Рішення № 125212712, 17.02.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 217/170/24

Провадження № 2/202/1903/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Манець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Авдіївського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя № 1802/0/15-24 від 11.06.2024, у зв`язку з тимчасовою окупацією російською федерацією Авдіївської міської територіальної громади, змінено з 1 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Справа надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 головуючим суддею у розгляді цієї справи визначено суддю Недобитюк Н.В.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 володіє квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтвом про право власності на житло від 22.10.1998 року, яке видане виконавчим комітетом міської ради. Право власності на вищезазначену квартиру зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 29.10.1998 року за реєстровим № 4908 та вписане в реєстрову книгу під № 37.

У зв`язку з пошкодженням спірної квартири внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, позивач, маючи намір звернутися за компенсацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «ЄВідновлення», звернувся із заявою до державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви, державний реєстратор відмовив в проведенні реєстраційних дій, оскільки неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Отже, наявність суб`єктивного права власників не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами, а тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом в якому просить: визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, загальною площею 30.2 кв. м., житловою площею 14.80 кв. м., яка складається з 1 кімнати житловою площею 14.80 кв. м., кухні площею 7.70 кв. м., вбиральні (поєднаної) площею 3.50 кв. м., коридору площею 3.10 кв. м., вбудованої шафи площею 0.3 кв. м., балкону площею 0.80 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

04.02.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Від представника відповідача Авдіївської міської військової адміністрації також наявна заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За відсутності секретаря судового засідання, згідно частини третьої ст. 66 ЦПК України, помічник судді може здійснювати його повноваження.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що Свідоцтвом про право власності на житло (бланк ЯГТ. Зак. №5861-2000) від 22.10.1998, виданого у м. Авдіївка Донецької області, Виконавчим комітетом міської ради, згідно з рішенням від 22.10.1998 №419, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . На зворотній стороні вказаного свідоцтва, наявний реєстраційний напис, який свідчить, що ціла квартира зареєстрована Донецьким БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1 і записана у реєстрову книгу№ 37 під реєстровим №4908 від 29.10.1998 року.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , складеного виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області, квартира зареєстрована Донецьким БТІ на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №4908.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гвоздович А.І. своїм рішенням № 72699182 від 19.04.2024, розглянувши заяву від 17.04.2024 за реєстраційним номером 60535145, відмовила у проведенні реєстраційних дій, оскільки за результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`язку з чим державним реєстратором було направлено запит до органу, який відповідно до законодавства проводив реєстрацію права власності до 2013, до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 14.02.2024 №1143/0/276-24. Державним реєстратором отримано лист Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 0405/01-26 від 19.02.2024 року, в якому зазначено, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670). Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). Дана інформація міститься на відбитках печаток на реєстраційних надписах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади, зберігались в БТІ у місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-p від 07.11.2014 в місті Ясинувата (населеному пункті Донецького району) органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі - Наказ), чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Пунктами 1.5, 1.6 Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.

Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що позивачу дійсно безоплатно у приватну власність надано квартиру, про що 22.10.1998 Виконавчим комітетом міської ради у м. Авдіївка Донецької області видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з рішенням від 22.10.1998 №419, зареєстроване Донецьким БТІ на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записане у книгу під реєстровим №4908.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено судом, реєстрацію права власності на спірну квартиру здійснювало Донецьке бюро технічної інвентаризації.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, всю територію Донецького району, у тому числі м.Донецьк з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначеного БТІ відсутні.

Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому, на даний час продовжує існувати, зазначена державним реєстратором, причина відмови позивачам у реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов`язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи відсутність у позивача іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права - реєстрації права власності на спірну квартиру, у визначеному законом порядку, суд вважає за необхідне з метою захисту права позивача на вказане майно, визнати за ним право приватної власності.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, загальною площею 30.2 кв. м., житловою площею 14.80 кв. м., яка складається з 1 кімнати житловою площею 14.80 кв. м., кухні площею 7.70 кв. м., вбиральні (поєднаної) площею 3.50 кв. м., коридору площею 3.10 кв. м., вбудованої шафи площею 0.3 кв. м., балкону площею 0.80 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 17.02.2025.

Суддя Наталія НЕДОБИТЮК