Ухвала суду № 125211969, 17.02.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/24611/24

Провадження № 1-кс/947/2645/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 дослідивши матеріали за клопотаннямстаршого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020000164 від 03.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024150020000164 від 03.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України.

Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.

Як вбачається з клопотання, що 06.02.2025 відразу після одержання неправомірної вигоди в період часу з 13:28 по 14:22 поблизу адміністративної будівлі Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства за адресою: м.Одеса, вул.Семінарська,18/20, проведено затримання, в порядку ст.208 КПК України, ОСОБА_4 під час якого виявлено та вилучено:

-печатка із надписом «Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, код ЄДРПОУ 45101357, які поміщено до сейф пакету S 001142;

-мобільний телефон марки Iphone 14 Pro Max, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , (пароль надано володільцем 260979), які поміщено до сейф пакету S 2050568;

-банкноти зовні схожі на національну валюту України із наступними серійними номерами: банкноти номіналом 500 грн. -АЗ6509963, ЄИ9226925, ГК6275941, ХИ7565386, ГБ0448798, АА5978626, АЖ9915484, ВЖ2812458, ЄЗ4960351, ГА2805554, ГБ1401264, ХА5117412, ЄИ9604716, ХА6020539, ЕЗ4573923, ЄЗ7670095, АА2296448, АЗ2706456, ВЗ3202737, ЛЗ9164097, ЄГ 3942555, банкноти номіналом 1000 грн. - ГР7378167, АЛ9670616, АН7367861, ЕА3680499, АВ9973214, БК1601747, ГП0337428, АР8642418, ЕБ8472657, БН5470473, АС1281412, АЖ6032300, АП3549787, АК4519026, АМ3770607, банкнота номіналом 200 грн.; АР7924946, банкноти номіналом - 50 грн ЄА1015310, на загальну суму 25750 грн, які поміщено до сейф пакет S 001143.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначеного у клопотанні майна, обґрунтовуючи необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Однак, ані в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, слідчою жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, будь-якого обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.

Також,слідчим доклопотання недолучено документівщодо здійсненняогляду вилученогомобільного телефонута призначеннящодо ньогосудової експертизи.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020000164 від 03.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1