Рішення № 12520953, 29.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.10р.Справа № 27/193-10 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг)

до Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг)

про визнання недійсним договору

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2 дов. від 11.10.10 №1877

від відповідача не зявився

Суть спору:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Криворізької міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2005 року з моменту укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-спірний договір укладений з порушенням чинного законодавства і підлягає визнанню недійсним згідно з ст.ст. 203, 215, 216, 229, 236 ЦК України;

-належна позивачу нерухомість є вбудованим приміщенням, а виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається;

-в порушення ст.15 Закону України «Про оренду землі»угода не містить всіх істотних умов договору оренди;

-позивач сплачує єдиний податок і з урахуванням Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва»не є платником податку на землю.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що:

-спірний договір зареєстрований у державному реєстрі, що свідчить про відповідність його умов чинному законодавству;

-договір містить всі істотні умови, передбачені законом;

-при укладенні угоди волевиявлення сторін було вільним.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 18.11.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

28.10.2005р. між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.07.2005р. №3405 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку прибудинкової території житлового будинку відповідно до частки власності у житловому будинку для розміщення вбудованої міні-пральні з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться на АДРЕСА_2.

Згідно з п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 85кв.м.

Договір укладено на десять років (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів про визначення нормативної грошової оцінки на рахунок відділення Держказначейства у Жовтневому районі №33212815500022 у банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505, щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

На підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2004р., а також згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.07.2004 року №4131449 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Наведене приміщення позивача знаходиться в багатоповерховому будинку і не має окремо встановлених меж розташування на земельній ділянці.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі, відповідно до ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі», є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Однак, спірна угода не містить істотних умов договору оренди землі та невід'ємних частин (додатків) до договору щодо зазначення обєкту оренди, а саме конкретного визначення на місцевості, плану, або схеми переданої в оренди земельної ділянки. До договору додається план землекористування позивача, яким фактично є план прибудинкової території житлового будинку на АДРЕСА_2.

Таким чином, відсутній план земельної ділянки, яка надається позивачу в оренду. Земельна ділянка площею 85кв.м., що передана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, не має меж і такої земельної ділянки фактично не існує в натурі.

Відповідно до ч. 1 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а згідно із частиною другою цієї статті Кодексу в разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України).

Наведене дозволяє погодитись з твердження позивача про те, що чинним законодавством не передбачена можливість відведення власникам приміщень у багатоквартирних будинках, частки земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок, визначеної пропорційно загальної площі приміщення, що перебуває у власності таких осіб, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку. У власність або користування може бути надана земельна ділянка для обслуговування всього будинку, а не окремої його частини.

Окрім того, згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»: житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розмішеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс; нежиле приміщення приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 19 вищезазначеного Закону передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Таким чином, позивач як співвласник багатоквартирного будинку має право користуватися прибудинковою територією на загальних підставах, як і інші співвласники житлового будинку, що виключає можливість передання в оренду позивачу частини прибудинкової території.

Вищевикладене свідчить про невідповідність умов спірного договору вимогам ст. 42 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Викладені обставини дозволяють стверджувати про те, що спірна угода укладена з порушенням наведених положень чинного законодавства. Суд не приймає заперечення відповідача та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.203, 215, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 28.10.2005р. між Криворізькою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 24230992) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85грн. - витрат по сплаті державного мита, 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.О. Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України 23.11.2010р.