Рішення № 125211695, 12.02.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2572/23

Провадження № 2/589/49/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Лєвши С.Л.,

з участю: секретаря судового засідання Новик О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бащук О.Р., в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шостка Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області

- про стягнення моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі ГУНП в Сумській області), в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду завдану надмірною тривалістю досудового розслідування в кримінальному провадженні №42020201280000124 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР) 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в розмірі 50000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що в провадженні дізнавача сектору дізнання Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області) капітана поліції Сергієнко Т.В. перебуває кримінальне провадження №42020201280000124 внесене до ЄРДР 14.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Позивач в цьому кримінальному провадженні є потерпілою.

Вищезазначене кримінальне провадження було порушене посадовою особою Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області лише на виконання ухвали слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 14 серпня 2020 року у справі №589/2612/20 за фактом вчинення діяння з ознаками кримінального правопорушення посадовими особами Комунальної організації «Шосткинський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Шосткинської міської ради Сумської області» та Управління освіти Шосткинської міської ради щодо незаконного звільнення та розголошенню відомостей в засобах масової інформації ОСОБА_1 .

Кримінальне провадження №42020201280000124 внесене до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України, 15 червня 2021 року було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, постановою старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Сергієнко Т.В., не опитавши позивача як потерпілу особу. Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленою 24 січня 2022 року у справі №589/5412/21 вказана вище постанова скасована.

В подальшому, постановою старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції Сергієнко Т.В. про закриття кримінального провадження, яка датована 15 червня 2022 року, кримінальне провадження №42020201280000124 внесене до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України - знову було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Отримавши копію постанови про закриття кримінального провадження лише 11 січня 2023 року та ознайомившись з її змістом, позивач була вимушена знову звернутись до слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області зі скаргою на неправомірну постанову.

При цьому, текст постанови про закриття кримінального провадження, що була датована 15 червня 2021 року (була скасована ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 24 січня 2022 року) і текст постанови про закриття кримінального провадження, що датована 15 червня 2022 року є майже ідентичними. Тобто, протягом року з часу скасування слідчим суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постанови про закриття кримінального провадження дізнавачем не було вчинено жодної слідчої дії. Окрім того, що переписано текст постанови про закриття кримінального провадження та змінено рік її прийняття.

За результатом розгляду скарги позивача ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 27 січня 2023 року у справі №589/5412/21 - постанова про закриття кримінального провадження від 15.06.2022 була скасована.

Листом від 22.02.2023 Шосткинське РУП ГУНП в Сумській області повідомило ОСОБА_1 , що досудове розслідування у кримінальному проваджені №42020201280000124 внесеному до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України - відновлене на підставі ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (справа №589/5412/21, провадження №1-кс/589/110/23), старшому дізнавачу ОСОБА_2 вказано на безумовне дотримання вимог чинного законодавства та недопущень, порушень в подальшому.

Дії дізнавача свідчать про неповноту здійснених дізнавань Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т.В. процесуальних дій у кримінальному провадженні №42020201280000124 від 14.08.2020, направлених на встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також про бездіяльність яка стала наслідком надмірного тривалого досудового розслідування.

Листом від 28.03.2023 Сумська обласна прокуратура повідомила позивача, що у кримінальному провадженні №42020201280000124 за фактом порушення законодавства про працю за ч.1 ст.172 КК України, дізнавачу надано письмові вказівки виконання яких триває досі.

За заявою ОСОБА_1 від 04.04.2023 адресоюваної керівнику Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області про надання їй можливостісті ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, в тому числі і з кримінальним провадженням №42020201280000121, однак протягом місяця матеріали кримінального провадження, для ознайомлення ОСОБА_1 так ніхто не надав.

14 червня 2023 року представником відповідача ГУНП в Сумській області Безгинським Б.Г. до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області поданий відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Сумській області про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі, у зв`язку з їх необґрунтованістю. В обґрунтування відзиву зазначено, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що останню не було опитано, як потерпілу особу в рамках кримінального провадження за №42020201280000124 внесеному до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України.

