553, 18.02.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4724/24

Провадження №2/639/199/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №706251 від 16.09.2021 року в розмірі 77854,59 грн. та понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.09.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчего кредиту № 706251. Згідно з умовами договору споживач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

24.01.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №2401-24, у відповідності до умов якого, ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77 854,59 грн.

Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором № 706251 в розмірі 77854,59 грн., з яких: 28920,57 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48 934,02 - сума заборгованості за відсотками.

З моменту переходу прав вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не проведено жодних додаткових нарахувань.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а отже позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено позовну заяву до розгляду.

28 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 .. Відповідно до якого позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, повідомив суд, що на даний час проходить службу у Збройних Силах України та відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має звільнення від сплати відсотків .

03 грудня 2024 року судом, не виходячи до нарадчої кімнати, визнано явку представника позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» обов`язковою для наданняособистих поясненьу судовомузасіданні.

Сторони в судове засідання не з`явились, представник позивача заперечень на відзив не надав та в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що на 15.09.2021 року між останнім та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 706251 підпис сторін (а.с. 5 - 10).

Згідно з п.1.2 договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3 визначена суму кредиту 37500,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору, строк кредиту 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 15.09.2024 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Згідно умов паспорту споживчого кредиту,сума кредиту становить 37 500,00 грн.,строк на який надається кредит 1096 днів, спосіб та строк надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем на поточний рахунок/за реквизитами платіжної картки споживача не пізніше трьох робочих днів з моменту укладання договору про споживчий кредит, відсоткова ставка 85% річних, відсотки за перший день корисьування кредитом 25% річних, загальні витрати за кредитом 81612,21 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 111612,21 грн. (а.с. 12 - 13).

Відповідно до додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №706251 від 15.09.2021 таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума кредиту 37000,00 грн., проценти за користування кредиту 66612,50 грн. (а.с. 14 - 15).

Статтею 509 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2ст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зіст. 1077 ЦК Україниза договоромфакторингу (фінансуванняпід відступленняправа грошовоївимоги)одна сторона(фактор)передає абозобов`язуєтьсяпередати грошовікошти врозпорядження другоїсторони (клієнта)за плату(убудь-якийпередбачений договоромспосіб),а клієнтвідступає абозобов`язуєтьсявідступити факторовісвоє правогрошової вимогидо третьоїособи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

24.01.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №2401-24, у відповідності до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 19-20).

З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача додано копію договору факторингу від 24 січня 2024 року, однак він наданий не в повному обсязі, а лише містить окремі копії аркушів договору факторингу, а саме: визначення термінів, що використовуються у даному договорі, п. 1 предмет договору, п. 2 гарантії. А отже, даний договір факторингу не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ відступлення права вимоги за договором позики від 27 лютого 2023 року № 78455726.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 2401-24 від 24.01.2024 та витяг з реєстру боржників від 24.01.2024 року до договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77 854,59 грн., з яких 28920,57 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48 934,02 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 21, 22).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №706251 від 16.09.2021 року станом на 30.06.2024 року становить в сумі 77854,59 грн., з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 28920,57 грн., заборгованість за відсотками 48934,02 грн. (а.с. 18).

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №706251 від 16.09.2021 за період з 24.01.2024 по 30.06.2024, тобто після відступлення ТОВ «Слон Кредит» права вимоги за кредитним договором №706251 від 16.09.2021 (а.с. 18) суд не вважає належним та достатнім.

В вищезазначеному розрахунку, відсутній період, за який нараховано заборгованість, а також дані щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були сплачені відповідачем в рахунок погашення боргу. А, отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитним договором неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Суду не наданопервинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розуміння положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такий розрахуннок не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

У відповідності до положень ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.82ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що виходячи з принципу процессуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог, а саме належного розрахунку боргу, у зв`язкуз недоведеністю позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 1).

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.

Керуючисьст.ст.4,10-13,76-89,133,141,259,263,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.02.2025.

Суддя С.О. Рубіжний