Ухвала суду № 125214298, 17.02.2025, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/2487/24

провадження № 1-в/598/25/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражіклопотанняадміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про звільнення від призначеного покарання, засудженої

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львів Львівської області, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, неодруженої, до засудження непрацюючої,

раніше судимої, востаннє, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року за ч.2 ст.185, ст.75, ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.03.2023 року звільнення з випробуванням скасовано та направлено в місця позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

засудженої вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2023 року за ч.1 ст.259, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

встановив:

Державна установа «Збаразька виправна колонія (№63)» звернулася до суду з клопотанням про вирішення питання про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, відносно ОСОБА_4 , у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона засуджена.

Від адміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» надійшла заява про розгляд клопотання у відсутності представника установи, клопотання підтримує.

Засуджена також подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судима, востаннє, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року за ч.2 ст.185, ст.75, ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, що набрав законної сили 29.04.2021 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.03.2023 року звільнення з випробуванням скасовано та засуджена направлена в місця позбавлення волі для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

За даною справою ОСОБА_4 засуджена вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2023 року за ч.1 ст.259 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року більш суворим покаранням за даним вироком визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Початок строку відбуття покарання - 02.05.2023 року.

Кінець строку покарання - 29.04.2025 року.

Засуджена відбуває покарання в Державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)» за вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2023 року.

Відповідно до п.2 ч.2ст.539 КПК Україниклопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті57, частини першої статті58, частини першої статті62 Кримінального кодексу України), 11,13,13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1ст.537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положення ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, що набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1051 грн. (2102 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051 грн. х 2=2102 грн.

За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року засуджена ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна 06.04.2020 року на суму 349,56 грн., 06.04.2020 року на суму 349,56 грн., що станом на день вчинення правопорушень складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто менше 2102 грн..

Таким чином, на засуджену ОСОБА_4 поширюється дія Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, та яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а тому вона підлягає звільненню від покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року за ч.2 ст.185 КК України, у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона була засуджена.

Відповідно до положень ч.2ст.74 КК України(в редакціїЗакону України №3886-ІХ від 18.07.2024р.) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, приходиться довисновку пронаявність законнихпідстав длязадоволення клопотаннята звільненнязасудженої відпокарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року, у зв`язку з усуненням законом карності діянь, за які вона була засуджена.

На підставі наведеного та керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд,

постановив :

Клопотання Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63) задовольнити.

Звільнити засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.03.2021 року, у зв`язку з усуненням законом карності діянь, за які вона була засуджена.

Вважати ОСОБА_4 засудженою за вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2023 року за ч.1 ст.259 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, що підлягає подальшому виконанню.

Строк відбуття покарання рахувати з 02.05.2023 року, тобто з моменту її затримання.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 18.09.2020 року по 21.09.2020 року.

В решті вирок Галицького районного суду м.Львова від 22.09.2023 року залишити без змін.

На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_5