Викладене твердження спростовується довідкою наданою відділом дізнання ГУНП в Сумській області, як відповідь на запит відділу правового забезпечення ГУНП в Сумській області, у якій чітко відображено, що позивача двічі викликали до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для допиту, в якості потерпілої: 10.02.2021 за вих. 254/СД ОСОБА_1 направлено повістку про виклик на 15.02.2021; 01.02.2023 в усній формі, ОСОБА_1 запрошено до сектору дізнання Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для допиту в якості потерпілої 07.02.2023 о 10:00 год. На запрошення ОСОБА_1 погодилася, але на допит не з`явилась, натомість 01.02.2023 до чергової частини Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області надала заяву про недовіру слідчій.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Позивачем не надано суду жодних доказів протиправності дій працівників правоохоронних органів, матеріали справи не містять доказів наявності причинно наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою.

З приводу доводів позивача щодо надмірної тривалості досудового розслідування в рамках кримінального провадження за №42020201280000124 внесеному до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України, та про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 50000 грн, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони фактично зводяться до цитування ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані позивачем ухвали слідчими суддями, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача.

Крім того, відповідні права позивача були відновлені судовими рішеннями, ухваленими слідчими суддями Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за скаргами ОСОБА_1 (а.с.39-48)

19 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування в кримінальному провадженні №42020201280000124. (а.с.54-56)

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, на його обґрунтування послалась на обставини зазначені в позовній заяві. Крім цього, підтримала свої заперечення проти відзиву на позовну заяву, в обґрунтування послалась на обставини зазначені у відповіді на відзив. Додатково зазначила, що обставини зазначені у позовній заяві вказують на неповноту здійснених процесуальних дій у кримінальному провадженні №42020201280000124 від 14 серпня 2020 року дізнавачем Шосткинського РУН ГУНП в Сумській області Сергієнко Т.В., направлених на встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також про бездіяльність яка стала наслідком надмірного тривалого досудового розслідування.

В судовому засіданні представник ГУНП в Сумській області позовні вимоги не визнав, в обґрунтування цього, послався на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із фотокопії ухвали постановленої 14 серпня 2020 року слідчим суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, вбачається, що скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано уповноважену посадову особу Шосткинської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення злочину від 01.07.2020. Ухвала постановлена за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Шосткинської місцевої прокуратури щодо не внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання її заяви від 01 липня 2020 року про вчинення кримінальних правопорушень за фактами її незаконного звільнення та розголошення про це в ЗМІ. (а.с.5)

Із фотокопії листа Шосткинської місцевої прокуратури від 15 вересня 2020 року за №90-32-16 на адресу ОСОБА_1 вбачається, що цією прокуратурою розглянуто заяву щодо неналежного досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні за №42020201280000124 внесеному до ЄРДР 14 серпня 2020 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України. Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється прокурорами Шосткинської місцевої прокуратури. З метою активізації досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень процесуальним керівником 12.06.2020 надані письмові вказівки. (а.с.6)

Із фотокопії постанови про закриття кримінального провадження винесеної старшим дізнавачем СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. 15 червня 2021 року, вбачається, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР №42020201280000124 від 14.08.2010 за фактом грубого порушення законодавства про працю відносно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. (а.с.7)

Із фотокопії ухвали, постановленої 24 січня 2022 року слідчим суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, вбачається, що скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2021 про закриття кримінального провадження, задоволено, а постанову старшого дізнавача СД Шоскинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2021 про закриття кримінального провадження №42020201280000124 - скасовано. Матеріали цього кримінального провадження повернуті до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування. (а.с.8)

Із фотокопії постанови про закриття кримінального провадження, винесеної старшим дізнавачем СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. 15 червня 2021 року, вбачається, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР №42020201280000124 від 14.08.2010 за фактом грубого порушення законодавства про працю відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. (а.с.9, 10)

Із фотокопії ухвали, постановленої 27 січня 2023 року слідчим чуддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого дізнавача СД Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2022 про закриття кримінального провадження, задоволено, а постанову старшого дізнавача СД Шоскинського РУП ГУНП в Сумській області Сергієнко Т. від 15.06.2022 про закриття кримінального провадження №42020201280000124 скасовано. Матеріали цього кримінального провадження повернуті до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування. (а.с.11)

