Рішення № 12521395, 23.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.10 р.                     Справа № 37/204                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Комунального підприємства „Міське Управління капітального будівництва”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 04011733

про: стягнення заборгованості в розмірі 26943,11грн., а саме: по оплаті з орендної плати в розмірі 25609,65грн., за послуги по обслуговуванню орендодавця в розмірі 287,16грн. та пені в розмірі 1046,30грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням №2644);

від Позивача – Катан І.М. (за довіреністю б/н від 12.11.2010р.);

від Відповідача – Панченко Ю.О. (за довіреністю №06-19-07 від 19.10.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 15.11.2010р. оголошувалася перерва до 23.11.2010р.

У судовому засіданні 23.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь (далі –Позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 26943,11грн., а саме: по оплаті з орендної плати в розмірі 25609,65грн., за послуги по обслуговуванню орендодавця в розмірі 287,16грн. та пені в розмірі 1046,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 5491-Ж від 11.03.2009р. з лютого по липень 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 5491-Ж від 11.03.2009р., розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 15.11.2010р. надав пояснення (а.с.12), якими позовні вимоги підтримав у повному обсягу, та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.13-19).

Відповідач надав відзив №06-24-07 від 11.11.2010р. з додатком (а.с.а.с. 20-23), якими позовні вимоги визнав у повному обсягу, просив врахувати ситуацію з бюджетним фінансуванням, наявністю заборгованості з заробітної плати та зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 23.11.2010р. представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, Відповідач надав заяву (а.с.29) про розстрочення виконання рішення рівними частками строком на півроку з щомісячною сплатою, проти чого Прокурор та Позивача не заперечували, здійснивши відповідні відмітки в самій заяві. Водночас, Прокурор та Позивач заперечували проти задоволення клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях Прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення № 5491-Ж (а.с.а.с. 65,6), згідно п.п.1.1, 7.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, загальною площею 199,41 кв. м., для використання під контору, строком до 11.03.2010р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с.14-16) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно умов п.п.3.2., 4.1-4.2. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 47,86грн. щомісячно;

- зі сплати орендної плати у розмірі 3811,24грн.. з розрахунку 19,11 гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому – з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції) –не пізніше останнього дня поточного місяця на реквізити отримувача – місцевий бюджет Жовтневого району.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Після закінчення визначеного договором строку його дії орендні правовідносин сторін один раз автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору – до 11.03.2011р., що передбачено п. 7.5. договору.

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Позивачем виписувалися рахунки (а.с.а.с.7-9), у зв’язку із неналежним виконанням з оплати яких у Відповідача за період з лютого 2010р. по липень 2010р. утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 25609,65грн. та за послуги обслуговування в сумі 287,16грн., та була нарахована пеня у розмірі 1046,30грн., на стягнені яких наполягають Прокурор і Позивач.

Відповідач у відзиві №06-24-07 від 11.11.2010р. (а.с.а.с.20 – 22) позовні вимоги визнав повністю, просив зменшити розмір штрафних санкцій та подав заяву про розстрочку виконання рішення (а.с.29).

Як вбачається із підписаного сторонами без зауважень акту звірення розрахунків станом на 17.11.2010р. (а.с.30), всі заявлені за розглядуваним позовом суми, у тому числі – пеня, Відповідачем не оплачені та підтверджуються.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позовні заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 5491-Ж від 11.03.2009р на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 5491-Ж від 11.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 7.1. договору дату закінчення строку його дії –11.03.2010р., а також –приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України і умови п. 7.5. договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів заперечень сторін проти автоматичного продовження орендних правовідносин, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжилися і після 11.03.2010р. –на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати не пізніше останнього дня поточного місяця до умов п.п. 3.2. і 4.2. договору оренди № 5491-Ж від 11.03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за період з лютого 2010р. по липень 2010р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 25609,65грн. та за послуги орендодавця в сумі 287,16грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумах -25609,65грн. та 287,16грн. відповідно.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди № 5491-Ж від 11.03.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі – 1046,30грн.

При цьому суд наголошує, що визнання позовних вимог Відповідачем за змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України є у розглядуваному випадку додатковою та самодостатньою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки таке визнання не суперечить законодавству, узгоджується із встановленими на підставі наявних доказів обставинами, вчинено у належній письмовій формі та не дає підстав припускати порушення чиїх-небудь прав чи охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.п., 3, 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення серед іншого управнений зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З огляду на це, суд, відносно клопотання Відповідача про розстрочення виконання на 6 місяців зазначає про можливість його задоволення, враховуючи відсутність заперечень з цього приводу Прокурора та Позивача, а також визнання позовних вимог Відповідача і статус останнього як комунального підприємства.

Водночас, суд відхиляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на тривалість прострочення платежів, їх (штрафних санкцій) відносно незначний розмір порівняно із розміром заборгованості, а також необхідність врахування майновий інтересів Позивача у світлі наданого розстрочення виконання рішення.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Комунального підприємства „Міське Управління капітального будівництва”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 04011733) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 25609,65грн., за послуги орендодавця 287,16грн. та пені в сумі 1046,30грн. - задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 04011733) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) як стягувача, але за реквізитами місцевого бюджету Жовтневого району, м. Маріуполя код ЄДРПОУ 34686694, п/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401, заборгованість з орендної плати у сумі 25609,65грн. та пеню в сумі 1046,30грн., сплату яких розстрочити на шість місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили з щомісячними платежами до числа поточного місяцю, яке відповідає числу набрання рішенням законної сили, рівними частинами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 04011733) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040, п/р 35422004003177 ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) заборгованість за послуги обслуговування в сумі 837,70грн., сплату якої розстрочити на шість місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили з щомісячними платежами до числа поточного місяцю, яке відповідає числу набрання рішенням законної сили, рівними частинами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Комунального підприємства „Міське Управління капітального будівництва”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 04011733) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 269 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2010р.

Суддя