Із фотокопії листа Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області від 22 лютого 2023 року за №К-32, адресованого ОСОБА_3 , вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020201280000124 від 14.08.2020 активізоване, та старшому дізнавачу Сергієнко Т. вказано на безумовне дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, розслідування кримінального провадження та недопущення порушень в подальшому. (а.с.12)

Із фотокопії листа Сумської обласної прокуратури від 28.03.2023 за №09/1-67-23 адресованого Кобизькій Н., вбачається, що за її зверненням щодо стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях та з інших питань, встановлено, що у провадженні дізнавачів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42020201280000124 за фактом порушення законодавства про працю за ч.1 ст.172 КК України. З метою активізації стану досудового розслідування прокурором дізнавачу надано письмові вказівки, виконання яких триває. Також, у провадженні слідчих Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42020201280000112 за фактом невиконання рішення суду щодо виплати заробітної плати, нарахованої за час вимушеного прогулу за ч.1 ст.382 КК України, в цьому кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі та процесуальні дії для прийняття у ньому законного кінцевого процесуального рішення. Крім цього, у провадженні слідчих Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження №42021202550000020 за фактом можливого службового підроблення документів за ч.1 ст.366 КК України. Враховуючи неналежний стан досудового розслідування у провадженні, керуючись вимогами ч.2 ст.36 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні ініційовано питання про відсторонення слідчого від проведення слідства та призначення іншого слідчого для здійснення досудового розслідування цього кримінального правопорушення. З метою усунення порушень, допущених під час проведення досудового розслідування у цьому провадженні, та притягнення винуватих осіб до встановленої законом відповідальності Шосткинською окружною прокуратурою до ГУНП в Сумській області спрямовано листа, який перебуває на розгляді. Після проведення всіх слідчих та процесуальних дій, необхідних для забезпечення повного і неупередженого розслідування, у зазначених провадженнях будуть прийняті законні кінцеві процесуальні рішення. Скарги у відповідності до положень ст. 306 КПК України розглядаються слідчим суддею місцевого суду. (а.с.13)

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом з`ясовано, що дізнавачем СД Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020201280000124 від 14.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. ОСОБА_1 є потерпілою у цьому кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, в якому зазначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень ст.23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі №753/10817/16-ц (провадження №61-9656св19), зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості».

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17).

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у ст. 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом ст. 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати ст. 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis $. 135 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви №33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява №21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява №66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`заних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№2, Philis v. Greece), заява №19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Встановлені в процесі слухання факти свідчать про надмірну тривалість досудового розслідування у справі. Досудове розслідування триває понад чотири роки і п`ять місяців на час розгляду позовної заяви.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Частиною другою статті 113 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Засоби юридичного захисту, які вимагаються за ст. 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява №19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 9 червня 2021 року у справі №761/27648/19.

Крім того, питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №362/15/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі №646/7015/19, від 01 грудня 2021 року в справі №308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19.

Відповідно до ч.1 ст.172 КК України за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Згідно із ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, на думку суду, є доведеним факт заподіяння моральної шкоди позивачу діями відповідача ГУНП в Сумській області, а саме: тривалої бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій передбачених КПК України. Проте враховуючи характер правопорушення, що кваліфікується як кримінальний проступок, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн завищеними.

А тому, враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, то суд вважає, що відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли органи, які мають для цього достатню компетенцію.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі №553/2759/18 (пункт 35).

У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (пункт 30). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі №9901/845/18 (пункт 38), від 09 грудня 2020 року у справі №9901/613/18 (пункт 79).

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3).

Таким чином, частково задовольняючи позов, суд дійшов про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із квитанції №7 від 11 травня 2023 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. (а.с.1)

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 5000 грн 00 коп., що становить 10 відсотків від позовної вимоги - 50000 грн 00 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 107 грн 36 коп., що становить 10 відсотків від сплаченого позивачем розміру судового збору - 1073 грн 60 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 36 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 ;

- відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області, ідентифікаційний код юридичної особи 40108777, адреса місцезнаходження юридичної особи поштовий індекс 40000, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 23.

Повне рішення суду складено 18 лютого 2025 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша